<<
>>

§ 1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення

У структурі земельного фонду України особливе місце посіда­ють землі сільськогосподарського призначення, які тісно пов'язані зі сферою сільськогосподарського виробництва і на сьогоднішній день є основною категорією земель, що забезпечує проведення у нашій державі земельної реформи.

До цих земель належать усі землі, основним цільовим призначенням яких є їх використання в сільському господарстві. Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК землями сільського­сподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської на­уково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної ви­робничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Виходячи з цього поняття, можна визначити дві основні правові ознаки зазначених земель — їх надання для потреб сільського господарст­ва і призначення для використання у сфері сільськогосподарсько­го виробництва.

Земля у сільськогосподарському виробництві є незамінним чинником в силу кількох особливостей, серед яких найчастіше виділяють її обмеженість (незмінність кількості), непереміщу-ваність, невідтворюваність, незнищуваність, практичну неви­черпність продуктивної сили. Поняття "земля" і "земельна ділян­ка" не збігаються. У власності й користуванні сільськогосподарсь­ких підприємств та громадян можуть знаходитися лише індивіду­ально визначені, виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки, що мають чіткі межі.

Землям сільськогосподарського призначення не випадково відводиться перше місце серед закріплених у законодавстві дев'яти категорій земельного фонду нашої країни. На відміну від інших ка­тегорій земель, які використовуються головним чином як просто-

215

рово-операційний базис, ці землі є основним засобом виробництва продуктів харчування, кормів для тварин і сировини для різних га­лузей промисловості. Це є головною особливістю зазначеної кате­горії земель, для якої встановлено особливий правовий режим, що характеризується таким їх використанням, за якого забезпечується підвищення родючості ґрунтів, охорона цих земель, недопущення їх вилучення із сільськогосподарського обігу.

Однією з основних характеристик земель сільськогосподарсько­го призначення є їх ґрунтова характеристика. Земля, як поверхне­вий шар, функціонує за законами природного розвитку. Вона взаємодіє з іншими природними ресурсами. Значну частину земної поверхні займають ґрунти. Ґрунт — це природне утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються внаслідок перетворення поверхневих шарів і атмосфери під впли­вом води, повітря і живих організмів; має родючість1. У цьому зна­ченні земля і ґрунт — поняття майже ідентичні. Різниця між ними полягає в тому, що земля є більш загальним поняттям, а ґрунт пов'язаний з конкретним уявленням про якість землі та можливість її використання в сільському господарстві. Головне, щоб при одер­жанні максимальної кількості сільськогосподарської продукції ви­користання землі як унікального природного об'єкта було раціональним.

Однак не всі автори згодні з такою позицією. Деякі з них вва­жають, що між термінами "земля" і "ґрунт" існують істотні відмінності. Уявлення про ґрунти як про специфічні природні й господарські об'єкти не дістало відображення в Конституції. В юридичній науці ґрунт визначається як самостійний об'єкт еко­логічних правовідносин, якому притаманна властивість родючості і який є основним і незамінним способом виробництва сільськогос­подарської продукції2.

Правове поняття земель сільськогосподарського призначення включає характеристику їх юридичної структури (складу). Тра­диційно прийнято вважати, що у сільському господарстві земля функціонує у двох якостях: як територіальна умова і як основний засіб виробництва. Тому землі сільськогосподарського призначен­ня за юридичне закріпленими способами їх використання поділя­ють на два основні види:

1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), які відповідно до природних вла­ стивостей, розташування і господарських потреб використовують­ ся для посівів сільськогосподарських культур і служать засобом ви­ робництва в рослинництві;

2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесе-

1 Див.. Советский знциклопедический словарь — М., 1986. — С. 1048. 1 Див.: Гаериш Н С. Відповідальність за забруднення та засмічення фунтів в Україні: Автореф дис.. канд. юр. наук:12.00 06. — К., 2001. — С. 4.

216

них до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо), які є лише тери­торіальним базисом і необхідні для організації сільськогосподарсь­кого виробництва та пов'язаних з ним видів діяльності. У даному разі йдеться про земельні площі нерослинницького призначення. Отже, вони є землями несільськогосподарського використання.

<< | >>
Источник: Каракаша І.І.. Земельне право України • Підручник / За ред Погрібного О О , 3-51 — К Істина,2003 - 448 с.. 2003

Еще по теме § 1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення:

  1. 1. Поняття, цільове призначення та склад земель сільськогосподарського призначення
  2. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
  3. § 1. Поняття і склад земель оздоровчого призначення
  4. 1. Поняття та склад земель рекреаційного призначення
  5. § 1. Поняття і склад земель історико-культурного призначення
  6. § 1. Поняття і склад земель рекреаційного призначення
  7. 1. Поняття та склад земель природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення
  8. § 1. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
  9. 1. Поняття та склад земель історико-культурного призначення
  10. Розділ 12 Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
  11. 2.2. Землеустрій як засіб охорони земель сільськогосподарського призначення
  12. 2. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та іншого призначення
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -