Класифікація юридичних фікцій

Класифікуючи юридичні фікції, більшість авторів визнає винятковий характер цього правового явища, його вузько спеціальне призначення, обумовлене вичерпанням інших засобів правового регулювання.

Наведемо класифікацію юридичних фікцій за М. Давидовою¹⁰⁰:

I. За сферою існування:

1) теоретичні фікції, тобто такі, які, будучи частиною правової док­трини, не виступають самостійними регуляторами. Так, у ролі юридичних фікцій в літературі традиційно розглядають конструкції юридичної особи, держави і деякі інші категорії («екстериторіальність», «зворотна сила», «безготівкові гроші», «бездокументарні цінні папери», «представництво»). Незалежно від факту закріплення в нормативному тексті, такі фікції умов­но можна назвати понятійними, оскільки вони не встановлюють правил, а припускають наявність припущення в самому понятті;

2) нормативні фікції - це правові положення, закріплені в тексті закону у вигляді окремих регулятивних нормативних принципів. Саме про такі правові веління заведено говорити як про засоби юридичної техніки, специфічні правові регулятори.

II. За галузевою приналежністю:

1) матеріально-правові фікції. Їх мета полягає в тому, щоб забезпечити нормальний розвиток суспільних відносин, подолати стан невизначеності,

¹⁰⁰ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] / М.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

непоправності певних фактів або інформації про них. Такі фікції, головно,

127

зображають змістовну сторону правових відносин. До них належать:

а) цивільно-правові:

місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них,

з ким вона проживає, опікуна або місцеперебування навчального закладу

чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї

функції опікуна (ч. 3. ст. 29 ЦК України);

фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної

сили рішенням суду про це (ч. 3 ст. 46 ЦК України);

у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається

перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості,

а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного

року (ч. 2 ст. 43 ЦК України);

особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття

пропозиції (ч. 3 ст. 642 ЦК України).

б) кримінально-правові:

особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або зі звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що

не мають судимості (ч. 3 ст. 88 КК України);

не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам

у стані крайньої необхідності... (ч. 1 ст. 39 КК України);

в) адміністративно-правові:

особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності

(ст.

строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (ст. 39 КУ про адміністративні

правопорушення);

г) трудове право:

трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи роз­порядження не було видано, але працівника фактично було допущено

до роботи (ст. 24 Кодексу законів про працю України);

д) сімейне право:

Лекція 7. ЮРИДИЧНІ ФІКЦІЇ

128

у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини (ч. 1 ст. 123 СК України);

зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена (ст. 231 СК України);

право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини (ст. 230 СК України);

право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини (ст. 229 СК України);

з моменту всиновлення виникають взаємні особисті немайнові та май­нові права й обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням (ч. 3 ст. 232 СК України);

2) процесуально-правові фікції (цивільно-процесуальні фікції; кримінально-процесуальні; господарсько-процесуальні) покликані до­лати процесуальну недисциплінованість сторін, скорочувати хід і обсяг виробництва у справі, економити юридичні засоби й сили суддів, пом'як­шувати процесуальні формальності. Без процесуальних фікцій правильний і справедливий розгляд та вирішення справи часто буває неможливим.

III. За ступенем обов'язковості застосування для суду:

1) імперативні фікції становлять більшість цих велінь, встановлюючи обов'язок суду визнати ті чи інші обставини. Цей обов'язок позначається в тексті використанням слів «вважається», «визнається» та ін.: «якщо за­коном встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добро­совісною та розумною, якщо інше не встановлено судом» (ч. 5 ст. 12 ЦК України); «фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це» (ч. 1 ст. 40 ЦК України);

2) диспозитивні (або оціночні) фікції припускають можливість вибору для судді, надаючи йому право застосувати відповідне правило. Після застосування фікції судом вона не може бути оскаржена. Подібні НПА містять формулювання «суд встановлює», «суд поновлює», «суд розглядає», «суд може застосувати», «суд постановляє», «суд заслуховує» тощо. Наприклад: «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи» (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

4.