<<
>>

Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності оперативних підрозділів

КПК України, закріпивши у ст. 41 основні положення щодо статусу оперативних підрозділів як учасників кримінального провадження, дещо суперечливо підійшов до визначення їх кримінально-процесуальної функції.

Так, у п. 19 ст. 3 КПК вони як учасники кримінального провадження взагалі не згадуються, а ст. 41 КПК - «Оперативні підрозділи» - розміщена у параграфі 2 глави 3, що регламентує статус учасників з боку обвинувачення. У цілому у літературі підтримується підхід щодо віднесення оперативних підрозділів до учасників кримінального провадження з боку обвинувачення [76, с. 6; 203, с. 663; 304, с. 58; 643, с. 31; 733, с. 259; 1119, с. 333], здійснення ними кримінального переслідування [465], а також оперативно-розшукового переслідування [1120], однак останнє як суб'єкти оперативно-розшукової діяльності, а не кримінального провадження. Закон України «Про оперативно - розшукову діяльність» [698] це питання не регламентує.

Як уявляється, при визначенні здійснюваної оперативними підрозділами кримінально-процесуальної функції (функцій) слід виходити, по-перше, із аналізу положень про форми кримінального переслідування у кримінальному провадженні України, по-друге, із характеру взаємодії слідчого та оперативних підрозділів.

Слідчий, який КПК віднесений до сторони обвинувачення, фактично здійснює кримінальне переслідування у формі підозри з моменту повідомлення особи про підозру. До цього моменту ним, як обґрунтовано вище, здійснюється функція розслідування кримінальних правопорушень.

У відповідності до ст. 41 КПК, під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Слід повністю погодитися із думкою, що хоча співробітник оперативного підрозділу і користується повноваженнями слідчого під час виконання доручення на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, проте він не наділений процесуальною самостійністю слідчого [1159, с.

382]. Під час досудового розслідування кримінальних правопорушень слідчий надає відповідним оперативним підрозділам внутрішніх справ, а в разі створення слідчо-оперативних груп - конкретним співробітникам оперативного підрозділу, включеним до її складу, письмові доручення про проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій [311].

Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України). Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

Аналізуючи вищенаведені норми КПК, слід вказати на певну вторинність діяльності оперативних підрозділів щодо діяльності слідчого, на певний обслуговуючий характер їх діяльності (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, які, будучи одночасно і органами досудового розслідування, мають більше повноважень). Відповідно, враховуючи положення КПК про обов'язковість виконання доручень слідчого та про те, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого, можна стверджувати, що функціональна спрямованість діяльності оперативних підрозділів визначається характером функціональної спрямованості діяльності слідчого. Відповідно, до повідомлення про підозру оперативні підрозділи здійснюють функцію

розслідування у формі сприяння слідчому шляхом виконання доручень про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а також сприяння слідчому при проведенні слідчих (розшукових) дій, а після повідомлення про підозру оперативні підрозділи здійснюють функцію

кримінального переслідування у формі підозри у формі сприяння слідчому шляхом виконання доручень про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, при здійсненні проведенні слідчих (розшукових) дій, здійснення розшуку підозрюваного.

КПК України, фрагментарно регламентуючи статус оперативних підрозділів, не дає відповіді на ряд питань, що виникають у практичній діяльності і стосуються сприяння слідчому при проведенні слідчих (розшукових) дій [1159, с. 382]; переліку слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, які можуть бути доручені оперативним підрозділам [1226, с. 44]; обсягу дій, що можуть здійснюватися при виконанні доручення [1159, с. 379]; можливості доручення проведення процесуальних дій [424, с. 144; 1159, с. 379-380]; виконання ухвал про дозвіл на обшук [850, с. 69; 851, с.

185]; виконання ухвал про тимчасовий доступ до речей і документів [детальніше щодо судової практики стосовно тимчасового доступу до черей і документів у діяльності оперативних підрозділів див.: 159, с. 233-236]. Відповідно, для усунення зазначених прогалин та колізій пропонуємо нову редакцію ст. 41 КПК, зміни до ст.ст. 235, 236 КПК.

2.5.

<< | >>
Источник: ГЛОВЮК Ірина Василівна. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ: ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності оперативних підрозділів:

  1. Кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство
  2. ЗМІСТ
  3. ВСТУП
  4. Методологічні основи вчення про кримінально-процесуальні функції
  5. Поняття та ознаки кримінально-процесуальних функцій
  6. Система кримінально-процесуальних функцій
  7. Види кримінально-процесуальних функцій
  8. РОЗДІЛ 2 ФУНКЦІОНАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ КРИМІНАЛЬНО- ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ СУБ'ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
  9. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності прокурора
  10. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності слідчого
  11. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності керівника органу досудового розслідування
  12. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності оперативних підрозділів
  13. Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної суду та слідчого судді
  14. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача
  15. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності свідка та його адвоката
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -