<<
>>

Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності свідка та його адвоката

Як вказувалося вище, свідок здійснює допоміжну кримінально- процесуальну функцію. Разом з тим, аналізуючи функціональну спрямованість діяльності свідка, слід звернути увагу ще на один момент.

Відносно свідка може здійснюватися латентне кримінальне переслідування (до повідомлення про підозру). Так, допит особи як свідка у разі, якщо є підстави вважати, що ця особа вчинила кримінальне правопорушення, однак доказів для повідомлення про підозру недостатньо (або у випадку, коли слідчий навмисне затягує повідомлення про підозру), вважаємо, можна розглядати як пред'явлення обвинувачення в контексті практики ЄСПЛ, що дозволяє в рамках національної процесуальної системи розглянути це як латентне кримінальне переслідування. Саме тому КПК передбачає право свідка під час дачі показань та участі у проведенні інших процесуальних дій користуватися правовою допомогою адвоката і вказує на недопустимість показань, отриманих від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК). Використання таких показань (а це було можливим у період дії КПК 1960 р.) неодноразово розглядалося ЄСПЛ як порушення права на захист. Так, у Рішенні у справі «Шабельник проти України» [737] Суд указав, що з першого допиту заявника стало очевидним, що його показання були не просто показаннями свідка злочину, а фактично зізнанням у його вчиненні. З того моменту, коли заявник уперше зробив зізнання, вже не можна було стверджувати про відсутність у слідчого підозри щодо причетності заявника до вбивства. Існування такої підозри підтверджувалося тим фактом, що слідчий ужив подальших заходів для перевірки достовірності самовикривальних показань заявника, провівши відтворення обстановки і обставин подій, тобто слідчі дії, які зазвичай проводяться з підозрюваним. На думку Суду, становище заявника стало значно вразливішим одразу після вжиття серйозних слідчих заходів з перевірки підозри стосовно нього та підготовки версії обвинувачення.
Крім того, заявник, якого попередили про кримінальну відповідальність за відмову давати показання й одночасно поінформували про право не свідчити проти себе, міг, як він стверджує, справді розгубитися, не розуміючи наслідків відмови давати показання, особливо за відсутності допомоги захисника під час допиту.

У зв'язку з цим достатньо цікавою є точка зору Є.Ю. Сапова про те, що функція свідка в кримінальному судочинстві полягає в його сприянні правосуддю, що реалізується цим учасником шляхом давання повних і правдивих показань про обставини справи. Однак ця функція, зберігаючи своє призначення, внаслідок неправомірного наділення статусом свідка особи, законні інтереси якої притаманні іншим суб'єктам процесу - підозрюваному (обвинуваченому) або потерпілому, може коригуватися, наближаючись до функції захисту або до функції кримінального переслідування [771]. Можлива ситуація, коли особа фактично є потерпілим, тобто їй злочином заподіяно фізичну, матеріальну чи моральну шкоду, але, незважаючи на це, вона допитується як свідок. У цьому випадку такий учасник зацікавлений у відшкодуванні шкоди і притягненні особи, яка вчинила на нього посягання, до встановленої законом відповідальності. В цьому випадку свідок фактично виконуватиме функцію кримінального переслідування, яка покладається на потерпілого [772, с. 137].

Слід відмітити, що за КПК України така ситуація неможлива, адже, відповідно до ч. 2 ст. 55, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подачі заяви про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. В останньому випадку, очевидно, що у фактично постраждалої особи немає інтересу в притягненні особи до кримінальної відповідальності, у відшкодуванні шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, що виключає можливість визнання в даному випадку здійснення кримінального переслідування свідком.

Одним із учасників кримінального провадження є адвокат свідка. Слід зазначити, що за КПК 1960 р. аналогічний суб'єкт іменувався захисником свідка. В українській доктрині зверталася увага на те, що захисника свідка не можна віднести до одної із сторін, а також до числа інших учасників кримінального судочинства [630, с. 186].

У літературі висловлено певні думки щодо кримінально-процесуальної функції адвоката свідка [308, с. 22; 555, с. 5; 770, с. 267; 771; 864, с. 115-116; 916, с. 55-56]. Ряд вчених вказують на представницький характер діяльності адвоката свідка [630, с. 186], це підтримано і 30,5% респондентів. Представником свідка іменує цього суб'єкта і Модельний КПК для держав- учасниць СНД (ст. 122 - представник свідка) [572]. Однак також були висловлені певні заперечення представницького характеру діяльності захисника свідка, оскільки свідок не є представником жодної з сторін у кримінальному процесі, не має власного інтересу в кримінальному провадженні [445, с. 119]. Однак така позиція викликає певні заперечення. Незважаючи на те, що свідок не відноситься до жодної із сторін, він має власний інтерес у кримінальному провадженні: зокрема, щоб допит було проведено із дотриманням вимог КПК, щоб у разі наявності до того підстав щодо нього було застосовано заходи безпеки тощо, тому, відповідно, може користуватися послугами адвоката для забезпечення реалізації цих законних інтересів. На це звертається увага у літературі [449, с. 299; 631, с. 8; 771]. Внаслідок цього ідеї про можливість представництва свідка, зокрема, законного представництва, висловлюються у літературі [66]. Тим самим слід визнати можливість існування договірного представництва інтересів цього суб'єкта (у даному випадку - свідка). Тобто «представник свідка це самостійний суб'єкт кримінально-процесуального провадження, який вступає в процес виключно з метою захисту прав та законних інтересів особи, яку він представляє. Такий представник захищає процесуальний інтерес свідка (оскільки матеріального інтересу у свідка немає), який полягає у тому, щоб свідок найбільш повно реалізував належні йому права у кримінальному процесі» [661]. Таким чином, складно заперечувати представницький характер діяльності адвоката свідка через відсутність у нього власних інтересів.

Таким чином, при визначенні кримінально-процесуальної функції адвоката свідка необхідно виходити із функції свідка, бо адвокат свідка є його представником і реалізує ту ж функцію, що і свідок, тобто допоміжну кримінально-процесуальну функцію*. Зважаючи на доктринальні пропозиції щодо прав та обов'язків адвоката свідка [916, с. 72], можна стверджувати, що вони певним чином є похідними від статусу свідка

2.8.

<< | >>
Источник: ГЛОВЮК Ірина Василівна. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ: ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності свідка та його адвоката:

  1. ЗМІСТ
  2. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності свідка та його адвоката
  3. Кримінально-процесуальна функція обслуговуючого рівня та її реалізація у кримінальному провадженні України
  4. ВИСНОВКИ
  5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  6. 2.1. Угода про визнання вини в державах загальної правової традиції
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -