Роль та місце інформації, що міститься в сучасних 1C та АІС у кримінальному провадженні

Безсумнівно, основною метою, що переслідується при створенні та функціонуванні будь-яких інформаційних систем, є сприяння вирішенню завдань, які передбачається вирішувати за їх допомогою.

Одним з перших ситуаційний підхід у використанні інформації, отриманої з інформаційних систем в розслідуванні злочинів запропонував російський криміналіст С. А. Ялишев. Його праці, по-суті, стали відправною точкою розгляду питань отримання та використання реєстраційної інформації з використанням ситуаційного підходу. У подальшому вони знайшли віддзеркалення в роботах Р. Є. Дьоміної, О. О. Белякова^[112], В. А. Журавля^[113], Є. П. Іщенка^[114], Р. А. Усманова^[115], В. В. Кубанова та В. В. Степанова^[116].

Разом з тим аналіз наукових праць, у яких розглядаються питання, пов’язані з розробкою та вдосконаленням криміналістичних методик розслідування злочинів та проведення криміналістичних експертиз, дає підстави для висновку, що сьогодні питанням відносно використання інформації, яка міститься в інформаційних системах, достатньої уваги не приділяється. Як виключення можна назвати лише окремі праці. Так, Н. І. Клименко в посібнику «Судова експертологія» лекцію за номером шість називає «Інформаційне забезпечення і математизація експертної діяльності», у якій розглядає питання стосовно використання інформації, яка міститься в інформаційних системах криміналістичного призначення при проведенні експертиз.

На стан недостатнього висвітлення цих питань і на те, що вони є реальним резервом удосконалення криміналістичних методик нами ще раніше зверталась увага^[120]. Сукупність певної інформації дозволяє слідчому оцінювати ситуацію, що склалася, висувати версії та організовувати проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшу- кових) дій, зорієнтованих на пошук та збір нової інформації, а потім уже, використовуючи її в комплексі, приймати об’єктивне рішення в провадженні.

Сьогодні вже стало нормою, коли ситуаційний підхід та алгоритмізація складають основну, змістовну частину криміналістичних методик (Л. Я. Драпкін, В. В. Ліщенко^[121], Т. С. Волчецька, О. С. Шаталов^[122], В. Ю. Ше- пітько^[123] та ін^[124].). Побудована методика розслідування має формалізований характер і ґрунтується на умовних (типових) ситуаціях. У процесі розслідування кримінальних правопорушень велике значення мають алгоритмічні рішення, в основі яких лежать визначені закономірності в узагальненні теоретичних правил і практичних рекомендацій, що складають точну схему вирішення в певній ситуації.

Слід зазначити, що стосовно кожного фактору, який впливає на ситуацію, певну частку інформації можна отримати з інформаційних систем. Привнесення в криміналістичну реєстрацію положень теорії слід- чих ситуацій дозволяє складати алгоритми дій працівників при зверненні до криміналістичних обліків залежно від ситуації, що склалася. Враховуючи специфіку нашої праці, ми не будемо розглядати слідчі ситуації в їх прив’язці до конкретних етапів розслідування.

Так, стосовно особи злочинця по відношенню до загальної ситуації розслідування можуть бути виділені такі варіанти:

1) особа затримана, у неї наявні документи, що засвідчують особистість;

2) особа затримана, але ніяких документів, що засвідчують її особистість, немає;

3) особа злочинця відома, але вона не затримана і відомостей про її місцезнаходження немає;

4) особа злочинця невідома, але є матеріально-фіксовані сліди, що могли бути залишені нею;

5) на місці події знайдено документи, що могли належати злочинцю;

6) інші варіанти, залежно від конкретного випадку.

Окреслене засвідчує, що лише стосовно особи злочинця може бути виділено декілька різноманітних типових ситуацій, вирішення яких безпосередньо впливає на хід розслідування. Розглянемо можливості використання даних різноманітних інформаційних систем для встановлення особи злочинця за визначеними типовими ситуаціями.

Щодо ситуації, коли злочинця затримано і у нього є документи, що засвідчують особу, можна сказати, що така ситуація є однією з найсприятливіших. Але і в такому випадку, насамперед, її доцільно перевірити за Єдиним державним демографічним реєстром та реєстраційним обліком місця проживання/перебування осіб в Україні, які ведуться територіальними підрозділами Державної міграційної служби (ДМС) та адресно-довідковими підрозділами територіальних органів ДМС України. За обліками підрозділів ДІАЗ (УІАЗ) необхідно перевірити наявність минулої судимості чи факту притягнення до кримінальної відповідальності. Також, виходячи з ситуації в конкретному провадженні, необхідно встановити наявність у неї автомобіля, документів на право керування транспортними засобами, допуску до виконання вибухових робіт, наявність зброї, а також іншої інформації, що може сприяти уявленню про особу, її кваліфікацію тощо.

У всіх випадках затримання, як правило, передує ґрунтовна оперативна підготовка, в ході якої отримують такі відомості: про злочинця, його озброєність, володіння прийомами єдиноборства і намір чинити опір при затриманні; про місцевість, де бажано провести затримання, і про наявність сторонніх осіб в даному місці в певний час.

У ситуації, коли затримана особа, яка жодних документів, що засвідчують її особу, не має, виникає необхідність у встановленні її особи. При цьому можна скористатись обліками ДМС України. За місцем отримання паспорта громадянина України ведеться картотека, у яку вміщуються форми №1 (заяви на видачу паспорта). Ці форми містять достатньо вичерпну інформацію про особу, а також фотознімки ідентичні тим, що вклеюються в паспорт після досягнення визначеного для цього віку. У разі необхідності за фотозображеннями може бути проведена фотопортретна експертиза, здійснена перевірка за масивами ІБнД з використанням аналітичної інформаційної системи «АРГУС» та ін. У підрозділах ДМС здійснюється облік за формою № 26 — осіб, що повернулись з місць позбавлення волі, у яких також містяться установочні дані про особу, а також її фотознімки.

Наведене вище свідчить, що дактилоскопічна реєстрація складає реальні, надійні умови для ідентифікації особи. Причому не слід її зводити тільки до боротьби зі злочинністю. Вона має величезний потенціал у складанні умов саме соціального захисту громадян.

За умов виявлення установочних даних про особу інша інформація про неї може бути отримана аналогічно (як це наведено в зазначеному вище прикладі).

У ситуації, коли особа злочинця відома, але вона не затримана і відомостей про її місцезнаходження немає, за допомогою інформаційних систем можна встановити місце її проживання, роботи, імовірні місця знаходження тощо. Для цього можна скористатись як криміналістичними обліками, так і інформаційними системами іншого призначення, які ведуть інші структурні підрозділи МВС України, а також підрозділи інших відомств, зокрема інших правоохоронних органів. Також може виникнути ситуація, у якій необхідно звернутися до міжнародних інформаційних систем Інтерполу, Європолу, а також до МІБ (Міждержавного інформаційного банку) країн СНД.

Особливе місце в цій діяльності належить інформаційним системам з автоматичною реєстрацією, які реєструють факти звернення до системи, наприклад, з метою отримання якоїсь послуги, проникнення на певні об’єкти, виходу в ефір тощо. За ними можна встановити останню точку перебування (точніше, здійснення певної операції) особи, що зникла безвісти, а також тієї особи, що ухиляється від суду чи переховується від правоохоронних органів. До таких належать системи, що обслуговують оператори мобільного зв’язку, банківські установи (конкретні звернення до конкретного банкомату, поточного рахунку) та ін.

Зрозуміло, що будь-які інформаційні системи самі по собі не знаходять об’єкт, це відбувається шляхом проведення слідчих дій та опера- тивно-розшукових заходів, але вони сприяють його знаходженню і при умілому користуванні їх інформацією такий процес набуває цілеспрямованості та реальних результатів.

Сприяти розшуку осіб, місцезнаходження яких невідомо, призначені обліки безвісти зниклих, хворих, що не можуть повідомити своїх установочних даних; невпізнаних трупів, що здійснюють підрозділи ДІАЗ. Зрозуміло, що це стосується будь-якої особи, яка за різних умов може стати і невпізнаним трупом, і хворим, який не може надати своїх установочних даних (наприклад, хворі чи постраждалі в ДТП та ін.). Особливе значення для встановлення ймовірного місця перебування певної особи має використання ІБнД та аналітичних інформаційних систем «СОВА», «АРГУС» тощо. Аналізуючи зв’язки особи, можна також встановити її ймовірне місце знаходження.

Поряд з указаною категорією обліків особливого значення набувають обліки медичних установ (лікарень, травмпунктів тощо), до яких особа могла звертатись за медичною допомогою (наприклад, у разі поранення чи хвороби). Залежно від ситуації, що склалася, може виникнути потреба і у використанні даних інших інформаційних систем незалежно від їх основного призначення та відомчої належності. Саме тут можуть позитивно проявитись зв’язки ІБнД УМВС певного рівня з АІС іншої відомчої належності.

У разі, коли особа злочинця невідома, але є матеріалъно-фіксовані сліди, що могли бути залишені нею, особливе значення мають криміналістичні обліки, що ведуть підрозділи експертної служби МВС України. Слід зазначити, що вид обліку, яким можна скористатись для цієї мети, безпосередньо залежить від того, які сліди певного об’єкта ми маємо у розпорядженні. Це можуть бути сліди папілярних візерунків, сліди крові або інших речовин, що виділяє організм людини, також це можуть бути сліди взуття, рукавичок, транспортних засобів, знарядь, що використовувались для зламу перешкод та інших будь-яких предметів і речовин.

Для їх пошуку можуть бути використані, насамперед, обліки опера- тивно-розшукового призначення. Причому саме ті, які надають умови ідентифікації об’єктів за певними слідами, що є в розпорядженні органів слідства. Перше місце серед таких обліків справедливо належить дактилоскопічним. У разі наявності слідів рук (у виді папілярних візерунків) звертаються до дактилоскопічних обліків. Сучасна практика свідчить, що такі обліки сьогодні практично на всіх рівнях здійснюються з використанням інформаційно-пошукових дактилоскопічних систем «Сонда», «Папілон», «Дакто» та ін. Перевірка за такими обліками триває доволі короткий термін. Одним із напрямів удосконалення таких обліків є запропонована і реалізована в підрозділах МВС Російської Федерації на базі АДІС «Папілон» система «Фільтр».

Поряд із дактилоскопічними залежно від наявних слідів можуть бути використані обліки слідів взуття, транспортних засобів, зразків почерку тощо.

Зрозуміло, що ситуація, коли на місці події знайдено документи, що могли належати злочинцеві, є відносно сприятливою. І хоча документи можуть належати злочинцеві й містити установочні дані про нього, ряд дій, пов’язаних з установленням його місцезнаходження, проживання тощо, є необхідними для встановлення, і для цього можна скористатись можливостями, які надають інформаційні системи. Як уже зазначалося вище, такі дії безпосередньо залежать від виду виявленого документа. Сучасна практика розслідування свідчить, що це можуть бути різноманітні документи, що засвідчують особу (паспорт, посвідчення учня, посвідчення про надання якихось пільг та ін.). Також не є винятком і такі випадки, коли на місці однієї події знаходять посвідчення, викрадені з інших місць, тобто тих, що належать потерпілим у інших кримінальних провадженнях. Саме це й ініціює перевірку знайденого документа за обліками документів, що поставлені на облік як втрачені (облік втрачених паспортів, технічних паспортів тощо). Наявність установочних даних дає підґрунтя для встановлення місця проживання особи, наявності в неї судимості, наявності на неї дактилоскопічної карти та з’ясування питання, чи знаходиться вона в розшуку.

Підбиваючи стислі підсумки розглянутому, можна констатувати, що залежно від ситуації, що склалася, лише стосовно встановлення особи злочинця, а також інших категорій осіб, можуть бути використані найрізноманітніші дані, що складають інформаційні масиви як криміналістичних, так і інших інформаційних систем.

Аналогічно можна розглянути й ситуації щодо інших складових, які характеризують загальну ситуацію на певний момент розслідування. Для прикладу розглянемо відомості про засоби зв ’язку, що використовувались між співучасниками, а в окремих випадках злочинцем і потерпілим.

Сьогодні індивідуальними засобами зв’язку забезпечена значна частина населення країни, і рівень забезпечення зростає.

Наприклад, в операторів мобільного зв’язку можна отримати наступні категорії інформації:

1. Довідкові дані: ІМЕІ-код обладнання користувача, що встановлюється за номером телефону.

2. Конфіденційні дані (білінг):

- протокол з’єднань фіксованого номеру абонента за певний проміжок часу (протокол або деталізація з’єднань);

- протокол з’єднань абонентів оператора зв’язку через конкретну базову станцію за певний проміжок часу (контрольний дзвінок);

- дані про місцезнаходження абонента або апарата мобільного зв’язку в зоні дії тієї чи іншої базової станції даного оператора мобільного зв’язку у зазначений час. Ці відомості дозволяють встановити приблизне місцезнаходження того, хто дзвонив (або отримав вхідний дзвінок) у час, що цікавить слідство;

- протокол з’єднань абонента з фіксованих ІМЕІ-кодом телефонного апарата за певний проміжок часу;

- ІМЕІ-код обладнання користувача та перелік абонентів, що його використовували за абонентським номером;

- номер абонента за картою експрес-оплати.

Враховуючи змістовний аспект конфіденційної інформації, відомості, що знаходяться в протоколі або деталізації з’єднань (деталізованому звіті за балансом) абонента мобільного зв’язку, за змістом можна об’єднати в три групи:

1) відомості, що дозволяють ідентифікувати обладнання, що використовується абонентом: абонентський номер, мобільний номер SIM- карти, номер особового рахунку);

2) відомості про платежі та витрати абонента (при оплаті послуг карткою експрес-оплати в деталізованому звіті фіксуються заводський номер карти, особовий рахунок дилера та продавця, залишок грошових коштів на рахунку, узагальнений рахунок про витрати грошових коштів розрахункового періоду);

3) відомості про деталізацію телефонних з’єднань або протоколи з’єднань абонента з вказівкою:

- номера другого учасника розмови (співрозмовника);

- часу з’єднання;

- тривалості розмови абонентів;

- використання додаткових послуг, не пов’язаних з дзвінком (прийом та відправлення текстових та мультимедійних повідомлень, здійснення та переадресації виклику);

- місцезнаходження апарата мобільного зв’язку в зоні дії тієї чи іншої базової станції оператора мобільного зв’язку в зазначений час (із вказівкою зони підприємства зв’язку та зони зовнішньої телефонної компанії).

Зазначені відомості, узагальнені в деталізації телефонних з’єднань, формуються та накопичуються в інформаційних банках операторів мобільного зв’язку, зрозуміло, не через яке-небудь суспільно небезпечне діяння, але в ряді випадків за умови використання учасниками кримінального провадження засобів мобільного радіозв’язку можуть стати значущими для кримінального провадження.

Аналіз слідчої практики свідчить про те, що засоби мобільних систем рухомого зв’язку (ЗМСРЗ), а саме обладнання користувача, нерідко використовується в момент вчинення злочину для перемовин співучасників. Дана обставина дозволяє з урахуванням принципу побудови та функціонування ЗМСРЗ вирішувати низку завдань розслідування.

Так, індивідуальна абонентська станція (мобільний телефон), яка знаходиться в режимі очікування, з визначеною оператором періодичністю активно, без участі абонента, відслідковує опорні сигнали базових станцій та передає реєстраційний сигнал на базову станцію з опорним сигналом. Інформація про реєстраційні сигнали, що відправляється, як правило, з періодичністю від 10 до 15 хвилин фіксується в базі оператора та оперативно використовується для підключення вхідних дзвінків. Наступна реєстраційна інформація знешкоджує попередню, залишаючи для роботи актуальну, отриману в останній момент часу.

Використання даного принципу надає можливості в режимі реального часу оперативно встановлювати місцезнаходження абонентської станції (конкретного мобільного телефону, що використовується злочинцем) з прив’язкою до тієї чи іншої місцевості з точністю до 25-50 метрів, яка залежить від розміру самої «соти», котрий, своєю чергою, залежить від кількості абонентів та інтенсивності радіообміну.

Використання даного методу в діяльності з розкриття та розслідування злочину отримало назву «метод контрольного дзвінка»^[125].

Аналіз слідчої практики свідчить про те, що вивчення відомостей, що містяться в деталізації телефонних з’єднань абонента мобільного зв’язку, сприяє не тільки встановленню обставин, які підлягають дослідженню та доказуванню, але й вирішенню низки інших криміналістичних завдань, а саме: а) побудови та висунення слідчих версій; б) встановлення місцезнаходження особи, яка розшукується; в) виявлення додаткових епізодів злочинної діяльності; г) розшуку викраденого; ґ) подолання протидії розслідуванню; д) проведенню тактичних комбінацій і операцій; е) встановленню співучасників злочинної діяльності та відпрацюванню їх зв’язків, виявленню кола активного спілкування, характеру взаємовідносин абонентів; є) встановленню злочинців за «гарячими слідами».

Таким чином, аналіз телефонних білінгів дозволяє наочно показати ситуаційну модель поведінки учасників злочину до та після його скоєння, а також визначити склад його учасників і коло інших стійких зв’язків підозрюваних. У деяких випадках актуальним є вивчення телефонних білінгів потерпілих. Наприклад, деталізація їх телефонних рахунків іноді дозволяє виявити абонентів, які «продзвонювали» квартиру напередодні скоєння злочину.

І. В. Тишутіною наводяться результати узагальнення практики використання інформації про з’єднання між абонентами та абонентськими пристроями для виявлення ознак протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності та її подолання, а також визначаються напрями такого використання, серед яких:

1. Нейтралізація впливу на учасників кримінального процесу шляхом встановлення осіб, які його здійснюють, та перешкоджання їх діям.

2. Викриття дачі неправдивих показань та встановлення всіх співучасників злочину. Наприклад, огляд протоколів деталізації з’єднань абонентських номерів надає можливість підтвердження: а) факту знайомства співучасників; б) регулярності спілкування, зокрема з метою підготовки та вчинення злочинів; в) місця та часу вчинення епізодів злочинної діяльності.

3. Подолання зайнятої позиції протидії в процесі допиту.

4. Виявлення та нейтралізація зв’язку затриманих підозрюваних (обвинувачених) зі співучасниками та іншими особами з метою чинення протидії розслідуванню.

5. Викриття неправдивого алібі.

6. Встановлення всіх учасників організації та здійснення протидії розслідуванню^[126].

Дані з інформаційних систем, що містять фотографічні зображення об’єктів, а також об’єкти колекцій можуть бути використані при проведенні впізнання осіб за фотозображеннями обличчя, татуювань, різноманітних предметів (знарядь та ін.). При цьому їх можна використовувати і як той об’єкт, що впізнається, і як об’єкти, що пред’являються разом із тим об’єктом, що впізнається.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що ситуаційний підхід є тим реальним шляхом, який дозволяє визначитись з доцільністю, необхідністю та напрямами використання інформації, що міститься в різноманітних інформаційних системах у кримінальному провадженні. Навіть стислого огляду потенційних можливостей, що містять в собі інформаційні системи для вдосконалення методик розслідування злочинів достатньо для висновку про важливість та перспективність цього шляху. Зрозуміло, що в межах підручника таке змістовне питання розглянути детально нереально. Повноцінна методика розслідування окремого виду злочинів складається тоді, коли утворюються всі її складові частини. Однією з таких частин має стати інформація, що містять інформаційні системи. До речі, частина з цих систем — криміналістичні, має основне цільове призначення — сприяти розслідуванню кримінальних правопорушень.

3.4.