Землі сільськогосподарського призначення

Перше місце у класифікації земель посідають землі сільсько­господарського призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земель­ного кодексу України землями сільськогосподарського призна­чення є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Основну частину земель сільськогосподарського призначен­ня займають сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні на­садження, сіножаті, пасовища та перелоги).

У зазначеному Кодексі закріплено принцип пріоритетності земель цієї категорії (ст. 23), за основним правилом якого землі сільськогосподарського призначення повинні надаватися на­самперед для сільськогосподарського використання.

Для будівництва промислових підприємств, об’єктів транс­порту і для інших потреб, не пов’язаних з веденням сільсько­господарського виробництва, надаються переважно несіль- ськогосподарські землі або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Крім цього, принцип пріоритетності полягає у визначенні ко­ла суб’єктів, яким земельні ділянки сільськогосподарського при­значення можуть передаватися у власність чи користування (статті 22, 130 Земельного кодексу України).

Відповідно до Земельного кодексу України пріоритетність зе­мель цієї категорії полягає у забороні вилучення земельних діля­нок особливо цінних земель для несільськогосподарських по­треб (ст. 150), за винятком тих, що перебувають у державній або комунальній власності, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо пи­тання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України, відшкодуванні збитків власникам землі та землекористувачам (ст. 156), охороні ґрунтів (ст. 168), відшкодуванні втрат сільськогосподарського і лісогосподар­ського виробництва (статті 207—209).

Частинами 1, 2, 5 ст. 207 Земельного кодексу України вста­новлено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарсько­го виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, спричинені обме­женням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (вику­пу) їх для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісо­господарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сіль­ськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підля­гають відшкодуванню» встановлено розміри втрат сільськогос­подарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, та визначено за нормативами.

Як свідчить практика, мають місце випадки звернення до су­ду із позовними вимогами про зобов’язання суб’єктів владних повноважень погодити та затвердити розрахунок розміру втрат, які підлягають відшкодуванню.

Наприклад, у справі за позовом товариства з обмеженою від­повідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» до виконавчого комітету Євпаторійської міської ради, Євпаторійського міського управ­ління земельних ресурсів, за участю Сімферопольського міжра­йонного природоохоронного прокурора, про зобов’язання вчи­нити дії позивач просив суд визнати протиправними дії відповідачів, пов’язані з погодженням та затвердженням розра­хунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спри­чинених наданням сільськогосподарських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» під будівни­цтво житлового кварталу, виконаного 17 листопада 2006 р.; ви­знати протиправною бездіяльність відповідачів, пов’язану з без­підставною відмовою Євпаторійської міської ради від затвер­дження, а Євпаторійського міського управління земельних ре­сурсів — від погодження розрахунку розміру втрат сільськогос­подарського виробництва, спричинених наданням сільськогос­подарських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» під будівництво житлового кварталу із зе­мель Євпаторійської міської ради, виконаного 3 лютого 2007 р.; зобов’язати Євпаторійське міське управління земельних ресур­сів погодити зазначений вище розрахунок розміру втрат від 3 лютого 2007 р.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди обґрунтовува­ли свої рішення тим, що розрахунок від 17 листопада 2006 р. розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричине­них наданням сільськогосподарських угідь товариству з обме­женою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» для будівництва житлового кварталу із земель Євпаторійської міської ради, був виконаний без урахування даних технічної документації з де­тального ґрунтового обстеження земельної ділянки, заявленої під забудову житлового кварталу, які були взяті до уваги лише під час проведення нового розрахунку, а тому дії відповідачів щодо відмови в затвердженні нового розрахунку витрат є не­правомірними.

Частково скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, ВАСУ зазначив, що на момент прийняття рішення Євпаторій­ською міською радою «Про передачу у довгострокову оренду то­вариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» земельної ділянки для будівництва житлового кварталу був один розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісо­господарського виробництва (від 17 листопада 2006 р., який погоджено Євпаторійським міським управлінням земельних ре­сурсів 25 листопада 2006 р. та товариством з обмеженою відпо­відальністю «Фірма «Консоль ЛТД» 17 листопада 2006 р.), і який підлягає відшкодуванню [326].

Це рішення міської ради, як зазначив ВАСУ, ніким не скасо­вано та не змінено, а тому відповідно до ст. 144 Конституції України є обов’язковим для виконання.

З огляду на викладене ВАСУ визнав такими, що не ґрунтують­ся на матеріалах справи, висновки судів стосовно того, що роз­рахунок від 17 листопада 2006 р. не підлягає відшкодуванню.