Землі житлової та громадської забудови

До земель житлової та громадської забудови належать зе­мельні ділянки в межах населених пунктів, які використовую­ться для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Основними складовими земель житлової та громадської забу­дови є земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і гаражного будів­ництва, земельні ділянки житлово-будівельних і гаражно-бу­дівельних кооперативів, земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків.

Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання зе­мель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотри­манням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіо­нальних та місцевих правил забудови.

Правові та організаційні основи планування, забудови та ін­шого використання територій спрямовані на забезпечення ста­лого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів встановлено Законом України «Про плану­вання і забудову територій».

Зазначений Закон втратив чинність у зв’язку з набранням законної сили 12 березня 2011 р. Законом України «Про регулю­вання містобудівної діяльності», яким закріплено правові та ор­ганізаційні основи містобудівної діяльності.

Узагальнення показало, що мають місце спори щодо порядку погодження місця розташування об’єктів архітектури.

Прикладом може слугувати справа за позовом гр. Л. та інших до Донецької міської ради (третя особа — Товариство з обмеже­ною відповідальністю «Сабіна») щодо скасування рішення про погодження місцезнаходження багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними при­міщеннями, затвердження проекту землеустрою щодо відве­дення земельної ділянки та надання її в оренду, зобов’язання відповідача вчинити дії щодо розроблення та затвердження се­сією міської ради детального плану території.

Постановою Ворошиловського районного суду м.

Вищий адміністративний суд України погодився з такими ви­сновками судів (ухвала від 19 квітня 2011 р. № К/9991/5782/11), посилаючися на приписи ст. 39 Земельного кодексу України та частини 15 ст. 151 Земельного кодексу України, і дійшов виснов­ку, що відсутність затвердженого Генерального плану не може вважатися перешкодою для розташування та проектування ново­го будівництва.