ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження здійснене розв’язання важливого для науки та практики кримінального права завдання, що полягає у визначенні об’єктивних та суб’єктивних ознак розголошення даних досудового розслідування, питань кваліфікації цього посягання та виробленні на підставі цього пропозицій щодо вдосконалення ст.

1. Попри відсутність практики застосування судами ст. 387 КК збереження відповідної кримінально-правової заборони зумовлюється як тим, що формування соціального інтересу у захисті правосуддя в частині забезпечення дотримання слідчої таємниці сягає понад сто років, так і існуванням критеріїв, які визначають це посягання як суспільно небезпечне, а також поширенням практики боротьби із розголошенням кримінально значущої інформації в інших країнах.

2. Під родовим об’єктом розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування необхідно розуміти суспільні відносини, які забезпечують визначений законом порядок здійснення правосуддя. Видовий об’єкт досліджуваного злочину визначається як суспільні відносини у сфері здійснення кримінального правосуддя із забезпечення надходження достовірних відомостей у кримінальному провадженні, додержання належного процесуального порядку отримання доказів, своєчасного припинення й розкриття злочинів. Безпосереднім об’єктом вказаного посягання є суспільні відносини із забезпечення визначеного законом порядку збереження слідчої таємниці.

3. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 387 КК, є сукупність отриманих у ході досудового розслідування даних, які закріплені у передбаченому КПК порядку в протоколах, постановах та інших документах кримінального провадження, щодо яких існує адресована певній особі заборона з боку прокурора, слідчого їх розголошувати.

З огляду на правову природу оперативно-розшукової діяльності, дані оперативно-розшукової діяльності у тій частині, у якій вони обслуговують інтереси правосуддя, необхідно розглядати як складову даних досудового розслідування, у зв’язку з чим виключити посилання на них у ст.

Під предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 387 КК, розуміються правдиві відомості, які ганьблять особу, за умови, що вони містяться в матеріалах досудового розслідування. З метою вдосконалення кримінально-правового механізму захисту даних досудового розслідування від неправомірних дій працівників правоохоронних органів та суддів пропонується виключити із ч. 2 ст. 387 КК вказівку на ганьбливий зміст розголошуваних даних.

4. Об’єктивна сторона розголошення слідчої таємниці характеризується наявністю діяння та обстановки, в якій воно вчинюється.

Під розголошенням необхідно розуміти доведення до відома сторонніх осіб відомостей, що мають зберігатися в таємниці. Воно складається з низки послідовних етапів, а саме: отримання інформації, зберігання, передачі і сприйняття її сторонньою особою. Кінцевий момент розголошення пов’язаний із моментом усвідомлення змісту інформації адресатом.

З метою врахування шкоди, яка може спричинятися у результаті розголошення слідчої таємниці, доцільно ст. 387 КК доповнити вказівкою на таку кваліфікуючу ознаку цього злочину, як «тяжкі наслідки».

Під обстановкою як обов’язковою ознакою розголошення даних досудового розслідування за ч. 1 ст. 387 КК розуміються такі умови, які виникають під час здійснення досудового розслідування, що вимагають від особи, яка здійснює кримінальне провадження, запровадити режим секретності щодо певного масиву даних з огляду на необхідність збереження їх у таємниці, а також умови, в яких здійснює розголошення суб’єкт, що визначаються наявністю індивідуально визначеної заборони розголошувати вказані дані.

Для визначення наявності обстановки важливою характеристикою є порядок, у який здійснюється попередження про обов’язок не розголошувати дані досудового розслідування, що включає в себе послідовність виконання процесуальних дій, форму та спосіб відповідного попередження. Попередження про обов’язок зберігати у таємниці дані досудового розслідування повинно здійснюватися виключно в межах часу проведення досудового розслідування письмово в один з альтернативних способів: складання протоколу про це або ж здійснення відмітки про таке попередження у протоколі відповідної процесуальної дії.

Запропонована редакція ч. 2 ст. 387 КК як вчинення відповідного діяння «всупереч інтересам досудового розслідування».

5. Суб’єктивна сторона розголошення слідчої таємниці характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою суспільно небезпечного характеру вчинюваного, яке виражається у розумінні нею фактичного характеру діяння і його соціальної шкідливості, а також усвідомленням факту наявності заборони (для суб’єктів за ч. 1 ст. 387 КК – індивідуально визначеної, для суб’єктів ч. 2 ст. 387 КК – нормативно закріпленої) і бажанням учинити таке розголошення.

Частини 1 та 2 ст. 387 КК пропонується доповнити вказівкою на умисний характер розголошення даних досудового розслідування.

В якості кваліфікуючої ознаки, що має міститися у ч. 3 ст. 387 КК, пропонується закріпити корисливі мотиви.

6. До відповідальності за ч. 1 ст. 387 КК можуть притягатися лише окремі учасники кримінальної процесуальної діяльності, на яких покладається відповідний процесуальний обов’язок, а саме: потерпілий, цивільний позивач, представники потерпілого, цивільного позивача, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, законний представник потерпілого, цивільного позивача.

Відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до суб’єктів розголошення даних досудового розслідування такі учасники процесуальної діяльності: підозрюваний, захисник, цивільний відповідач та законний представник підозрюваного у зв’язку з відсутністю у них процесуального обов’язку не розголошувати такі дані.

Суб’єктами розголошення даних досудового розслідування за ч. 2 ст. 387 КК потрібно визнавати осіб, які здійснюють досудове розслідування (осіб, що виконують окремі процесуальні дії за дорученням), а також осіб, які ознайомлюються чи отримують ці дані у зв’язку з виконанням ними наглядових функцій за здійсненням досудового кримінального провадження.

Особливістю суб’єктів злочину, які перераховані в ч.

Запропонована нова редакція ч. 2 ст. 387 КК, яка містить узагальнене визначення суб’єктів цього злочину як «особи, що має доступ до матеріалів кримінального провадження за службою».

7. Добровільна відмова на стадії замаху на розголошення даних досудового розслідування можлива, але у тому разі, коли процес передачі інформації розпочався, однак між його початковим і кінцевим (ознайомлення адресата зі змістом) моментами існує достатній проміжок часу, протягом якого особа, не втрачаючи контроль за процесом поширення інформації, вчинює дії, які унеможливлюють ознайомлення сторонніх осіб із секретною інформацією.

Співучасть у розголошенні даних досудового розслідування є співучастю у злочині зі спеціальним суб’єктом. З огляду на це особа, яка не наділена ознаками суб’єкта за ст. 387 КК, може притягатися до відповідальності поряд із виконавцем лише як організатор, підбурювач або пособник. З урахуванням другорядного характеру виконуваної ролі, коли суд дійде висновку, що інтенсивність участі особи у вчиненні розголошення не є значною, можливо ставити питання про малозначність діяння.

Якщо при розголошенні даних досудового розслідування уражаються й інші види таємниць (державної, банківської, лікарської тощо), відповідно до ст. 33 КК посягання на них потребують додаткової кваліфікації.

У разі наявності фізичного або психічного примусу щодо розголошувача, внаслідок якого зберігається можливість керувати своїми діями, ступінь суспільної небезпечності, за загальним правилом, не досягає злочинного рівня, а отже, особа не повинна підлягати кримінальній відповідальності.

8. У результаті проведеного дослідження запропоновано таку редакцію ст. 387 КК:

«Стаття 387. Розголошення даних досудового розслідування

1. Умисне розголошення без дозволу прокурора або слідчого даних досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, –

карається…

2. Умисне розголошення даних досудового розслідування вчинене особою, що має доступ до матеріалів кримінального провадження за службою, всупереч інтересам досудового розслідування, –

карається…

3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, якщо воно призвело до настання тяжких наслідків або вчинене з корисливих мотивів, −

карається…».