<<
>>

9.2.1. Поняття, особливості та структура механізму правового регулювання.

Існуюча в суспільстві система суспільних відносин постійно потребує правового впливу. Форми та методи даного впливу змінюються в залежності від суспільних потреб. Важливе місце в процесі впорядкування суспільних відносин належить правовому регулюванню та його механізму.

Підвищений інтерес до даної проблеми пояснюється зростанням ролі права в процесі регулювання відносин між індивідами, соціальними групами та суспільством у цілому. У зв’язку з цим існує нагальна потреба аналізу сутності правового регулювання та його механізму у загальній теорії права, не дивлячись на різні підходи щодо їх розуміння.

В юридичній літературі сформувався широкий та вузький підхід до розуміння механізму правового регулювання. Більшість науковців схильні до широкого підходу і розглядають механізм правового регулювання як систему, або сукупність засобів, за допомогою яких впорядковуються суспільні відносини. Безумовно системний та інструментальний підходи в даному випадку є домінуючими щодо аналізу зазначеної категорії. Спробуємо охарактеризувати в межах даних підходів деякі дефініції механізму правового регулювання. Так, С.С. Алексєєв розуміє під механізмом правового регулювання взяту в єдності всю сукупність правових засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини [399]. На нашу думку, автор підкреслює, що за допомогою цих засобів не лише впорядковуються суспільні відносини, а і здійснюється вплив на свідомість та поведінку суб’єктів. У своїх подальших дослідженнях вчений підкреслює, що поняття механізм правового регулювання дозволяє не лише зібрати разом всі явища правової дійсності – норми, правовідносини, юридичні акти та інші, а і охарактеризувати їх як цілісність, показати в системно-динамічному вигляді, що характеризує результативність правового регулювання, його здатність гарантувати з правової сторони досягнення поставлених законодавцем цілей; висвітлити в зв’язку з цим специфічні функції, які виконують ті чи інші явища в правовій системі, показати їх зв’язок та взаємодію між собою [400].

Скакун О.Ф. вважає, що під механізмами правового регулювання слід розуміти процес переведення нормативності права в упорядкованість суспільних відносин, здійснюваний за допомогою системи правових засобів і форм з метою задоволення публічних і приватних інтересів, забезпечення правопорядку («належне» у праві стає «сущим», тобто норми права перетворюються на правомірну поведінку суб’єктів права)[401]. З огляду на це, підкреслюється можливість упорядковувати суспільні відносини як за допомогою різноманітних засобів, так і з використанням певних форм. У процесі такого впорядкування повинні бути досягнуті певні цілі, а саме: забезпечення правопорядку, задоволення публічних і приватних інтересів тощо.

М.І. Матузов та А.В. Малько підкреслюють, що механізм правового регулювання – це система юридичних засобів, організованих в найбільш послідовному порядку з метою впорядкування суспільних відносин, сприянню задоволенню інтересів суб’єктів права [402]. Важливою особливістю даного підходу є те, що дана система засобів, маючи певну структурну єдність та логічну послідовність здійснює регламентацію суспільних відносин та сприяє задоволенню інтересів та потреб суб’єктів.

Означені тенденції щодо формування розуміння механізму правового регулювання поділяють М.С. Кельман, О.Г. Мурашин характеризуючи його як єдину систему правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин та подолання перепон, які стоять на шляху задоволення інтересів суб’єктів права [403]. Це визначення механізму правового регулювання дає можливість виокремити ознаки, які характеризують його мету, засоби її досягнення та результативність. Мета механізму правового регулювання – подолання можливих перепон, які виникатимуть на шляху задоволення інтересів суб’єктів права. Дана мета досягається за допомогою використання певної сукупності засобів, які різняться за своєю природою та функціональним призначенням, але, одночасно, об’єднані в єдину систему спільною метою.

Організаційний вплив правових засобів спрямований на досягнення певного результату.

А.Ф. Черданцев, розглядаючи механізм правового регулювання, як взяті в єдності та взаємодії всі правові засоби (елементи механізму) за допомогою яких здійснюється правове регулювання, підкреслює, що це ідеальна модель, створена в результаті спрощення процесу регулювання та відсторонена від будь-яких другорядних, несуттєвих моментів. Елементи (блоки) механізму правового регулювання, науковець прив’язує до відповідних стадій процесу регулювання [404].

В юридичній літературі механізм правового регулювання розглядається також з точки зору діяльнісного підходу. Він дозволяє переосмислити традиційну проблематику, виокремити низку нових фундаментальних проблем, усвідомити деякі категорії, тісніше пов’язати юридичну теорію з практикою[405]. Так, С.А. Комаров підкреслює, що механізм правового регулювання виражає діяльнісну сторону процесу переведення нормативності права в упорядкованість суспільних відносин[406]. Разом з тим, С.В. Бобровник та Н.М. Оніщенко, пропонують відмовитись від розуміння даного механізму лише як діяльності законодавця, котрий формує норму права, надає їй уповноважуючого, зобов’язуючого чи забороняючого характеру, та лише як виконання правового припису, підпорядкування забороні суб’єктами, яких цей припис стосується [407]. При одностороньому підході до механізму правового регулювання зводиться нанівець мета та цілі правового регулювання, не враховуються різні фактори, які впливають на процес зазначеного регулювання.

Прихильники вузького підходу до розуміння механізму правового регулювання, підкреслюють, що це система правових засобів (елементів), що здійснюють одночасне взаємопов’язане регулювання суспільних відносин певного виду[408].

Отже, механізм правового регулювання – це сукупність правових засобів, способів та форм, за допомогою яких забезпечується впорядкування суспільних відносин, задоволення інтересів суб’єктів права, встановлення правопорядку в суспільстві, вирішення конфліктів, досягнення соціального компромісу в правовій сфері.

Механізм правового регулювання характеризується певними особливостями:

- правове регулювання та його механізм є складовою частиною соціального регулювання;

- є певною системою взаємодіючих між собою елементів, серед яких виділяють правові засоби (норми, суб’єктивні права та юридичні обов’язки тощо), способи (дозволи, заборони та зобов’язання) та форми (дотримання, виконання та використання);

- він забезпечує регулювання суспільних відносин, тобто є динамічною частиною правової системи;

- має цілеспрямований та результативний характер.

За допомогою механізму правового регулювання обґрунтовується необхідність здійснення правового регулювання в суспільстві, впорядковуються явища правової дійсності, забезпечується їх єдність, взаємозв’язок та взаємодія, відбувається процес трансформації правових приписів до реальної поведінки суб’єктів права.

Розрізняють змістовну та формальну ознаки механізму правового регулювання.

Змістовна ознака механізму правового регулювання передбачає наявність цілей правового регулювання, досягнення яких дає можливість говорити про ефективність правового регулювання[409].

Під цілями В. Карташов розуміє сукупність уявлень щодо моделі майбутнього результату, здатного задовільнити вихідні потреби в умовах існування можливостей, оцінених по результатах минулого досвіду [410].

Цілі правового регулювання класифікують за певними критеріями: за значимістю (головні та другорядні), за часом (перспективні та найближчі), за результатами (кінцеві та безпосередні).

Цілі правового регулювання забезпечують не тільки закріплення існуючих суспільних відносин, а й створюють умови для виникнення нових відносин, запобігають виникненню суспільно-шкідливих чи небезпечних відносин.

Досягнення цілей правового регулювання здійснюється за допомогою певних засобів, що є шляхами юридичного впливу на поведінку суб’єктів. Сукупність цих засобів, які є різними за своєю природою та функціональним призначенням, складає формальну ознаку механізму правового регулювання.

Ці правові засоби повинні відповідати певним вимогам:

- вони складають певну систему, але не є прив’язаними до однієї сфери суспільних відносин;

- вони покликані забезпечити соціальну свободу та активність поведінки суб’єктів (дозволи), чи, навпаки, покласти на осіб пасивний обов’язок утримуватись від вчинення тих дій, які перешкоджають інтересам особи (заборони), передбачати поведінку певного роду, бути гарантією використання суб’єктивних прав іншими суб’єктами (зобов’язання);

- ці засоби повинні містити позитивні стимули щодо здійснення суб’єктами своїх суб’єктивних прав та виконання покладених на них обов’язків;

- вони повинні бути направлені на досягнення певного результату – забезпечення ефективності правового регулювання;

- вони пов’язані з суб’єктивними правами чи даної особи (дозволи), чи інших осіб (зобов’язання, заборони);

- ці засоби тісно взаємопов’язані не тільки один з одним, а і з такими різновидами правових норм, як уповноважуючі, зобов’язуючі та забороняючі та визначають форми реалізації права (дотримання, виконання та використання).

Характеристика механізму правового регулювання дозволяє встановити його складові елементи, забезпечити їх єдність та взаємоузгодженість. Потреба в різних правових засобах обумовлюється неоднозначністю задоволення інтересів різних суб’єктів права. Слід зазначити, що ці засоби, як певні інструменти правового вплив, повинні бути різноманітними та взаємопов’язаними, являти собою певну систему і в своїй сукупності бути спрямованими на досягнення ефективності правового регулювання.

Сучасна юридична наука характеризується наявністю двох підходів щодо визначення елементів механізму правового регулювання.

Перший з них – це широкий підхід, що характеризується наявністю сукупності елементів, які приймають участь в процесі впорядкування суспільних відносин, а саме:

- норма права, яка визначає моделі можливої та необхідної поведінки суб’єктів суспільних відносин;

- нормативно-правовий акт – юридичний документ, що надає правовій нормі формально-визначеного, офіційного та обов’язкового характеру;

- юридичні факти – конкретні життєві обставини, які спричиняють дію норми права;

- правовідносини – різновид суспільних відносин, що регламентуються правовою нормою та виконують функцію взаємодії правової норми з конкретним суб’єктом та функцію визначення конкретної поведінки для персоніфікованих суб’єктів;

- тлумачення – діяльність по визначенню дійсного змісту норми права у випадку її незрозумілості чи невідповідності вимогам юридичної техніки;

- реалізація права як можливість втілення правової норми шляхом дотримання, виконання, використання та застосування;

- законність як один із принципів реалізації правових приписів через дотримання вимог норми права суб’єктами права;

- правосвідомість як рівень усвідомлення суб’єктами права правових приписів;

- правова культура як різновид загальної культури, що складається з духовних та матеріальних цінностей, які відносяться до правової дійсності;

- правомірна поведінка – усвідомлена діяльність суб’єктів, яка відповідає нормі права та соціально корисним цілям та знаходиться в установлених законодавством межах;

- протиправна поведінка – поведінка, що протирічать правовим приписам;

- юридична відповідальність – це міра державного примусу (особистого, майнового чи організаційного характеру), що застосовується до суб’єктів, які скоїли правопорушення та пов’язана з покладенням на них нового додаткового обов’язку.

Другий підхід до елементної будови механізму правового регулювання є вузьким та включає в себе тільки ті елементи, які складають основу регулятивної функції права. Серед них виділяють: норми права, нормативно-правові акти, правовідносини, реалізацію права, законність. Кожен із елементів даної системи виконує своєрідну функцію в задоволенні інтересів суб’єктів, в регулюванні суспільних відносин, в досягненні ефективності правового регулювання.

Відмежовуючи елементи механізму правового регулювання від інших правових явищ, Алексєєв С.С. вказує на такі їх особливості, як: інституційність, підносячи до елементного складу механізму правового регулювання ті засоби, які відображають субстанційну, статичну сторону правової системи ( вчений відносить правотворчість, правозастосування до механізму правового регулювання не безпосередньо, а через акти реалізації права, техніко-юридичні засоби тощо.); конкретна функціональність: до елементів механізму правового регулювання, відносяться правові явища, які реально функціонують (наприклад, законність, правосвідомість, він відносить до елементного складу механізму правового регулювання не в якості елемента, а у вигляді середовища, фактора, що поєднується з тим чи іншим елементом в процесі його функціонування [411].

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 9.2.1. Поняття, особливості та структура механізму правового регулювання.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -