§ 3. Поняття, мета і завдання правового виховання

Правова культура неможлива без правового виховання. Право­ве виховання — це цілеспрямований інтенсивний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки.

Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони, тобто сфор­мувати достатньо високий рівень правового культури, здатний зна­чно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов’язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку органів, наділених правозастосовчою компетенцією.

Основні риси правового виховання:

1) будується на засадах системи норм права;

2) припускає впровадження у правосвідомість виховуваних складових елементів упорядкованих на правових засадах сус­пільних відносин — дозволів, зобов’язувань і заборон;

3) спирається на можливість застосування примусової сили дер­жави через покладення юридичної відповідальності на право­порушників;

4) охоплює суб’єктів права, які не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та вже порушили ці норми;

5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних спо­собів і засобів;

6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

Таким чином, сутністю правового виховання є формування пра­вової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтереса­ми і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення стабільних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, форму­вання у них високої правової культури.

Зміст правового виховання — це процес цілеспрямованого і сис­тематичного впливу на правосвідомість особи (групи осіб) за допо­могою комплексу правовиховних заходів, що послуговуються певни­ми засобами і методами, які має у своєму розпорядженні суспільство.

Функції правового виховання:

— передача виховуваним особам чи соціальним спільнотам пев­ної сукупності правових знань, умінь і навичок;

— формування правових ідей, принципів, поглядів і переконань у свідомості виховуваних, вироблення правової настанови на правомірну поведінку.

Правове виховання відбувається виключно в правовому полі, у врегульованих правом сферах суспільних відносин.

Правове виховання включає комплекс правовиховних заходів, необхідних для його ефективного впровадження у загальну палітру складників соціального становлення, а також розвитку суспільства і окремих його членів.

До таких правовиховних заходів належать:

1) способи правового виховання:

а) правова освіта;

б) правова пропаганда;

в) юридична практика державних органів та організацій;

г) правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у реалі­зації і охороні правових норм;

2) засоби правового виховання:

а) нормативно-правові акти, акти застосування норм права;

б) ознайомлювальні і роз’яснювальні матеріали у засобах масо­вої інформації, які систематично інформують про законодавчі та інші нормативні акти, діяльність центральних та місцевих органів влади, а також про стан законності і правопорядку, ступінь ефективності діяльності правоохоронних органів у боротьбі із правопорушеннями і правопорушниками;

в) спеціалізовані юридичні газети і журнали, метою яких є по­ширення правових знань;

г) організаційно-освітні: прес-конференції, брифінги, зустрічі, лекції, семінари, консультації тощо.

Стрижнем усіх перелічених правовиховних заходів є правова ін­формація, яка виконує як дескриптивну (оповіщувальну), так і пре- скриптивну (командну) функції.

Таким чином, вплив правовиховних заходів на свідомість і пове­дінку виховуваних здійснюється через такі стадії:

— накопичення правових знань (правової інформації);

— перетворення накопиченої інформації на правовий світогляд;

— готовність діяти, керуючись цим правовим світоглядом.

Результатом дії механізму правового виховання є рівень правової вихованості особи, її правова культура.