Значення юридичних фікцій

Значення юридичних фікцій як специфічних засобів юридичної тех­ніки досить велике. Історично вони були покликані подолати формалізм права, забезпечити його відповідність мінливим суспільним відносинам, замаскувати той факт, «що правило закону піддалося зміні, тобто що його буква залишилася колишньою, а застосування змінилося».

У сучасному праві роль юридичних фікцій полягає насамперед в тому, що вони компенсують невизначеність у правовому регулюванні, кате­горично стверджуючи що-небудь. Юридичні фікції, по суті, замінюють юридичні факти в тих випадках, коли динаміка правових відносин очікує факту, а реальна дійсність у цьому випадку допускає прогалину. Через те, що природа правового життя вимагає доведення правовідносин до логіч­ного завершення, законодавець пропонує як альтернативу вигадані факти, встановлюючи для них статус юридично значущих. Так він намагається убезпечити правозастосовувача від юридично тупикових ситуацій і надати йому можливість, виходячи з виниклих обставин і свого розсуду, врегулю­вати суспільні відносини. Як наслідок, фікції вносять у правове регулювання стійкість і стабільність, обмежують можливість довільних, необґрунтованих рішень, роблять систему права більш простою та економічною.

До того ж юридичні фікції дозволяють долати негативні наслідки процесуальної недисциплінованості сторін, виступаючи своєрідними санкціями (у випадках неподання доказів, ухилення від експертизи, неявки до суду тощо). У літературі, щоправда, зазначається, що основною метою фікцій у цьому випадку виступає збереження логіки розвитку самої про­цедури, подолання ж процесуальної недисциплінованості виступає лише як додатковий мотив.

Загалом, будучи допоміжним правовим механізмом, виступаючи в ролі елемента механізму правового регулювання, фікції повинні розгля­датися як засоби юридичної техніки, значення яких не обмежується суто правотворчою або правозастосовною сферою.