Методологія юридичної техніки

Методологію в узагальненому вигляді можна назвати способом пізнан­ня. У філософському словнику наведено таке визначення: «Методологія - це галузь знання, що вивчає засоби й принципи організації пізнавальної та практичної діяльності».

Методологія юридичної техніки - це сукупність вихідних наукових підходів, способів і прийомів дослідження юридичної діяльності, резуль­татом якої є складання юридичних документів¹⁶.

¹⁶ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.:

Норма-Инфра-М, 2011. - C. 32.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

Методи юридичної техніки охоплюють всі наукові методи, вико­ристовувані загальною теорією права, і загальні (аналіз, синтез, класи­фікація тощо), і спеціальні (формально-юридичний, порівняльно-пра­вовий). Ці методи утворюють складну систему, специфіка якої полягає в тому, що:

21

1) юридична техніка сформувалася як частина загальної теорії права, тому має в основі ту ж наукову методологію;

2) усі ці методи відіграють дослідницьку, пізнавальну роль, слугують засобом формування теоретичних уявлень про юридичну техніку.

У порівнянні із загальною теорією права, у теорії юридичної техніки ширше застосовуються конкретно-соціологічні методи, частіше використо­вуються методи моделювання, експерименту, а також спеціальні методи, розроблені іншими науками: логічні, мовні¹⁷.

Існує різноманітність методів вивчення юридичної техніки, які поді­ляють на чотири групи: загальнонаукові, логічні, лінгвістичні та технічні.

Загальнонаукові методи

Загальнонаукові методи - це методи пізнання, що застосовуються в усіх або багатьох науках, без яких картина окремих явищ не буде виявлена взагалі, або ж буде неповною.

1. Матеріалістичний метод передбачає:

а) зв'язок держави й права з природою людини, умовами, в яких вона живе на певному історичному етапі.

б) невідривність держави й права від інших соціальних явищ - еко­номіки, політики, моралі, звичаїв тощо¹⁸.

Матеріалістичний метод має і позитивні, і негативні риси, тому його не можна абсолютизувати. Категоричне визнання визначеності держав­но-правових явищ, зокрема економіки, суперечить фактам. Філософська наука аргументовано змушує визнати, що з розвитком суспільства зна­чення надбудовних явищ, зокрема держави й права, підвищується. Вони дедалі більше впливають на економіку. Становлення економічного базису

¹⁷ Юридическая техника: курс лекций / под ред. В. М. Баранова, В. А. Толстика. - М.: ДГСК МВД России, 2012. - 384 с.

¹⁸ Шутак І. Д. Юридична техніка: навч. посіб. для вищих навч. закл. / І. Д. Шутак, І. І. Они- щук. - Івано-Франківськ, 2013. - С. 31-32.

Лекція 1. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА ЯК СФЕРА НАУКОВИХ ЗНАНЬ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

22 і державно-правових явищ можна охарактеризувати як взаємозв'язок, але

не як пріоритет одних чинників щодо інших¹⁹.

2. За метафізичним методом правила ведення юридичної роботи, що становлять суть юридичної техніки, розглядаються в основному самі по собі, не будучи глибоко пов'язані з іншими явищами. Таке їх відо­кремлення інколи роблять свідомо, щоби, вивчаючи засоби юридичної техніки у статиці та ігноруючи їх взаємовідносини з іншими явищами, глибше виявити їх суть і не загрузнути в абстрактних моментах. Вивчаючи питання про те, як ефективніше вибудувати законодавчий процес, навряд чи варто проводити економічні підрахунки. Спрощення та здешевлення процедури ухвалення законів можуть обійтися економіці та суспільству загалом набагато дорожче.

3. Структурно-аналітичний метод, тобто дослідження державно-пра­вових явищ як частин єдиного цілого, між якими встановлені зв'язки, широко застосовується у правотворчій техніці, коли здійснюється класи­фікація і розподіл норм за галузями права, або під час розміщення частин нормативно-правового акта.

Структурно-аналітичний підхід до вивчення права припускає з'ясуван­ня структурних елементів та особливостей інститутів права або держави, а в деяких випадках - своєрідності політичних систем у їх синхронному або діахронному вимірах. Наскільки право виражене особливою сукупністю соціальних інститутів, настільки прийоми структурного аналізу (структур­но-функціональний, структурно-типологічний, структурно-системний) застосовуються в теоретичному та історичному аналізі організації, типології і функціонуванні правових інститутів, галузей права, установ державної влади, режимів правління тощо.

Наприклад, можна здійснити структурно-функціональну харак­теристику режиму абсолютної монархії часів Ришельє і Кольбера. Цей режим можна зіставити з режимом якобінської диктатури епохи Фран­цузької революції. Така характеристика здатна виявити додаткові вла­стивості та риси цих способів організації і здійснення державної вла­ди в її певному взаємозв'язку з використанням правових принципів і нормативних приписів.

Структурно-аналітичний метод поряд із з'ясуванням соціальної структури суспільства та ієрархії його соціальних і політичних інститутів сприяє вивченню норм права, окремих її інститутів у їх функціонуванні, змін та взаємодії з моральними, політичними, економічними й іншими установами, нормами, великими системами світосприйняття і соціальної ¹⁹ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.:

Норма-Инфра-М, 2011. - C. 33.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

активності (релігія, держава, громадянське суспільство з його групами і класами, політичні партії та ін.).

23

4. Структурно-функціональний метод сприяє більш реалістичному сприйняттю права і його інститутів у їх практичному повсякденному вжитку.

5. Формально-юридичний метод - це техніка поводження із законо­давчими нормами та вимогами, з джерелами правил правового призна­чення в широкому сенсі. У практику його втілюють сукупністю прийомів

дослідження юридичних фактів (подій, документів, речових та інших

доказів) з їх оцінкою і тлумаченням за певною схемою, у певній логічній

послідовності та з використанням спеціальних термінів і конструкцій -

юридичних правил і принципів, юридичних фікцій і аксіом.

Аксіоми завжди сформульовані чітко і недвозначно, щоб уникнути

можливих непорозумінь. Причиною непорозумінь може стати навіть

недотримання правил граматики, як це сталося в легендарній резолюції давньокитайського імператора з трьох слів «стратити не можна помилу­вати», де немає знака пунктуації.

Для формально-юридичного методу характерні мислення дефініціями

(визначеннями) і юридичними конструкціями (фізичні особи, юридичні

особи, спадкування за законом чи за заповітом), володіння юридичною ло­гікою для того, щоб уміти тлумачити й виконувати (застосовувати) закони.

А це вміння передбачає оволодіння такими прийомами логічних умо­виводів, як індукція і дедукція, а також міркування за аналогією. Цей метод досить практичний, його використовують не тільки юристи-професіонали,

але й усі зацікавлені в правильному розумінні юридичних текстів люди - від істориків до політиків-практиків або учасників судового розгляду, від позивача й відповідача до свідків і глядачів.

Сукупність прийомів упізнавання і дослідження юридичних фактів,

їх оцінка і тлумачення за певною схемою та з використанням спеціальних термінів, визначень і конструкцій (юридичних фікцій, принципів) назива­ють також юридичною догматикою. Ця манера вивчення й узагальнення

передбачає вміння вибудувати за допомогою спеціальних термінів чи кон­струкцій особливу логіку сприйняття подій і фактів, а також їх опису або

класифікації, їх конкретного соціального прояву, що має юридичні наслідки.

Такий прийом передбачає вироблення вміння користуватися юридич­ними термінами і конструкціями (наприклад, терміни «фіктивний шлюб», «договірні зобов'язання юридичної особи» та ін.), конструювати з їхньою

допомогою логічний ланцюжок доказів і висновків з окремих положень

Лекція 1. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА ЯК СФЕРА НАУКОВИХ ЗНАНЬ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

24 законів, із формулювань договірних зобов'язань тощо. Філософ І. Кант зауважив з приводу цієї «юриспруденції визначень»: завдання юриста-до­гматика полягає і в тому, щоб міркувати про законодавство, і в тому, щоб виконати приписи чинного закону.

Цей метод вивчення і тлумачення права (переважно юридичних фактів або юридичних текстів) у правознавстві кінця XIX ст. називався формаль­но-догматичним, оскільки він значною мірою обумовлений розумінням того, що є правовий закон (припис, вимога) і як він виник, як використову­ється або припиняє свою дію. У сучасній зарубіжній юриспруденції такий метод називають аналітичним (Гл. Харт).

6. Порівняльний метод полягає в зіставленні юридичних понять, явищ, процесів, у з'ясуванні між ними подібності або відмінності. Порівнювані поняття і явища мають бути однорідними, тобто бути об'єктами одного класу. Порівняльний метод широко використовують і в правотворчій техніці (тут, як правило, порівнюють з аналогічними законами інших кра­їн), і в правозастосовній (наприклад, порівнюють практику застосування законів за певні проміжки часу).

Описаний метод застосовують для вивчення досвіду природного або штучного створення та застосування загальнообов'язкових державних законів і правових звичаїв у різних народів окремих історичних епох. Найбільш характерне його застосування для аналізу правових інститутів, що існують одночасно в різних країнах (синхронний аналіз) або існували у двох чи декількох історичних епохах в одній країні або групі країн (ді- ахронний аналіз).

Крім того, порівняльний метод можна застосувати під час зіставлення характеристики або дії якогось одного правового інституту - мікропо- рівняння.

Макропорівняння може мати ще одну методологічну орієнтацію - на виявлення родоводу (походження) і подальших видозмін окремих правових інститутів і норм. Крім того, один і той самий факт юридичного життя можна розглянути в декількох макросоціальних або макроісторич- них ситуаціях (контекстах).

7. Соціологічний метод полягає в дослідженні держави і права на ос­нові фактичних даних. Він охоплює такі способи:

1) аналіз статистичних даних;

2) опитування населення;

3) математичні способи опрацювання матеріалу;

4) інтерв'ювання;

5) анкетування;

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

6) спостереження;

25

7) інші.

Важливо, щоб висновки робилися на основі докладного вивчення зібраного матеріалу, з урахуванням усіх соціальних фактів - і позитивних, і негативних.

Цей метод варто активно використовувати в юридичній техніці, оскільки за його допомогою підвищується ефективність прийнятих законів.

Логічні методи

Логічні методи застосовуються в юридичній техніці дуже широко.

І. Онищук виокремив такі методи:

1) метод аналізу передбачає умовний поділ державного-правових явищ на окремі частини, виділення в них головних або істотних рис, на основі чого виробляється якесь правило юридичної техніки;

2) метод синтезу застосовується під час вивчення державно-правових явищ шляхом об'єднання їх частин;

3) метод аналогії враховує досвід інших країн і функціонування правових систем. Складаючи нові закони, опосередковані ринковою еко­номікою України (закони про товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства тощо), їх автори справедливо вирішили, що основи ринкової економіки в усіх країнах єдині, тому українські закони в галузі економіки цілком можуть уподібнитися до західноєвропейських, але мають відображати українську специфіку;

4) метод індукції передбачає сходження від часткового (конкретних фактів) до загального правила і дуже часто застосовується під час кон­струювання законів. У цьому контексті наочним є приклад, пов'язаний з виборчим законодавством. Вільні вибори - це мета для нашої країни, що недавно вийшла з тоталітаризму. Але на шляху до цієї мети виникло багато перешкод. Уже в перші роки ринкових реформ спостерігалися пору­шення виборчих прав, яких наше законодавство і не знало. Узагальнюючи конкретні порушення, законодавець в терміновому порядку закріплював заборони на їх вчинення. Перелік виборчих проступків у Кодексі України про адміністративні правопорушення спочатку поповнювався практично раз на півроку;

5) метод дедукції поширений у правозастосовній техніці. Його суть полягає в тому, що із загального правила шляхом умовиводів робиться ви­сновок щодо часткового. Метод дедукції застосовують як основний метод у доведенні. Метод дедуктивного аналізу ґрунтується на базі абстракцій (абстрактних понять), взятих із сучасного стану ідей та правил;

6) метод утворення понять і формулювання визначення. Поняття буде повним, якщо в ньому містяться всі істотні ознаки узагальнюваних явищ;

Лекція 1. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА ЯК СФЕРА НАУКОВИХ ЗНАНЬ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

26

7) метод використання понять в одному і тому самому сенсі. На­приклад, у повсякденній мові термін «житло» вживають на позначення

житлового приміщення для постійного проживання. Але якщо йдеться про виконання юридичних дій, то житлом визнається і ціле приміщення

тимчасового проживання (наприклад, готель). Тому, виконуючи будь-яку юридичну дію (проникнення в житло, обшук тощо), варто керуватися

широким розумінням поняття «житло»²⁰.

Лінгвістичні методи

Використання цих методів пов'язане з тим, що правове регулювання

впливає на свідомість людей. Будь-яка думка (законодавця, тлумача або правозастосовувача) має лінгвістичну форму. Тут відбувається своєрідне

подвоєння пізнання юридичного світу: правові явища отримують письмове

оформлення. Яку б діяльність не виконував юрист, він повинен володіти

мистецтвом мови і письма. Це стосується не тільки складання законів,

а й процесу їх застосування, який може відбуватися в письмовій та усній формі.

Розгляньмо деякі лінгвістичні методи:

1) відповідність термінів поняттям, які вони фіксують. Наприклад,

останнім часом часто вживають вислів «соціальна відповідальність бізне­су», яким послуговуються в діловій, літературній, повсякденній мові, але

ніяк не в законодавстві. Термін «відповідальність» юристи сприймають

специфічно: як застосування санкцій;

2) забезпечення компактності юридичного документа. Досягненню

цієї мети сприяє використання таких лінгвістичних засобів, як мінімальне

використання визначень, уточнень, додатків тощо. Це особливо важливо у справі правотворчості. В іншому випадку мети пізнання права немож­ливо досягнути;

3) підвищення інформативності правового документа, більш актуаль­не для правозастосовних актів. Інформаційний компонент законодавства збільшується завдяки введенню в його текст дієприкметникових зворотів,

однорідних членів речення, підрядних речень тощо;

4) забезпечення ясності та доступності нормативно-правових актів.

Без цього не досягається ефективне застосування нормативного матеріалу;

5) використання мовних графічних засобів у юридичному тексті:

a) заголовків;

b) рубрик;

c) прогалин;

²⁰ Онищук І. І. Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах: моногр. / І. І. Они- щук. - Івано-Франківськ: Лабораторія академічних досліджень правового регулювання та юридичної техніки, 2014. - С. 38-39.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

d) знаків пунктуації;

27

e) різних гарнітур шрифтів;

f) тощо²¹.

Технічні методи

За допомогою системи технічних засобів пізнаються і вдосконалю­ються правила виконання юридичної роботи.

У наш час широко застосовують інформаційні технології.

Деякі напрямки використання комп'ютерних методів:

- отримання, обробка, зберігання і пошук правової інформації (сис­тематизація законодавства);

- підвищення ефективності правотворчої роботи (видалення повторів, дублювання, розбіжностей у нормативному матеріалі);

- підвищення продуктивності правозастосовної роботи (складання типових документів, редагування правових документів)²².

Отож, можна зробити висновок, що методологія дослідження та за­стосування юридичної техніки розгалужена, охоплює багато напрямків.

5. Загальні правила юридичної техніки Зміст юридичної техніки - це різні за характером і формою вираження

правила виконання юридичної роботи.

Загальні правила юридичної техніки:

1. Змістовні правила допомагають співвіднести виконання юридичних дій з реальними обставинами: місце суспільних відносин у сфері правового регулювання, однорідність правового регулювання, правильний вибір галузі права, вибір правової форми, забезпечення відповідності правових документів принципам і нормам міжнародного права.

2. Правила логіки: однакове розуміння термінів, узгодженість різних правових документів (частин), відсутність розбіжностей між правовими документами (частинами), послідовність розумових операцій, вико­ристовуваних для побудови нормативно-правових актів, переконливість правових документів.

3. Структурні правила забезпечують повний систематизований виклад необхідної для правового документа інформації та її ефективне засвоєння. Структура правового документа - це його побудова.

²¹ Онищук І. І. Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах: моногр. / І. І. Они- щук. - Івано-Франківськ: Лабораторія академічних досліджень правового регулювання та юридичної техніки, 2014. - С. 39-40.

²² Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.: Норма-Инфра-М, 2011. - C. 37.

Лекція 1. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА ЯК СФЕРА НАУКОВИХ ЗНАНЬ І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

28

4. Мовні правила: ясність, точність правового документа, доступність нормативно-правових актів, стислість, відсутність пафосності та декла­ративності правового документа, офіційність стилю. Мова правових до­кументів - це мова державної влади, а тому для неї характерний владний та офіційний характер.

5. Формальні (реквізитні) правила важливі для ідентифікації правового документа і його обліку з метою обов'язкового виконання, зображають офіційний характер.

6. Процедурні правила: законність процедури, раціональність, об­ґрунтованість зміни процедури, плановість, облік та узгодження інтересів адресатів нормативно-правового акта, логічна послідовність виконання дій, що становлять процедуру, застосування санкцій за порушення процедур.

На сучасному етапі у правовій науці простежується тенденція, згідно з якою термін «юридична техніка» неточний, суперечливий і застосовується лише як «данина» правовій традиції. Сучасний підхід учених, що вивчають цю проблематику, порушує не лише питання неправильного розуміння юридичної техніки, але й повного заперечення цього терміна. Все те, що у правовій науці та практиці заведено сьогодні позначати поняттям «юридична техніка», правильніше називати «юридична технологія», під якою варто розуміти сукупність принципів, прийомів, процедур форму­вання і реалізації всіх видів юридичної практики, стан якої визначається досягнутим рівнем економічного, політичного, технічного і культурного розвитку конкретної держави.

Із цього погляду, юридична технологія - це не тільки сукупність спосо­бів, прийомів, процедур, але і їх послідовність, спрямована на перетворення соціально значущої інформації на новий ефективно дієвий нормативно-пра­вовий акт або юридично значущу дію. Окреслений підхід видається цілком виправданим, що насамперед пов'язано з ефективністю будь-якого виду правової діяльності, яка залежить не тільки від якості правил, прийомів і процедур, а й від правильної їх послідовності. Саме це сприяє досягненню потрібного правового результату в юридично виправданий термін.

Отже, юридична техніка є необхідною складовою частиною єдиного процесу нормотворення і нормозастосування, у межах якого функціонує апарат держави будь-якої держави. Заглиблюючись у нормотворчу ді­яльність апарату держави, побачимо, що необхідним її елементом є нор- мотворча юридична техніка.

Нормотворча техніка - спосіб вироблення юридичних норм, що формулюються в нормативно-правових актах, підпорядковується необхід­ності втілення в сукупності цих норм дійсного змісту юридичного закону як деякої нормативної цілісності, спрямованої на встановлення єдиного

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

правопорядку в суспільстві. Таке цільове визначення нормотворчої техні­ки передбачає, що юридичний закон як нормативний спосіб закріплення правил поведінки реалізується в нормативно-правових актах.

29