<<
>>

Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження

Законом України №314-VII від 23.05.2013 р. КПК доповнено ст. 641 - «Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження». Відповідно, виникає питання про функціональну спрямованість діяльності цього нового учасника кримінального провадження.

У ст. 3 п.п. 25, 26 представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, віднесено, відповідно, до учасників кримінального провадження та учасників судового провадження, однак не віднесено до сторін, а сама юридична особа взагалі учасником кримінального провадження не визнається.

У КК України розділ XIV1 [416] передбачає заходи кримінально- правового характеру щодо юридичних осіб. Слід зазначити, що у доктрині кримінального права немає єдності при визначенні правової природи цих заходів [237; 598, с. 181; 619, с. 127; 1108, с. 145; 1125, с. 126; 1163; 1171, с. 97]. Однак кримінально-правовий характер цих санкцій є беззаперечним, що дозволяє ставити питання про правову природу кримінального провадження, що здійснюється щодо юридичної особи, яка при цьому не є суб'єктом кримінального провадження (це пояснюється тим, що юридична особа прямо не визнана у КК суб'єктом злочину, а заходи, які до неї застосовуються, у КК текстуально не визнаються заходами кримінальної відповідальності).

Відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 109, 110, 113, 146, 147, 160,

Це підтримується 26% респондентів.

209, 260, 262, 306, ч.1 і 2 ст. 3683, частинами першою і другою статті 3684, статтями 369, 3692, 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримінального кодексу України, або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст.

258-2585 Кримінального кодексу України (ст. 214 КПК), тобто кримінально- процесуальна діяльність щодо цієї особи є персоніфікованою. Питання про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру вирішується у резолютивній частині обвинувального вироку, який виноситься щодо обвинуваченого - фізичної особи (п. 2 ч. 4 ст. 373 КПК). Це, а також характер заходів, що застосовуються до юридичної особи, дозволяють стверджувати, що стосовно юридичної особи, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, здійснюється кримінально-процесуальна діяльність, яка має ознаки кримінального переслідування. Не розглядаючи детально наукові підходи щодо визначення поняття кримінального переслідування, зазначимо лише, що навіть у визначеннях цього поняття у кримінальних процесуальних кодексах відповідний напрямок діяльності пов'язується не лише із спрямованістю на застосування покарання або заходів кримінальної відповідальності у цілому, а й на застосування інших заходів примусу (п. 22 ст. 6 Модельного КПК для держав-учасниць СНД [572], п. 17 ст. 6 КПК Республіки Вірменія [902]), примусових заходів безпеки та лікування (п. 48 ст. 6 КПК Республіки Білорусь [903]), що дозволяє стверджувати про необхідність розширення змісту кримінального переслідування не тільки у контексті спрямованості на застосування примусових заходів медичного [462, с. 158] або виховного характеру [412, с. 333, 334], а заходів кримінально-правового характеру у цілому, що дозволить охопити процедуру забезпечення заходів кримінально- правового характеру, пов'язаних із викриттям особи у вчиненні кримінально караного діяння (фізична особа) або встановленням факту причетності до вчинення злочину (юридична особа - інтерес /користь юридичної особи, реалізовані /досягнені вчиненим злочином [619, с. 127]).

Слід при цьому відмітити і те, що законодавець в деяких положеннях КПК чомусь ухиляється від використання словосполучення «кримінальне провадження» стосовно провадження щодо юридичної особи, що на перший погляд може поставити під сумнів обґрунтованість висловленої нами тези.

Так,

ч. 8 ст. 214 передбачає, що «провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру». Стаття 284 КПК натепер має назву «закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи». Частина 3 цієї ж статті передбачає, що провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи. Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому КПК. Однак виникає питання: якщо певне провадження регламентується нормами КПК, відомості про особу, щодо якої за його результатами можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, питання про застосування цих заходів вирішується у резолютивній частині обвинувального вироку, що однозначно вказує на виникнення кримінально-процесуальних відносин, то яке ще це може бути провадження, крім кримінального?

Відповідно, враховуючи, що діяльність щодо забезпечення застосування заходів кримінально-правового характеру має ознаки кримінального переслідування (хоча суб'єкт, щодо якого воно здійснюється, і не «включений» до суб'єктів кримінального провадження), напрямок діяльності представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, має бути пов'язаний із запереченням законності та обґрунтованості застосування цих заходів, що дозволяє кваліфікувати його діяльність як прояв функції захисту у контексті заперечення законності та обґрунтованості кримінального переслідування, зокрема, заперечення наявності підстав застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, виявлення обставин для звільнення юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру. Необхідність віднести представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, до учасників кримінального провадження зі сторони захисту підтримали 64% респондентів.

Висновки до розділу 2

1.

Характеризуючи функціональну спрямованість діяльності прокурора у досудовому провадженні, враховуючи специфіку прокурорського нагляду у кримінальному провадженні - владно-розпорядчий характер, організаційний характер повноважень прокурора по оперативному впливу на розслідування, постійний, безперервний характер, слід зробити висновок, що, по-перше, наглядових повноважень «у чистому вигляді» (тобто таких, які не стосувалися б оперативного впливу на хід розслідування) у досудовому провадженні прокурор не має; по-друге, процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням не є окремою функцією прокурора, відмінною від прокурорського нагляду, а є формою реалізації функції нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство (функції прокурорського нагляду у досудовому провадженні).

2. Визначення поняття «державне обвинувачення» у п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК є неточним, оскільки процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, є підтриманням державного обвинувачення у суді.

3. Для нормативізації охоплення усіх повноважень прокурора у суді у частині його обвинувальної діяльності у Конституції України функція прокуратури має бути закріплена як здійснення кримінального переслідування у кримінальному провадженні, а п. 1 ч. 2 ст. 36 КПК сформульовано у контексті здійснення прокурором кримінального переслідування у суді; це дозволить відзначити специфіку реалізації прокурором кримінального переслідування у судовому провадженні, у тому числі у провадженнях, що надійшли з обвинувальним актом - підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення, заявляти клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності; у провадженнях, що надійшли з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, - шляхом здійснення кримінального переслідування не у формі обвинувачення, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності - шляхом здійснення кримінального переслідування не у формі обвинувачення.

4. У контексті уточнення ролі прокурора у судовому провадженні у формі приватного обвинувачення, доцільно закріпити у КПК, що на прокурора покладено здійснення функції кримінального переслідування, у тому числі підтримання обвинувачення у суді, а у п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК вказати: «підтримувати обвинувачення у суді». У такому випадку прокурора можна буде розглядати як додаткового обвинувача у провадженні, що здійснюється у формі приватного обвинувачення, адже при відмові потерпілого від обвинувачення прокурор вже не зможе продовжувати підтримувати обвинувачення.

5. В апеляційному провадженні (якщо діяльність прокурора не пов'язана із здійсненням функції кримінального переслідування у формі обвинувачення), у касаційному провадженні та у стадії виконання судових рішень можливо виділити законоохоронну функцію прокурора.

6. Слідчий за КПК 2012 р. є суб'єктом здійснення функції кримінального переслідування у формі підозри; здійснення щодо особи кримінального провадження із застосування примусових заходів медичного характеру; здійснення щодо неповнолітнього провадження із застосування примусових заходів виховного характеру. У цілому, функціональну спрямованість його діяльності слід диференціювати залежно від етапу досудового розслідування (розслідування та кримінальне переслідування).

7. Керівник органу досудового розслідування не є суб'єктом реалізації функції кримінального переслідування, крім випадків особистого здійснення досудового розслідування.

8. Враховуючи специфіку стадії виконання судових рішень та ролі у ній суду, у стадії виконання судових рішень можливо виділити коригуючу функцію суду.

9. Судовий контроль як функція слідчого судді проявляється у реалізації ним таких повноважень, як: розгляд скарг на дії, бездіяльність, рішення слідчого, прокурора та перевірку підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді (ч. 3 ст. 233); перевірку підстав для проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виняткових невідкладних випадках (ч. 2, 3 ст. 250).

10. Враховуючи предметну та процедурну специфіку дозвільних повноважень слідчого судді та його повноважень із забезпечення законності та обґрунтованості застосування заходів кримінально-процесуального примусу, слід виділити функцію забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб.

11. Наявність у слідчого судді повноважень допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ст. 225 КПК); залучати експерта за клопотанням сторони захисту (ст. 243); вирішувати питання про використання інформації про ознаки кримінального правопорушення, отриманої в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії, в іншому кримінальному провадженні (ст. 257) свідчить про реалізацію функції забезпечення слідчим суддею доказів.

12. Свідок здійснює, як правило, допоміжну кримінально-процесуальну функцію. У випадку, коли щодо свідка здійснюється латентне кримінальне переслідування (до повідомлення про підозру), він фактично реалізує функції захисту від кримінального переслідування у зв'язку з невідповідністю процесуального статусу здійснюваним відносно нього процесуальним діям і процесуальним рішенням, що приймаються.

13. Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у п. 19 ст. 3 КПК має бути віднесений до учасників кримінального провадження з боку захисту.

<< | >>
Источник: ГЛОВЮК Ірина Василівна. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ: ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження:

  1. Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
  2. Стаття 3. Визначення понять
  3. Тема 15. Радянська державність і право в Україні в 20-30 рр. ХХ ст.
  4. ЗМІСТ
  5. Поняття та ознаки кримінально-процесуальних функцій
  6. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності прокурора
  7. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача
  8. Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
  9. Кримінально-процесуальні функції вторинного рівня та їх реалізація в кримінальному провадженні
  10. ВИСНОВКИ
  11. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  12. Поняття, ознаки та особливості цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності
  13. Історія розвитку та становлення інститутів попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  14. Правові основи і гарантій інформаційного забезпечення діяльності недержавних громадських організацій в Україні
  15. Відповідальність за порушення законодавства України про інформацію недержавними громадськими організаціями
  16. 3.1. Участь прокурора у виконанні рішень суду про стягнення аліментів
  17. 2.2. Державно-правові основи охорони державного кордону України
  18. Напрями удосконалення діяльності Генерального прокурора України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -