Принципи використання антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні

Одним із загальних завдань криміналістики є розроблення і систематизація об’єктивних знань про психофізіологічний стан учасника кримінального провадження. Таке знання розглядається як результат пізнавальної діяльності психофі­зіологічної сутності учасника кримінального провадження в її взаємозв’язку з вербальною та невербальною поведінкою, що охоплюється криміналістикою як форма усвідомленого пошуку і пізнання істини (теоретичне, прикладне, фундаментальне, експериментальне) у кримінальному провадженні.

Положення про антроподжерельну невербальну інфор­мація містять дані щодо антроподжерельної невербальної комунікативності учасника кримінального провадження як сукупності взаємообумовлених спільних дій між учасниками кримінального провадження у вигляді процесу, який підпо­рядковується певним закономірностям і має причинно-наслід- ковий результат. У цьому відношенні варто визначити критерії наукового пізнання як виокремлення принципів використання антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження як специфічна людська діяль­ність передбачає нормативно врегульовану діяльність учас­ників. У рамках кримінального провадження проведення процесуальних дій надає можливість отримати інформацію про злочинну подію, яка мала місце. Під час досудового розсліду­вання основною процесуальною дією є слідча (розшукова) дія, у судовому провадженні - судова дія. Обидві форми є засобом збирання, фіксації та перевірки як доказової, так і орієнту­ючої інформації. Результати процесуальних дій стратегічно визначають напрями і тактично виокремлюють першочергові завдання. М. А. Погорецький стверджує, що виходячи з аналізу норм доказового права, можемо зробити висновок, що докази - це суб’єктивна правова категорія^[294].

Вербальна інформація, що здобувається в ході досудового розслідування, є основним джерелом отримання доказів, а також джерелом орієнтуючої інформації, необхідної для повного й об’єктивного розслідування кримінального провадження.

Учасники кримінального провадження отримують, обро­бляють і оцінюють дані одночасно у двох паралелях людської комунікації (вербальній і невербальній). Вербальна сторона кому­нікації найчастіше визначається вченими як отримання, обро­блення і дослідження даних, які використовуються як докази в кримінальному провадженні. Вербальні засоби комунікації в процесі обміну інформацією завдяки мовленню (усному, писем­ному тощо) вимагають від учасника кримінального провадження активної розумової діяльності, базуючись на системі усталених норм. Антроподжерельні невербальні засоби комунікації, у свою чергу, є своєрідним лакмусом вербальних, доповнюючи, супрово­джуючи і розкриваючи їх справжню суть.

Антроподжерельна невербальна інформація при розкритті та розслідуванні злочинів може бути отримана в результаті спілку­вання слідчого/прокурора з іншими учасниками кримінального провадження, тобто двостороннього обміну інформацією, і тому слідчий/прокурор має добре володіти навичками спілкування, забезпечити доступність розуміння свого мовлення і вміти адек­ватно відобразити в протоколі слідчої (розшукової) дії отриману антроподжерельну невербальну інформацію.

Основною складовою невербальної комунікації є антропо- джерельна невербальна інформація. Не останню роль вона віді­грає абсолютно на всіх стадіях кримінального провадження, починаючи з процесу дослідження злочинної події в цілому і її обставин зокрема та завершуючи прийняттям судового рішення. У рамках дослідження антроподжерельної невербальної інфор­мації про злочинну подію учасник кримінального провадження має реальну можливість вивчити зовнішній і внутрішній стан іншого учасника в конкретний момент кримінального прова­дження, а також постійно аналізувати емоційний стан співрозмов­ників на різних стадіях кримінального провадження при обміні будь-якою інформацією.

Аналіз широкого кола досліджень із питань антроподже­рельної невербальної інформації показує, що цій проблемі, на жаль, приділено недостатньо уваги з боку зарубіжних і вітчиз­няних вчених-криміналістів. При цьому постійні правові реформи, що проводяться в Україні, не могли не позначитися на практиці боротьби зі злочинністю у вигляді якісних та кількісних змін, при цьому висунувши низку нових напрямів, що мають велике прак­тичне і теоретичне значення. Одним із таких напрямів є дослі­дження категорій, принципів і законів антроподжерельної невер- бальної інформації^[295] і вироблення практичних рекомендацій із її ефективного використання^[296]. Умови дослідження в цій площині потребують комплексного підходу до вивчення явищ, пов’язаних зі злочинами, використання досягнень і об’єднання зусиль спеці­алістів різних галузей наук, що представляють як власне психо­логію і криміналістику, так і всю систему суміжних із ними наук. Такий підхід до проблеми сприйняття і дослідження антроподже- рельної невербальної інформації необхідний, перш за все, у зв'язку з тим, що її основи базуються на стику юридичних, природничих і технічних наук.

Антроподжерельна невербальна інформація як предмет наукового вивчення не може бути вичерпана раз і назавжди, це випливає з логіки розвитку сфери пізнання оточуючої дійсності в кримінальному провадженні, у динаміці криміналізації діянь, зростанні і професіоналізації злочинності. У цьому відношенні принципи використання антроподжерельної невербальної інфор­мації уявляються вихідним пунктом дослідження.

Виходячи із загальних концепцій поняття «принцип», під ним слід тлумачити вихідне положення теорії, вчення, науки^[297] чи внутрішню упевненість людини, її стійкий погляд на певні речі^[298]. Деякі вчені схильні вважати, що принцип є гносеологічним фено­меном, який не існує в природі, у ролі якого може бути закон, таким чином заміняючи його^[299]. Полісемічність поняття «принцип» призводить до різного змістового вживання його в різних науках, також і в криміналістиці.

Таким чином, розуміння поняття «принцип» наводить на думку щодо існування різних тлумачень його в науковому світі, також маючи на увазі його поділ на принципи теорії в цілому і прак­тичної діяльності. Вивчаючи можливості використання антро- поджерельної невербальної інформації в рамках кримінального провадження, неможливо не провести паралель і не базуватись на принципах кримінального процесу і криміналістики як осново­положних засад. Тобто можна і необхідно вивчати й порівнювати основні та спеціалізовані принципи стосовно суміжних кримі­нально-правових наук (криміналістика, кримінальний процес, кримінальне право, кримінологія та ін.).

Принципи використання антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні формуються на базі практичної діяльності з виявлення, розслідування, розкриття, запобігання злочинам на стадіях досудового розслідування і судо­вого провадження.

Під принципами використання антроподжерельної невер- бальної інформації в кримінальному провадженні слід розуміти основоположні засади (начала, ідеї, рекомендації) використання невербальної комунікації щодо практичної діяльності з вияв­лення, фіксації, збирання, дослідження, оцінки і використання криміналістичної інформації. Важливо зазначити, що процес формування і виділення принципів - це результат наукових досліджень, перевірених практикою, а не гучні висловлювання теоретиків.

Уявляється, що система принципів використання антроподже- рельної невербальної інформації виходить із системи принципів криміналістики, запропонованої А. Я. Гінзбургом^[300]. При цьому А. Я. Гінзбург до загальних принципів криміналістики відносить систему основних висновків пізнавальної діяльності, які є спіль­ними для всіх наук або для групи наук, інтегрованих у криміналіс­тиці, які, у свою чергу, поділені на дві підгрупи: принципи, спільні для всіх наук, і принципи, спільні для суміжних із криміналіс­тикою наук. Під конкретними принципами А. Я. Гінзбург розуміє принципи криміналістики та криміналістичних рекомендацій, а під спеціальними - принципи, які належать до окремих питань криміналістики.^[301]

Неможливо не зазначити і те, що деякі основи містяться й у законодавчій базі, а саме виокремлення основних принципів інформаційних відносин: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією, достовірність і повнота інформації, свобода вираження поглядів, правомірність отримання, використання, поширення, збереження і захисту інформації, захищеність особистості від втручання в її особисте та сімейне життя^[302].

Принципи використання антроподжерельної невербальної інформації належать до спеціальних принципів криміналістики, де цінність практичного застосування принципів використання антроподжерельної невербальної інформації в значній мірі зале­жить від умілого їх упровадження. Ці принципи розкривають основоположні засади і можливості подальшого використання антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні для підвищення ефективності виконання її завдань.

До принципів використання антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадження слід віднести такі:

- принцип єдності діяльності і свідомості (будь-яка діяль­ність учасника кримінального провадження свідома, при цьому свідомість проявляється через діяльність, відповідно, між ними існує кореляційний стійкий зв'язок. Проте винятками є різнома­нітні захворювання учасника кримінального провадження);

- принципи об'єктивності (об'єкт антроподжерельної невер- бальної інформації досліджується неупереджено, незалежно від ознак та властивостей учасника кримінального провадження, його вивчення, інших зовнішніх причин і умов, та пізнається як через дію, так і через бездіяльність);

- принцип обліку єдності фізіології і психології учасника кримінального провадження в інтерпретації антроподжерельної невербальної комунікації;

- принцип історичного підходу до вивчення антроподже- рельних невербальних проявів учасника кримінального про­вадження (дослідження антроподжерельних невербальних проявів учасника кримінального провадження з урахуванням часових показників);

- принцип розвитку (розкриває витоки психофізіологічної діяльності учасника кримінального провадження як динаміч­ного явища в усій комунікації кримінального провадження як сторони, що пізнає, так і сторони, що пізнається, володіючи багатьма потенціальними напрямами, на фоні яких проходить мобілізація психофізіологічних проявів і активний пошук нових шляхів розвитку);

- принцип об’єктивності відображення дійсності (розкриває сутність психофізіологічного стану учасника кримінального провадження стосовно конкретних обставин злочину з його ознаками та властивостями, інтерпретованого навколишньою дійсністю і неможливістю її подальшого відображення поза кримі­нальним провадженням);

- принцип детермінізму (антроподжерельна невербальна і вербальна інформація взаємопов’язані і взаємозумовлені, перебу­ваючи в постійному реверсивному русі, відображаючись у матері­альному світі у вигляді слідів, які можуть бути вивчені і пояснені);

- принцип активності (діяльнісне зчитування психофізіо­логічних ознак та властивостей учасника кримінального прова­дження, зовнішніх та інших обставин, які відображаються у його свідомості цілеспрямовано, а не тільки дзеркально);

- принцип єдності (виділення двох аспектів проявлення учасника кримінального провадження, антроподжерельної вербальної і антроподжерельної невербальної поведінки відносно суб’єктивних і об’єктивних факторів-подразників на обставини, що підлягають встановленню);

- принцип системного підходу (вивчення взаємопов’язаних і взаємозумовлених психофізіологічних проявів, орієнтування на свідомість учасника кримінального провадження як цілісного кумулятивного явища, яке неможливо розділити, вивчати окремо, оцінюючи її окремі властивості);

- принцип відносної самостійності використання антропо- джерельної невербальної інформації (указує на те, що будь-який психофізіологічний прояв відповідає власним закономірностям, а також має образну своєрідність, відмінну в деталях);

- принцип особистісного підходу (учасник кримінального провадження має комплекс як спільних, так і індивідуальних ознак та властивостей, і, досліджуючи його, слід індивідуалізу­вати як сам процес дослідження, так і отримані результати);

- принцип урахування суспільних цінностей, інтересів і потреб, рівня розвитку учасника кримінального провадження (вивчення антроподжерельної невербальної інформації адек­ватно дійсності при врахуванні психофізіології учасника кримі­нального провадження в сукупності з його навколишнім середо­вищем (цілі, інтереси, потреби, пропозиції, досвід тощо));

- принцип обумовленості (прояви антроподжерельної невер­бальної інформації є системою взаємопов’язаних просторово- часових свідомих і несвідомих елементів, між якими існує емо­ційно-інформаційна взаємодія всередині учасника криміналь­ного провадження, характер якої визначають зовнішні і внутрішні чинники й подразники.

- принцип позитивності та інтегративності використання антроподжерельної невербальної інформації передбачає концентрування діянь учасників кримінального провадження на позитивних емоціях з метою налагодження психологічного контакту і отримання довільних проявів антроподжерельної невербальної інформації, ураховуючи інтегративне застосу­вання тактичних і психологічних прийомів з боку суб’єкта, що пізнає;

- принцип співвіднесеності (відповідність форми, характеру й інтенсивності впливу технологій на рівень зрілості учасника кримінального провадження та ступінь розвитку його психофізі­ологічних ознак і властивостей);

- принцип потенційності чи можливості дослідження і розкриття змісту більшості антроподжерельних невербальних проявів учасника кримінального провадження.

Система принципів використання невербальної інформації утворює ту основу, на якій будується практичне використання положень про антроподжерельну невербальну інформацію в кримінальному провадженні. Зміст і значення принципів викори­стання антроподжерельної невербальної інформації, виділення і розвиток при цьому її положень, специфічних для даної кате­горії, відображає як її багатогранність, так і визначає місце сукуп­ності названих принципів у системі загальних принципів теорії невербальної криміналістики. У зв'язку із цим не можна говорити про виокремлення загального чи універсального єдиного прин­ципу використання антроподжерельної невербальної інформації. Однак і вищезазначені принципи можуть об'єднуватися чи поді­лятися в подальшому у зв'язку з розробленням даних положень і застосування його в практичній діяльності.