ВИСНОВКИ

У висновках викладені основні теоретичні положення дослі­дження та надані рекомендації щодо сприйняття та використання антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні.

1. Формування наукових підходів до розробленості проблеми, пов’язаної з дослідженням невербальної інформації в криміналістиці знаходять своє відображення у таких трьох напрямах: 1) психологічному; 2) кримінальному процесуальному; 3) криміналістичному.

У рамках першого напряму розкривається широке коло питань вивчення психічних явищ та поведінки особистості, що вихо­дить далеко за межі правозастосовної діяльності та даного дослі­дження. В основному роботи повязані з дослідженням невер­бальної інформації, які відображають психологічні проблеми інформаційної комунікації. Другий напрям розкриває особли­вості кримінального процесуального забезпечення викори­стання невербальної інформації (В. В. Семенов, С. Б. Россинський, О. І. Мотлях). Третій напрям має в розробці низку проблем, пов’я­заних з дослідженням невербальної інформації в криміналістиці, які потребують системного вивчення й вирішення. Він висвіт­лений лише деякими вітчизняними та зарубіжними дослідни­ками, а саме: Т. Р. Морозовою, П. Ю. Тимошенком, О. В. Бєлюшиною, Я. В. Коміссаровою, І. Ф. Машленко, Л. І. Полтавцевою,

С. В. Поповичевим, І. І. Чистяковим; В. К. Кирвельом;

C. Б. Коваленком, П. Д. Бланком (P D. Blanck), Р. Розенталем (R. Rosenthal), Дж. Бургуном (J. K. Burgoon), С. Фіжнаутом (C. J. C. F. Fijnaut), А. Кноесоном (A. L. Knoesen), Е. ЛеВан (E. A. LeVan), Л. Л. Левенсоном (L. L. Levenson), Н. Оту (N. Otu), М. С. Ремландом (M. S. Remland), Дж. Вальтманом (J. L. Waltman) та іншими.

Визначено такі етапи формування й утвердження наукових підходів до розробки проблематики, пов’язаної з дослідженням невербальної інформації в криміналістиці:

I етап - поява окремих досліджень медичної та психоло­гічної спрямованості, які заклали основи для введення поняття «невербальна інформація» в науковий обіг (Р Л.

II етап - екстраполяція і адаптація методів та засобів науко­вого пошуку (технічних, психологічних, медичних та інших наук) в криміналістичні дослідження (В. Д. Берназ, В. К. Весельський, В. Г. Гончаренко, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, І. І. Когутич, О. Н. Колесніченко, В. А. Колесник, В. П. Колмаков, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічова, Н. І. Клименко, Є. Д. Лук’янчиков, М. І. Порубов, М. В. Салтевський, В. В. Тіщенко, В. Ю. Шепітько, В. М. Шевчук та ін.);

III етап - введення в криміналістичну термінологію і методо­логію нетрадиційних концепцій, зокрема застосування невер- бальної інформації для вирішення завдань кримінального прова­дження (К. В. Беляева, С. Г. Качурін, М. П. Климчук, О. І. Мотлях, Ю. М. Туровець, Л. Д. Удалова та ін.).

Питання, які потребували вирішення в рамках заявленої проблематики, пов’язані з дослідженням невербальної інфор­мації в криміналістиці та мали теоретичний і практичний рівні. На теоретичному рівні вирішення проблематики, пов’язаної з дослідженням невербальної інформації, у криміналістиці нами було зосереджено на вивченні таких двох напрямів, як визна­чення і характеристика основоположних засад щодо значення невербальної інформації в криміналістиці та формування наукових положень щодо сприйняття і використання невер- бальної інформації у кримінальному провадженні. На практич­ному рівні нами було досліджено такі напрями, як визначення і характеристика змісту найбільш ефективних методів й засобів дослідження невербальної інформації та розробка тактичних рекомендацій щодо використання невербальної інформації в кримінальному провадженні.

2. Обґрунтовано логіко-філософський підхід щодо феномену невербальної інформації у таких двох ракурсах: невербальна інформація, джерелом якої (засобом передачі даних) є особи­стість (тобто антроподжерельної невербальної інформації); невербальна інформація, джерелом якої (засобом передачі даних) є навколишня обстановка (тобто енвайроментджерельної невер­бальної інформації).

3. Наукові положення про невербальну інформацію у кримі­нальному провадженні перебувають на стику теорії і методології криміналістики, криміналістичної техніки і тактики, оперують їхнім категоріальним апаратом, сприяють виконанню завдання кримінального провадження, а також забезпеченню ефективного, оперативного, повного розслідування і судового розгляду.

Аналіз наукових джерел, присвячених сприйняттю антропо­джерельної невербальної інформації, дозволяє зробити висновок, що його можна розглядати в трьох аспектах: 1) загальні психофі­зіологічні закономірності (психофізіологічний аспект); 2) вплив особливостей учасника - суб'єкта сприйняття на закономірності кримінального провадження (особистісний аспект); 3) вплив, що є наслідком впливу суспільства на учасника кримінального провадження (соціальний аспект). Подібна класифікація законо-

мірностей сприйняття антроподжерельної невербальної інфор­мації дозволить більш повно враховувати всі особливості її вико­ристання, що впливатиме на його повноту і адекватність.

4. Під антроподжерельною невербальною інформацією в кримінальному провадженні слід розуміти відомості особистіс- ного характеру щодо психологічних, фізіологічних, соціальних властивостей і ознак стану осіб та їхнього мовлення (або проявів поза мовним спілкуванням), залучених до кримінального прова­дження, з метою з’ясування їхнього відношення до розслідуваної події.

Джерелами антроподжерельної невербальної інформації є: зовнішній вигляд учасника кримінального провадження; емоційний стан учасника кримінального провадження; супутні ознаки (оформлення зовнішності, одягу, побуту).

5. Виділено такі види невербальної інформації в криміналь­ному провадженні:

1) невербальна інформація, що наявна у речах матеріальної обстановки (навколишнього середовища);

2) невербальна інформація, що поступає з зовнішності учас­ника кримінального провадження;

3) невербальна інформація у вигляді динамічних проявів почуттів, думок, які відображаються у вигляді міміки, жестів, рухів тіла, особливостей мовлення, виразу очей, що виражається і сприймається у ході комунікативного процесу.

Проведено класифікацію антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні відповідно до цілей і завдань сучасної криміналістики, ґрунтуючись на базі існу­ючих класифікацій дослідників та запропоновано включити до робочої класифікації різні види антроподжерельної невербальної інформації:

1. Кінесичні види антроподжерельної невербальної інформації:

• жестові;

• мімічні;

• пантомімічні;

• тактильні;

• міремічні.

2. Паралінгвістичні види антроподжерельної невербальної інформації:

• фонаційні;

• респіраторні.

6. Сформульовано принципи використання антроподже­рельної невербальної інформації в кримінальному провадженні:

- єдності діяльності і свідомості (будь-яка діяльність учас­ника кримінального провадження свідома, при цьому свідомість проявляється через діяльність, відповідно, між ними існує коре­ляційний стійкий зв'язок. Винятками є лише різноманітні захво­рювання учасника кримінального провадження);

- об'єктивності (об'єкт антроподжерельної невербальної інформації досліджується неупереджено, незалежно від ознак та властивостей учасника кримінального провадження, його вивчення, інших зовнішніх причин і умов, та пізнається як через дію, так і через бездіяльність);

- обліку єдності фізіології і психології учасника криміналь­ного провадження в інтерпретації антроподжерельної невер- бальної комунікації;

- історичного підходу до вивчення антроподжерельних невербальних проявів учасника кримінального провадження (дослідження антроподжерельних невербальних проявів учас­ника кримінального провадження з урахуванням часових показників);

- розвитку (розкриває витоки психофізіологічної діяльності учасника кримінального провадження як динамічного явища в усій комунікації кримінального провадження як сторони, що пізнає, так і сторони, що пізнається, володіючи багатьма потенці­альними напрямами, на фоні яких проходить мобілізація психофі­зіологічних проявів і активний пошук нових шляхів розвитку);

- об'єктивності відображення дійсності (розкриває сутність психофізіологічного стану учасника кримінального прова­дження стосовно конкретних обставин злочину з його ознаками та властивостями, інтерпретованого навколишньою дійсністю і неможливістю її подальшого відображення поза кримінальним провадженням);

- детермінізму (антроподжерельна невербальна і вербальна інформація взаємопов'язані і взаємозумовлені, перебуваючи в постійному реверсивному русі, відображаючись у матеріальному світі у вигляді слідів, які можуть бути вивчені і пояснені);

- активності (діяльнісне зчитування психофізіологічних ознак та властивостей учасника кримінального провадження, зовнішніх та інших обставин, які відображаються у його свідо­мості цілеспрямовано, а не тільки дзеркально);

- єдності (виділення двох аспектів проявлення учасника кримінального провадження, антроподжерельної вербальної і антроподжерельної невербальної поведінки відносно суб'єк­тивних і об'єктивних факторів-подразників на обставини, що підлягають встановленню);

- системного підходу (вивчення взаємопов'язаних і взаємо- зумовлених психофізіологічних проявів, орієнтування на свідо­мість учасника кримінального провадження як цілісного куму­лятивного явища, яке неможливо розділити, вивчати окремо, оцінюючи її окремі властивості);

- відносної самостійності використання антроподжерельної невербальної інформації (указує на те, що будь-який психофізіо­логічний прояв відповідає власним закономірностям, а також має образну своєрідність, відмінну в деталях);

- особистісного підходу (учасник кримінального прова­дження має комплекс як спільних, так і індивідуальних ознак та властивостей, і, досліджуючи його, слід індивідуалізувати як сам процес дослідження, так і отримані результати);

- урахування суспільних цінностей, інтересів і потреб, рівня розвитку учасника кримінального провадження (вивчення антро­поджерельної невербальної інформації адекватно дійсності при врахуванні психофізіології учасника кримінального провадження в сукупності з його навколишнім середовищем (цілі, інтереси, потреби, пропозиції, досвід тощо));

- обумовленості (прояви антроподжерельної невербальної інформації є системою взаємопов’язаних просторово-часових свідомих і несвідомих елементів, між якими існує емоційно-ін­формаційна взаємодія всередині учасника кримінального прова­дження, характер якої визначають зовнішні і внутрішні чинники й подразники.

- позитивності та інтегративності використання антро- поджерельної невербальної інформації передбачає концентру­вання діянь учасників кримінального провадження на пози­тивних емоціях з метою налагодження психологічного контакту і отримання довільних проявів антроподжерельної невербальної інформації, ураховуючи інтегративне застосування тактичних і психологічних прийомів з боку суб’єкта, що пізнає;

- співвіднесеності (відповідність форми, характеру й інтен­сивності впливу технологій на рівень зрілості учасника кримі­нального провадження та ступінь розвитку його психофізіоло­гічних ознак і властивостей);

- потенційності чи можливості дослідження і розкриття змісту більшості антроподжерельних невербальних проявів учас­ника кримінального провадження.

7. Здійснено поділ методів і засобів дослідження атро- поджерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні: традиційні методи і засоби дослідження (чуттє­во-раціональні та технічні методи і засоби пізнання); іннова­ційні методи дослідження (верифікація, валідація та психофізі­ологічний метод).

8. Охарактеризовано традиційні методи і засоби дослідження антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні, поділивши їх на: чуттєво-раціональні, технічні і змішані.

Чуттєво-раціональні методи поєднують і чуттєве, і раціональне пізнання антроподжерельної невербальної інформації в кримі­нальному провадженні. До чуттєво-раціональних відносяться: метод спостереження; метод порівняння; метод експерименту; метод моделювання; метод мовної комунікації; описування і т. ін.

Технічні, засновані на сприйнятті за допомогою засобів (пристроїв, приладів, пристосувань, механізмів, апаратури тощо) антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні (аудіо-відеофіксації і дослідження із застосуванням поліграфа або його модифікованих видів).

Змішані, які поєднують чуттєве і раціональне пізнання при одночасному застосуванні технічних засобів при дослідженні антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні (ці методи і засоби є раціональним поєднанням двох вищеозначених).

Обрання конретного методу і засобу та його використання залежить від виду антроподжерельної невербальної інформації, категорії кримінального провадження, особи злочинця, обста­новки вчинення злочину, криміналістичної ситуації, обставин злочинної події та з урахуванням інших суб’єктивних і об’єктивних чинників.

9. Запропоновано інноваційні методи дослідження антроподже- рельної невербальної інформації в кримінальному провадженні.

Верифікація - криміналістичний метод, що застосовується у кримінальному провадженні, який ґрунтуючись на дослідженні антроподжерельної невербальної інформації дозволяє здійснити індивідуальну інформаційну взаємодію його учасників, в якій реалізується головна мета з установлення істини в криміналь­ному провадженні: перевірки відповідності отриманих резуль­татів сутності кримінально-релевантної події, що мала місце. Таким чином верифікація, ґрунтуючись на дослідженні антропо­джерельної невербальної інформації на практиці проводиться майже завжди шляхом зіставлення відповідності встановлених (ідеальних і матеріальних) обставин перебігу - кримінально- релевантній події, що мала місце.

Верифікація розглядається не тільки як процедура, процес, підхід, але як один із методів пізнання, тобто окремий метод пере­вірки інформації в кримінальному провадженні.

Валідація - криміналістичний метод, що застосовується у кримінальному провадженні, який ґрунтуючись на дослідженні антроподжерельної невербальної інформації дозволяє здійс­нити підтвердження дотримання процесуальних норм і відпо­відності криміналістичним правилам і рекомендаціям ходу та результатів кримінального провадження. Таким чином валі- дація за допомогою аналізу проявів антроподжерельної невер- бальної інформації на практиці проводиться шляхом аналізу дотримання вимог процесуального закону, криміналістичних правил та рекомендацій у ході кримінального провадження й отриманого результату. У цьому дослідженні валідація виступає як процедура, процес, підхід і як окремий метод пізнання, що полягає в перевірці інформації в рамках кримінального провадження за допомогою аналізу проявів антроподжерельної невербальної інформації.

Психофізіологічні складові учасника кримінального прова­дження мають зовнішнє відображення в його проявах антропо- джерельної невербальної інформації зокрема, і в його поведінці в цілому. Дослідження цих складових є основою психофізіоло­гічного методу дослідження антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні. Застосування психофізіологічного методу дослідження антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні сприяє встановленню психологічного контакту з учасниками кримі­нального провадження і обранню відповідної тактики, із вико­ристанням слідчим/прокурором прийомів переконання в об'єк­тивності обраної позиції на початку досудового розслідування і дозволяє слідчому/прокурору закріпити цю позитивну установку та забезпечити активну участь учасника кримінального прова­дження в ході досудового розслідування.

10. На основі аналізу криміналістичної, психологічної, фізіоло­гічної і іншої наукової літератури та правозастосовної практики констатовано те, що в криміналістиці, об'єктом якої виступає людина і її діяльність у межах кримінального провадження, антро- поджерельна невербальна інформація займає особливе поло­ження. Вона не тільки доповнює, а й підтверджує/спростовує вста­новлені обставини кримінального провадження, інакше кажучи, є «лакмусом» достовірності. Подібний тип екстраполяції положень про антроподжерельну невербальну інформацію в систему теоре­тичних і практичних знань криміналістичної тактики зумовлений природою такої екстраполяції. У дослідженні показано, що інте­граційна сутність криміналістичної тактики не тільки обумов­лена, але і корелює синтез знань в рамках її предмета та змісту антроподжерельної невербальної інформації. У цьому сенсі, синте­зований характер криміналістичної тактики викликає необхід­ність осмислення її основних положень на міждисциплінарному рівні щодо положень про антроподжерельну невербальну інфор­мацію. У свою чергу, синтезу в криміналістичну тактику положень про антроподжерельну невербальну інформацію сприяє природа останньої.

З метою наукового забезпечення практики розслідування злочинів, у відповідності з сучасними тенденціями розвитку наукового знання інтеграція положень про антроподжерельну невербальну інформацію в криміналістичну тактику повинна будуватися на рівні загальних теоретичних категорій, що відо­бражає функціонування людини в рамках кримінального прова­дження. При цьому в результаті входження основних положень щодо антроподжерельної невербальної інформації в криміналіс­тичну тактику остання може бути не тільки уточнена і доповнена, а й системно узагальнена на основі цих знань.

На теоретичному рівні синтез криміналістичної тактики і положень про антроподжерельну невербальну інформацію, який здійснюється з метою підвищення ефективності практичного вирішення завдань кримінального провадження, об’єктивно затребуваний і обумовлений кореляційним об’єктом і предметом. Криміналістична тактика і положення про антроподжерельну невербальну інформацію мають спільний об’єкт для вивчення - учасник кримінального провадження. Таким чином, розгля­нуті теоретичні положення тактики використання антроподже- рельної невербальної інформації на досудовому розслідуванні дозволяють побудувати ефективні тактичні комплекси викори­стання антроподжерельної невербальної інформації на досудо- вому розслідуванні.

11. Окреслено специфіку сприйняття і використання антропо- джерельної невербальної інформації під час проведення допиту таким чином, що відомості про властивості і стани допитуваного та прояви антроподжерельної невербальної інформації, сприй­няті і використані слідчим/прокурором на попередній стадії допиту, сприяють миттєвому орієнтуванню слідчого/прокурора в ситуації і вибору ним оптимальної лінії власної поведінки на наступних стадіях допиту для досягнення загальної мети допиту, а також виконання окремих завдань допиту та кримінального провадження в цілому.

Специфіка сприйняття і використання антроподжерельної невербальної інформації під час проведення допиту складається з:

1) сприйняття і використання антроподжерельної невер- бальної інформації дозволяє уявити тактику допиту учасника кримінального провадження у вигляді: підготовка до проведення слідчої (розшукової) дії - розпізнавання ситуації слідчої (розшу­кової) дії - виявлення та декодування проявів антроподжерельної невербальної інформації слідчої (розшукової) дії - використання антроподжерельної невербальної інформації при діагностиці психофізіологічного стану учасника слідчої (розшукової) дії - застосування вибіркової системи тактичних комбінацій, що веде до підвищення ефективності слідчої (розшукової) дії;

2) встановлення психологічного контакту і використання антроподжерельної невербальної інформації під час допиту здійснюється в процесі розпізнавання слідчим/прокурором ситу­ації слідчої (розшукової) дії, і навпаки, це дозволяє не тільки встановлювати контакт, але рефлексивно керувати процесом слідчої (розшуковї) дії. Обсяг і глибина сприйняття антроподже- рельної невербальної інформації учасника слідчої (розшуковї) дії слідчим/прокурором обумовлюється рядом чинників, таких як: рівень знань, криміналістична ситуація допиту та ін.;

3) отримані результати допиту повинні бути зафіксовані та оцінені як попередні, що відображають тенденції у взаєминах слідчого/прокурора і допитуваного, наявність в допитуваного знань щодо кримінально-релевантної події, відношення допиту­ваного до обставин кримінального провадження.

У результаті встановлено, що при проведенні допиту мотиви та істинне відношення його учасників можна виявити завдяки сприй­няттю і використанню антроподжерельної невербальної інфор­мації. У той же час прояви антроподжерельної невербальної інфор­мації учасника допиту визначаються психофізіологічним станом, який багато в чому визначають ситуації (моменти), що виникають в процесі слідчої (розшукової) дії. У результаті сприйняття проявів антроподжерельної невербальної інформації (методом спостере­ження) виявлена система психофізіологічних реакцій (вербальних і невербальних), що дозволяють діагностувати стан допитуваного, простежити його взаємозв’язок з наявною криміналістичною ситу­ацією і на основі цього обирати і застосовувати системи тактичних комбінацій, що дозволяють вибірково і більш ефективно впливати на властивості допитуваного.

12. Сприйняття і використання антроподжерельної невер­бальної інформації під час проведення обшуку надасть можли­вість обрання правильної тактики обшуку.

У залежності від криміналістичної ситуації і спрямованості обшуку, його завдання умовно можна розділити на процесуальні і тактичні. Тактичними завданнями обшуку, крім пошуку інфор­мації, що характеризує кримінально-релевантну подію, є інфор­мація про особистість учасників кримінального провадження.

Під загальними положеннями сприйняття та використання антроподжерельної невербальної інформації під час проведення обшуку слід розуміти процесуальність, спланованість, безпеч­ність, раптовість проведення, а також дотримання етичних вимог і використання при його проведенні положень антроподже- рельної невербальної інформації.

Пояснення обшукуваного щодо виявлених предметів і речей під час обшуку необхідно відобразити в протоколі обшуку, а після закінчення слідчої (розшукової) дії рекомендовано провести допит обшукуваного.

З метою оптимізації сприйняття і використання антроподже­рельної невербальної інформації під час проведення обшуку пред­ставляється можливим сформулювати окремі рекомендації: 1) не слід відмовлятися від проведення обшуку в разі добровільної видачі шуканих предметів. Сприймаючи та відштовхуючись від проявів антроподжерельної невербальної інформації обшукува­ного необхідно провести обшук з метою встановлення місцезна­ходження тих предметів, які могли бути не видані; 2) при прове­денні обшуку слідчому/прокурору необхідно зайняти позицію спостерігача і фіксувати прояви антроподжерельної невербальної інформації обшукуваного з метою виявлення предметів обшуку; 3) за необхідності використати в ході обшуку такий тактичний прийом, як емоційний експеримент для створення умов для зміни емоційного стану обшукуваного та втрати контролю над проявами антроподжерельної невербальної інформації, що сприяє пошуку предметів; 4) в ході проведення обшуку слідчий/прокурор може використати прийоми рефлексивного управління (психологіч­ного реагенту) для створення первинних умов для самостійного прийняття обшукуваним рішення про видачу шуканих предметів; 5) при проведенні обшуку в конфліктній ситуації слідчому/проку- рору необхідно чітко дотримуватися етичних вимог, що пред'яв­ляються до його поведінки, а також професійно і обгрунтовано пояснювати обшукуваному ті чи інші факти, що утворюють предмет розбіжностей. Використання антроподжерельної невер­бальної інформації в цій ситуації доцільне у рамках застосування таких методів, як метод переконання, активна рефлексія; верифі­кація і валідація.

Невербальне спілкування як складова частина спілкування взагалі супроводжує весь процес взаємодії слідчого/проку- рора/експерта/спеціаліста з іншими учасниками кримінального провадження, тобто притаманне всій процедурі розслідування злочину. Антроподжерельні невербальні прояви завжди впли­вають на характер створених міжособистісних взаємин, а їх місце і роль у плані отримання криміналістичної інформації різні та багато в чому визначаються змістом і спрямованістю здійсню­ваних процесуальних дій. Сприймаючи і використовуючи антро- поджерельну невербальну інформації, яка надходить від інших учасників кримінального провадження, можна не тільки встано­вити внутрішній емоційний стан, що важливо для визначення тактики подальшої взаємодії з ним, а й отримати іншу інфор­мацію (наприклад, приховану), що стосується кримінально- релевантної події.