Землі лісогосподарського призначення

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослин­ністю, нелісові землі, які надані та використовуються для по­треб лісового господарства.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Особливістю використання земель лісогосподарського при­значення є їх використання на умовах постійного користування.

Порядок використання земель лісогосподарського призна­чення визначений Лісовим кодексом України, законами Украї­ни «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство та по­лювання», «Про природно-заповідний фонд України».

У судовій практиці спричиняє складнощі застосування су­б’єктами владних повноважень розпорядження Кабінету Міні­стрів України від 10 квітня 2008 р. № 610-р «Деякі питання роз­порядження земельними лісовими ділянками», яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення.

Іншим проблемним питанням, яке виникає у судовій практи­ці, є визначення суб’єкта, якому можливо здійснювати переда­чу земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Як приклад може слугувати справа за позовом гр. З. до Київ­ської обласної державної адміністрації про зобов’язання прий­няти рішення та вчинити певні дії. У цій справі позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на неправомірність відмови відпо­відача у передачі земельної лісової ділянки зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, оскільки позивачем було підготовлено всю необхідну погоджу­вальну документацію, а розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни від 10 квітня 2008 р. № 610-р «Деякі питання розпоря­дження земельними лісовими ділянками» не передбачає жодних застережень, обмежень чи зобов’язань для відповідача.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, част­ково задовольнивши позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що з боку позивача були виконані всі вимоги чинного зако­нодавства для отримання у власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення, а відповідач протиправно від­мовив позивачу у наданні згоди на вилучення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення та передачу її пози­вачу у власність для ведення особистого селянського господар­ства.

Переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, ВАСУ зазначив, що судами не було враховано приписи статті 57 Зе­мельного кодексу України, якою не передбачено можливості пе­редачі громадянам в постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення, оскільки така передача мож­лива лише спеціалізованим державним або комунальним лісо­господарським підприємствам, іншим державним і комуналь­ним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.

Судами попередніх інстанцій було проігноровано і приписи ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, якою визначено кон­кретні підстави набуття громадянами права на землю [329].