§ 1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення

У структурі земельного фонду України особливе місце посіда­ють землі сільськогосподарського призначення, які тісно пов'язані зі сферою сільськогосподарського виробництва і на сьогоднішній день є основною категорією земель, що забезпечує проведення у нашій державі земельної реформи.

Земля у сільськогосподарському виробництві є незамінним чинником в силу кількох особливостей, серед яких найчастіше виділяють її обмеженість (незмінність кількості), непереміщу-ваність, невідтворюваність, незнищуваність, практичну неви­черпність продуктивної сили. Поняття "земля" і "земельна ділян­ка" не збігаються. У власності й користуванні сільськогосподарсь­ких підприємств та громадян можуть знаходитися лише індивіду­ально визначені, виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки, що мають чіткі межі.

Землям сільськогосподарського призначення не випадково відводиться перше місце серед закріплених у законодавстві дев'яти категорій земельного фонду нашої країни. На відміну від інших ка­тегорій земель, які використовуються головним чином як просто-

215

рово-операційний базис, ці землі є основним засобом виробництва продуктів харчування, кормів для тварин і сировини для різних га­лузей промисловості. Це є головною особливістю зазначеної кате­горії земель, для якої встановлено особливий правовий режим, що характеризується таким їх використанням, за якого забезпечується підвищення родючості ґрунтів, охорона цих земель, недопущення їх вилучення із сільськогосподарського обігу.

Однією з основних характеристик земель сільськогосподарсько­го призначення є їх ґрунтова характеристика. Земля, як поверхне­вий шар, функціонує за законами природного розвитку. Вона взаємодіє з іншими природними ресурсами. Значну частину земної поверхні займають ґрунти. Ґрунт — це природне утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються внаслідок перетворення поверхневих шарів і атмосфери під впли­вом води, повітря і живих організмів; має родючість1. У цьому зна­ченні земля і ґрунт — поняття майже ідентичні. Різниця між ними полягає в тому, що земля є більш загальним поняттям, а ґрунт пов'язаний з конкретним уявленням про якість землі та можливість її використання в сільському господарстві. Головне, щоб при одер­жанні максимальної кількості сільськогосподарської продукції ви­користання землі як унікального природного об'єкта було раціональним.

Однак не всі автори згодні з такою позицією. Деякі з них вва­жають, що між термінами "земля" і "ґрунт" існують істотні відмінності. Уявлення про ґрунти як про специфічні природні й господарські об'єкти не дістало відображення в Конституції. В юридичній науці ґрунт визначається як самостійний об'єкт еко­логічних правовідносин, якому притаманна властивість родючості і який є основним і незамінним способом виробництва сільськогос­подарської продукції2.

Правове поняття земель сільськогосподарського призначення включає характеристику їх юридичної структури (складу). Тра­диційно прийнято вважати, що у сільському господарстві земля функціонує у двох якостях: як територіальна умова і як основний засіб виробництва. Тому землі сільськогосподарського призначен­ня за юридичне закріпленими способами їх використання поділя­ють на два основні види:

1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), які відповідно до природних вла­ стивостей, розташування і господарських потреб використовують­ ся для посівів сільськогосподарських культур і служать засобом ви­ робництва в рослинництві;

2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесе-

1 Див.. Советский знциклопедический словарь — М., 1986. — С. 1048. 1 Див.: Гаериш Н С. Відповідальність за забруднення та засмічення фунтів в Україні: Автореф дис.. канд. юр. наук:12.00 06. — К., 2001. — С. 4.

216

них до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо), які є лише тери­торіальним базисом і необхідні для організації сільськогосподарсь­кого виробництва та пов'язаних з ним видів діяльності. У даному разі йдеться про земельні площі нерослинницького призначення. Отже, вони є землями несільськогосподарського використання.