Особливості сприйняття і використання антроподжерельної невербальної інформації під час проведення обшуку

Особливості сприйняття і використання антроподжерельної невербальної інформації під час проведення обшуку акку- мулються у визначенні обшуку, як слідчої (розшукої) дії та норма­тивно закріпленому порядку його проведення.

У теорії криміналістики обшук тлумачать як слідчу (розшу- кову) дію, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих осіб з метою відшукання та вилучення предметів, що мають значення у кримінальному провадженні, а також виявлення розшукуваних осіб.^[601]

В. Ю. Шепітько головною метою обшуку визначає виявлення джерел доказової та орієнтуючої інформації, як пошукової дії. Окремо вчений зазначає про виявлення знаряддя злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, інших предметів і доку­ментів, трупів і осіб, що переховуються від слідства й суду^[602]. Л. І. Аркуша зазначає, що «приховування практично не залишає після себе слідів, оскільки в більшості своїй засновано не на дії, а на бездії. Важливою особливістю приховування у вигляді умов­чання є те, що очевидне, як правило, не ховається, а швидше, навпаки, визнається»^[603].

Варто обшук зарахувати до слідчих (розшукових) дій зі значним потенціалом конфліктності, що полягає, з одного боку, у протилежності мети сторін, а з іншого - примусовості та публічності. Примусовий характер обшуку спричиняє здебіль­шого емоційний конфлікт, оскільки його проведення передбачає втручання сторонніх осіб в особистісну сферу обшукуваного.^[604] Прийняття рішення про проведення обшуку і його обґрунтування вимагають наявності певної інформації, яка стосується принаймні трьох категорій відомостей:

• особи обшукуваного і оточуючих його осіб;

• про об'єкти, що шукаються;

• про місце (місця), де має бути проведений обшук^[605].

Питання про обґрунтованість обшуку має вельми дискусійний характер.

Під час спостереження за проявами антроподжерельної невер- бальної інформації учасників обшуку слідчим/прокурором вико­нується потрійна мета: по-перше, контроль за діями осіб, які ведуть пошуки (повнота, ретельність, предметність); по-друге, сприйняття у обшукуваних проявів, що вказують на місце прихо­вування шуканих предметів;^[606] по-третє, аналіз цих проявів з метою виявлення найбільш гострих моментів, що вказують на місце приховання шуканого.

При проведенні обшуку у неповнолітнього враховується його підвищена емоційність, невміння стримувати себе і спокійно реагувати на обшук, необхідно уважно спостерігати за його пове­дінкою, відмічаючи реакції на дії осіб, які приймають участь у проведенні обшуку, що в результаті вплине на цілеспрямованість обшуку^[607].

Проведення будь-яких слідчих дій передбачає певних нервових та психічних зусиль, що веде до стомлюваності і послаблення уваги. Тому важливо при спостереженні за членами слідчо-опе­ративної групи одразу виявляти ознаки втоми, роздратування і коректувати процес обшуку з метою підвищення його ефектив­ності за рахунок певних прийомів (зміна виду діяльності, перерви тощо).

З іншого боку, невербальні прояви у поведінці обшукуваного зазвичай можуть містити вказівки. Важливо не пропустити такі вказівки, доповнюючи їх власними спостереженнями. Як правило, це виражається в тому, що при наближенні слідчого/прокурора до схованки в поведінці осіб, які знають про неї, спостерігаються виражені реактивні зміни (невербальні прояви), конкретний зміст яких багато в чому залежить від складу характеру учас­ника кримінального провадження, від типу і стану його нервової системи. Як відомо, ці зміни можуть мати довільний і мимо­вільний характер.^[609] Зокрема, таке спостереження надає можли­вість доповнення вже наявної орієнтуючої інформації^[610].

У процесі обшуку можливе застосування також методу бесіди і його різновиду - прийому «словесної розвідки». Цей прийом може містити провокативні запитання, питання стосовно примі­щення чи місцевості, де проводиться обшук. Більшість учас­ників обшуку не витримують такого прийому і добровільно вказують на шукане. З іншого боку, Ф. В. Глазирін рекомендує, «на час притупивши пильність обшукуваного, раптово поста­вити «гостре» критичне запитання»^[611].

Наприклад, при проведенні обшуку у квартирі підозрюваного одразу після його прибуття з поїздки з-за кордону в його поведінці відчувалося занепокоєння, хвилювання, що виражалося у різких поворотах голови, зчепленні рук на животі, триманні тіла в одній позі, уривчастих рухах тулуба.

Така комунікація дає можливість додатково спостерігати за обшукуваним, дозволяє судити, як у мовленні виражається його внутрішній стан, як на нього впливають мовні подразники, як зміню­ється голос залежно від збільшення або зменшення нервового напру­ження. Крім того, у мовленні може проявлятися ставлення учасника як до самого процесу обшуку, так і до осіб, які його проводять.^[612]

Має місце необхідність спостереження за проявами антропо- джерельної невербальної інформації у поведінці обшукуваного залежно від переміщення слідчого по приміщенню або ділянці місцевості. Поява під час огляду будь-якої ділянки або предмета і виникнення в поведінці обшукуваного ознак нервово-психічної нестійкості, напруженості, часто ледь помітних, є вказівкою на значимість даних об'єктів, що має спонукати піддати їх більш детальному аналізу. У той же час, якщо виявлені ознаки хвилю­вання змінюються вираженням спокою, можна припустити, що правоохоронці наближалися до шуканого, але тепер знову відійшли від нього. У цьому випадку краще повернутися назад і повторно вивчити раніше оглянуті предмети.^[613]

Інтерпретація антроподжерельних невербальних проявів обшукуваного має включати фактори психологічного стану обшу­куваного, відрізняти реакції (наприклад, зацікавленості), вияв­ляти віднесеність реакції (до чого ця реакція може корелювати). Емоції обшукуваного можуть мати лише орієнтуюче значення, оскільки часто бувають випадки «підміни» емоцій, їх імітації, не проявлення взагалі. Як зазначає Ф. В. Глазирін, особи, які мають злочинний досвід, володіючи рішучістю, витримкою, сміливістю, часто поводяться під час обшуку впевнено і здатні стримувати зовнішні прояви страху і хвилювання, демонструючи байду­жість навіть на найбільш ключових етапах обшуку^[614]. Саме тому важливо застосовувати метод спостереження, аби виявити усі ознаки та предмети, які є метою обшуку.

Таким чином, спостереження за проявами антроподжерельної невербальної поведінки осіб в процесі обшуку може і має допо­могти слідчому/прокурору вжити заходів проти спроб знищити або приховати докази, підтвердити правильність його дій або переконатися в необхідності внести зміни в послідовність обшуку, визначити об'єкти, які потребують більш детального або повтор­ного дослідження.^[615]

Сприйняття і використання антроподжерельної невербальної інформації під час проведення обшуку надасть можливість обрання правильної тактики слідчої (розшукової) дії.