<<
>>

5.2. Характеристика окремих галузевих оперативних підрозділів

Правом оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ наділені кримінальна міліція, транспортна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділи внутрішньої безпеки, судової міліції.

До складу кримінальної міліції входять підрозділи карного розшуку, державна служба боротьби з економічною злочинністю, підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, інші оперативні підрозділи органів внутрішніх справ.

До спеціальної міліції входять підрозділи карного розшуку, Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, а також інші оперативні підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність на спеціальних режимних об'єктах воєнного та оборонного значення, доступ на суворо

обмежений.

Спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ є Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю Г оловного управління МВС в Автономній Республіці Крим, Головного управління МВС в областях, місті Севастополь та інших міст, відповідних органів на транспорті, які підпорядковуються відповідно начальникам головних управлінь; управлінь внутрішніх справ.

У структуру спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю входять інформаційно-аналітичні відділи, оперативно-розшукові, а також оперативно-технічні служби, підрозділи швидкого реагування, внутрішньої безпеки, кадрові та інші служби. Головне управління, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю є юридичними особами, мають самостійні кошториси, розрахункові та інші рахунки в банках.

Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ є складовою міліції в Україні, яка є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Завдання оперативних підрозділів органів внутрішніх справ витікають із основних завдань міліції, якими є:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

- запобігання правопорушенням та їх припинення;

- охорона і забезпечення громадського порядку;

- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- захист власності від злочинних посягань;

- виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Принципи діяльності оперативних підрозділів ОВС, крім Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначені також в ст. З Закону України «Про міліцію», яка гласить, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.

До оперативних підрозділів Служби безпеки України відносяться підрозділи контррозвідки, підрозділи захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю оперативно- технічні та оперативного документування, внутрішньої безпеки, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів.

Сутність оперативно-розшукової діяльності Служби безпеки України викладена у ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки Україні» яка звучить так: Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Завдання оперативно-розшукової діяльності Служби безпеки України містяться у ст. 2 Закону «Про службу безпеки України». На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України входить попередження, виявлення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Служба безпеки України відповідно до ст. 24 Закону України «Про службу безпеки України» зобов'язана:

- здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої та зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України;

- здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

- виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку з вчиненням зазначених злочинів;

- здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України.

Метою діяльності оперативних підрозділів Служби безпеки України, як пише С.Г. Гордієнко, «є забезпечення державної безпеки як якісного стану системи суспільних відносин та державних інституцій, котрий характеризується надійним функціонуванням органів державної влади, що дає змогу досягти захищеності національних інтересів України, створити умови для забезпечення та примноження духовних і матеріальних цінностей українського народу».1

Ст. 2 Закону України «Про службу безпеки України» на Службу безпеки України покладає у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.

В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації.

Органи Служби безпеки України здійснюють також контррозвідувальну діяльність.

Контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

Ст. 7 Закону України «Про контр розвідувальну діяльність» визначає функції і повноваження органів, підрозділів та співробітників Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність

Для виконання, визначених законом завдань та за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону України «Про Службу безпеки України», в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право: [61] [62] [63]

1) здійснювати контррозвідувальний пошук, оперативно-розшукові заходи з використанням оперативних та оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно розвідувальні, терористичні та інші посягання на державну безпеку України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

3) проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України;

4) мати гласних і негласних штатних і позаштатних працівників, створювати з метою конспірації підприємства, установи та організації, використовувати документи, що зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів органів та підрозділів, що здійснюють контррозвідувальну діяльність;

5) витребовувати, збирати і вивчати, за наявності визначених законом підстав, документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їх доходів для попередження і припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань на державну безпеку України;

6) виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки здійснювати на підставі відповідної контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною третьою статті

7) Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», - лише за ухвалою слідчого судді, без розголошення третій стороні.

Метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.

Завданнями контррозвідувальної діяльності є:

- добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;

- протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;

- розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.

Основними принципами контррозвідувальної діяльності є:

- законність;

- повага і дотримання прав та свобод людини і громадянина;

- позапартійність;

- безперервність;

- конспірація, поєднання гласних та негласних форм і методів діяльності;

- комплексне використання правових, профілактичних та організаційних заходів;

- адекватність заходів щодо захисту державної безпеки реальним і потенційним загрозам;

- взаємодія з органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами;

- підконтрольність та підзвітність відповідним органам державної влади в межах, передбачених законом.

Правові основи організації і діяльності державних органів, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю, а також правовий статус співробітників цих органів, їх соціальні гарантії встановлює закон України «Про розвідувальні органи України»1.

Розвідувальна діяльність визначається як діяльність, яка здійснюється спеціальними засобами і методами з метою забезпечення визначених законом органів державної влади розвідувальною інформацією, сприяння реалізації та захисту національних інтересів, протидії за межами України зовнішнім загрозам національній безпеці України.

Розвідувальна діяльність спрямована на отримання розвідувальної інформації, на усні та зафіксовані на матеріальних носіях (у тому числі у зразках виробів і речовин) відомості, які неможливо отримати офіційним шляхом, про реальні та потенційні можливості, плани, наміри і дії іноземних держав, організацій та окремих осіб, що загрожують національним інтересам України, а також про події і обставини, що стосуються національної безпеки і оборони;

Під розвідувальними органами України розуміються спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності. Розвідувальний орган України може функціонувати як самостійний державний орган, так і у складі центрального органу виконавчої влади.

Діяльність розвідувальних органів України здійснюється на основі:

- законності;

- поваги і дотримання прав та свобод людини і громадянина;

- безперервності;

- поєднання в межах, визначених законом, гласних та негласних методів і засобів;

- розмежування сфер діяльності розвідувальних органів, взаємодії і координації їх діяльності;

Про розвідувальні органи України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 19. — Ст. 94.

- незалежності і оперативності у поданні розвідувальної інформації;

- позапартійності;

- підконтрольності і підзвітності відповідним органам державної влади в межах, передбачених законом.

Діяльність розвідувальних органів не може використовуватися для вирішення не передбачених цим Законом завдань.

Основні завдання розвідувальних органів України полягають у тому, що їх діяльність спрямована на:

- добування, аналітичну обробку та надання визначеним законом органам державної влади розвідувальної інформації;

- здійснення спеціальних заходів, спрямованих на підтримку національних інтересів і державної політики України в економічній, політичній, воєнній, військово-технічній, екологічній та інформаційній сферах, зміцнення обороноздатності, економічного і науково-технічного розвитку, захисту та охорони державного кордону;

- забезпечення безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки співробітників цих установ та членів їх сімей у країні перебування, а також відряджених за кордон громадян України, які обізнані у відомостях, що становлять державну таємницю;

- участь у боротьбі з тероризмом, міжнародною організованою злочинністю, незаконним обігом наркотичних засобів, незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення, незаконною міграцією у порядку, визначеному законом;

- вжиття заходів протидії зовнішнім загрозам національній безпеці України, життю, здоров'ю її громадян та об'єктам державної власності за межами України.

На Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Основні функції Державної прикордонної служби України визначені в ст. 2 Закону України «Про державну прикордонну службу України»1.

Основними функціями Державної прикордонної служби України, які обумовлюють і оперативно-розшукову діяльність ДПС України є:

- охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;

- здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення;

- охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших

держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

- ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно- розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;

- участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів;

- участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента України та посадових осіб, визначених у Законі України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

- охорона закордонних дипломатичних установ України;

- координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.

Виконання зазначених функцій є оперативно- службовою діяльністю Державної прикордонної служби України.

Основними принципами діяльності Державної прикордонної служби України є:

- законність;

- повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина;

- позапартійність;

- безперервність;

- поєднання гласних, негласних та конспіративних форм і методів діяльності;

- єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень;

- взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань;

- відкритість для демократичного цивільного контролю.

В Державній прикордонній службі України оперативно-розшукова діяльність здійснюється розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного органу (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно- розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними.

Оперативно-розшукова діяльність оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України (ДПрС) полягає в збиранні інформації в інтересах забезпечення недоторканності державного кордону, забезпечення економічної безпеки, виявлення підготовки різного роду ексцесів на кордоні, пов’язаних з контрабандою наркотиків, зброї, провокування збройних і інших конфліктів.

Підрозділи по оперативно-розшуковій роботі здійснюють також заходи по виявленню осіб, які ухиляються від слідства, переховуються від суду чи від покарання при їх спробі виїхати за кордон, а також виявленню незаконної міграції при спробі іноземних громадян в'їхати на територію України. Оперативно-розшукові підрозділи ДПрС України працюють як таємними, негласними методами так і гласно, співпрацюючи з населенням. Правові основи діяльності органів Державної прикордонної служби встановлені як Законом України «Про Державну прикордонну службу України» так і Законом «Про участь громадськості в охороні громадського порядку і державного кордону»1 та рядом, інших законів.

Законом України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» Державна охорона органів державної влади України та посадових осіб визначається як система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом.

Державна охорона здійснюється на принципах законності, безперервності, поваги до прав, свобод, гідності людини і громадянина, єдиноначальності.

Державна охорона здійснюється щодо:

- Верховної Ради України;

- Кабінету Міністрів України;

- Конституційного Суду України;

- Верховного Суду України.

Президентові України забезпечується безпека в місцях його постійного і тимчасового перебування шляхом здійснення державної охорони.

Протягом строку повноважень Президента України також забезпечується безпека членів його сім'ї, які проживають разом з ним або супроводжують його.

Після припинення повноважень Президент України забезпечується державною охороною довічно, якщо тільки він не був усунений з поста в порядку імпічменту.

У місцях постійного і тимчасового перебування забезпечується безпека також:

- Г олови Верховної Ради України; [64] [65]

- Прем'єр-міністра України;

- Г олови Конституційного Суду України;

- Г олови Верховного Суду України;

- Першого заступника Г олови Верховної Ради України;

- Першого віце-прем'єр-міністра України;

- Міністра закордонних справ України;

- Г енерального прокурора України.

Протягом строку повноважень зазначених посадових осіб також забезпечується безпека членів їхніх сімей, які проживають разом з ними або супроводжують їх.

Після припинення повноважень зазначені посадові особи забезпечуються державною охороною протягом року, крім випадків набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них.

Державна охорона здійснюється щодо громадян, зареєстрованих кандидатами в Президенти України, - на період передвиборної кампанії та виборів.

Державна охорона здійснюється також щодо глав іноземних держав, парламентів та урядів і членів їхніх сімей, керівників міжнародних організацій, які прибувають в Україну чи перебувають на її території. Перелік керівників міжнародних організацій, щодо яких здійснюється державна охорона, визначається Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Державна охорона у разі наявності загрози життю чи здоров'ю може здійснюватися щодо народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України, Голови Національного банку України, Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення про доцільність здійснення державної охорони щодо інших осіб, приймає Президент України за поданням посадових осіб, уповноважених виступати від імені відповідних органів державної влади, або за поданням Начальника Управління державної охорони України.

Законодавець наділив Управління державної охорони правом здійснювати оперативно-розшукову діяльність виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона.

Завданням управління державної охорони є також забезпечення охорони й захисту урядових приміщень, зв'язку, майна і обладнання, які використовуються для забезпечення життєдіяльності глави держави, парламенту та уряду, інших охороняємих посадових осіб.

Оперативний підрозділ Державної служби охорони, зобов'язаний вивчати оперативну ситуацію на об'єктах перебування вищих посадових осіб, безпека яких забезпечується згідно закону, збирати і аналізувати інформацію про підготовку посягань на охороняємих осіб, терористичних актів, інших протиправних посягань на відповідних посадових осіб державної влади і членів їх сімей і вживати заходів по попередженню таких посягань. Управління

державної охорони тісно співпрацює з органами Служби безпеки і органами внутрішніх справ при забезпеченні особистої безпеки і транспортної безпеки охороняємих вищих посадових осіб, як в місцях їх постійного перебування так і в поїздках по території країни. Охорона вищих посадових осіб здійснюється управлінням державної охорони і при їх виїздах в інші країни. В таких випадках підрозділи державної охорони співпрацюють із спецслужбами країн відвідування.

В компетенцію оперативного підрозділу державної охорони входить також оперативно-аналітичний пошук інформації, яка дозволяє виявляти і припиняти посягання на терористичний акт і інші протиправні дії на посадових осіб органів державної влади і управління зарубіжних держав, міжнародних організацій під час їх візитів в Україну. Отримана оперативна інформація може бути реалізована управлінням державної охорони самостійно, разом з іншими правоохоронними органами, передана до відома і реалізацій іншим правоохоронним органам, або направлена відповідно спецслужбам закордонних країн.

Ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» надає право здійснювати оперативно-розшукову діяльність також оперативним підрозділам податкової міліції Державної податкової служби України.

Ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 1 визначає завдання та структуру податкової міліції, згідно якої податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

- запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

До складу податкової міліції належать:

- Головні управління (управління, відділи), Головне слідче управління, Управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України та підпорядковані йому регіональні підрозділи внутрішньої безпеки при державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління (відділи) (з місцем дислокації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) головних управлінь Державної податкової адміністрації України;

- управління (відділи) податкової міліції, слідчі підрозділи податкової міліції відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- підрозділи податкової міліції, слідчі підрозділи (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних, спеціалізованих та об'єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Податкову міліцію очолює Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України - начальник податкової міліції.

Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції - перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

3) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

4) забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків;

5) запобігає, виявляє, припиняє корупційні правопорушення працівників органів державної податкової служби;

6) складає протоколи про вчинення корупційного правопорушення відповідно до закону;

7) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Особа начальницького складу податкової міліції незалежно від займаної нею посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до неї громадян або посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особистій чи громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ.

На податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені статтями 3 і 5 Закону України «Про міліцію».

Оперативно-розшукова діяльність в органах Державної податкової служби України здійснюється для викриття порушень податкового законодавства, виявлення навмисного ухилення від сплати податків, обов'язкових платежів, зборів.

Законом на податкову міліцію покладено, крім виконання завдань по боротьбі з податковими злочинами і правопорушеннями, забезпечення безпеки діяльності податкових інспекцій, захисту їх працівників від протиправних посягань при виконанні ними службових обов'язків. Оперативно-розшукові заходи підрозділів податкової міліції спрямовуються на глибоку розвідку злочинного середовища або угруповання, вивчення ступеню його активності, злочинної направленості (способу схилення від сплати податків), можливості контрзаходів.

Оперативними підрозділами вивчається досвід і спосіб ухилення від плати податків кожного учасника злочинного угруповання, його можливості розмістити незаконно добуті кошти таким чином, щоб вони не викликали підозри, можливості злочинців відмежуватись від фінансових, речових та інших доказів злочинної діяльності.

Особливістю діяльності оперативних підрозділів податкової міліції є те, що вона служить цілям попередження і розкриття прихованих і, перш за все, неочевидних, глибоко латентних злочинів. Таким злочинам притаманні ретельна підготовка, знищення слідів злочину після його вчинення, різні форми обману, фальсифікація документів і їх легалізація, обмова невинних осіб і їх підставлення під відповідальність, підкуп свідків і посадових осіб, хабарництво, наклеп на окремих посадових осіб, їх компрометація, погроза насиллям та безпосереднє вчинення насильницьких дій.

В таких умовах оперативно-розшукові заходи органів податкової міліції представляють собою систему прийомів отримання та реалізації оперативно- розшукової інформації, а також прийомів організаційно-тактичного характеру із застосуванням сил і засобів оперативно-розшукової діяльності для вирішення оперативно-тактичних завдань щодо запобігання злочинам та їх розкриття в сфері податкової системи.

Реалізація оперативно-розшукової інформації здійснюється в основному, за двома напрямками.

Перший з метою попередження податкових злочинів:

- вжиття заходів щодо усунення або нейтралізації причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів в сфері оподаткування, як правило, гласного характеру;

- вплив на конкретних осіб від яких можна очікувати скоєння злочину, з метою припинення їх небезпечної діяльності чи попередження можливості протиправних дій, якщо в діях такої особи ще не має складу злочину;

- застосування заходів, що ускладнюють підготовку чи скоєння злочину, з метою схилення особи відмови від протиправних дій;

- затримання особи за підготовчі дії, замах на злочин і вжиття до неї, передбачених законом заходів покарання відповідно до скоєного. Другий - з метою розкриття податкових злочинів, коли оперативні підрозділи здійснюють:

- встановлення конкретних обставин вчиненого злочину;

- затримують підозрювану особу на місці злочину, чи безпосередньо після його вчинення, вилучають предмети, які можуть бути доказами документують злочину поведінку;

- схиляють одного із підозрюваних до явки з повинного;

- легалізують оперативно-розшукову інформацію у відповідності з законом для використання її як привід для порушення кримінальної справи, або примусового стягнення податків, інших обов'язкових платежів;

- здійснюють за дорученням слідчого, або самостійно в межах своєї компетенції процесуальні дії по збиранню та закріпленню доказів злочинної діяльності в сфері оподаткування.

Здійснюючи оперативно-розшукову діяльність, оперативні працівники податкової міліції зобов'язані враховувати те, що незважаючи на її переважно негласний характер, всі оперативно-розшукові заходи мають здійснюватись виключно у рамках діючого законодавства.

Оперативні підрозділи податкової міліції повинні зосереджувати свою увагу на виявлення, попередження та розкриття злочинів в паливно- енергетичному комплексі, гірничо-металургійній галузі, агропромисловому комплексі, виготовлення і реалізацій підакцизних товарів, медичній галузі, транспорту, банківській системі, обігу валюти та ряду інших важливих галузей соціально-економічного життя України.

Основними завданнями Державної пенітенціарної служби України (ДПтС)1 на виконання яких спрямована в межах їх повноважень і діяльність оперативних підрозділів є:

1) реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

2) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

3) забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту;

- контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту.

ДПтС України відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно- правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові юстиції України;

2) подає Міністрові юстиції України пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності територіальних органів управління, кримінально- виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної пенітенціарної служби України;

3) аналізує результати діяльності органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, готує на їх основі та подає Міністрові юстиції України пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування таких органів і установ;

4) забезпечує виконання державних цільових програм розвитку органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України;

5) бере участь у розробленні та виконанні державних комплексних програм протидії злочинності;

6) організовує та контролює виконання вироків суду та інших судових рішень і застосування передбачених законом засобів виправлення засуджених;

7) забезпечує дотримання вимог законодавства в органах і установах, що належать до сфери управління ДПтС України;

8) організовує запобігання вчиненню злочинів і дисциплінарних проступків засудженими й особами, взятими під варту, та вжиття щодо них заходів припинення злочинів і дисциплінарних проступків;

9) забезпечує виявлення і розкриття злочинів, учинених в органах і установах, що належать до сфери управління ДПтС України, проведення дізнання у справах про такі злочини;

10) організовує здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням та умовнодостроково;

11) забезпечує контроль за організацією охорони установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, дотриманням правопорядку та безпеки в них;

12) організовує забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, підрозділами таких установ та слідчих ізоляторів;

13) організовує і контролює оперативно-розшукову діяльність органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, налагоджує взаємодію з органами, до складу яких входять підрозділи, що провадять таку діяльність;

14) здійснює довідково-інформаційне та методичне забезпечення органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України;

15) забезпечує функціонування власної системи внутрішньої безпеки;

16) організовує облік та реєстрацію засуджених осіб і осіб, узятих під варту, визначає вид установи виконання покарань, у якій відбуватимуть покарання засуджені до позбавлення волі, здійснює їх розподіл, переводить засуджених і осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої;

17) здійснює передачу осіб під вартою в порядку екстрадиції, а також прийом громадян України, засуджених за кордоном, для відбування покарання на території України та передачу громадян іноземних держав, засуджених

судами України, для відбування покарання за кордоном, забезпечує транзитне перевезення через територію України осіб, узятих під варту, або засуджених згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

18) забезпечує виконання актів амністії та помилування, проводить перевірки дотримання органами та установами, що належать до сфери управління ДПтС України, вимог нормативно-правових актів, які регламентують порядок оформлення матеріалів до клопотання про помилування;

19) організовує проведення соціально-виховної та психологічної роботи з особами, які відбувають покарання, залучає до її проведення представників релігійних і благодійних організацій, об'єднань громадян, творчих спілок, окремих осіб;

20) сприяє спостережним комісіям та об'єднанням громадян у здійсненні громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань;

21) організовує у взаємодії з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України професійно-технічне і загальноосвітнє навчання засуджених та надання освітніх послуг особам, узятим під варту;

22) організовує здійснення медичної практики, санітарно- епідеміологічного нагляду, медичного контролю за станом здоров'я засуджених і осіб, узятих під варту, надання їм медичної допомоги, забезпечує належний санітарно-епідемічний стан в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах і на їх території;

23) взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян щодо підготовки засуджених до звільнення з установ виконання покарань;

24) організовує залучення засуджених до суспільно-корисної оплачуваної праці;

25) здійснює державний нагляд за безпечним веденням робіт персоналом органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, засудженими та особами, взятими під варту;

26) встановлює і підтримує міжнародні зв'язки з міжнародними організаціями, за погодженням з Міністром юстиції України укладає угоди з відповідними органами іноземних держав про співробітництво у сфері виконання кримінальних покарань, протидії злочинності та з інших питань, що належать до компетенції ДПтС України;

27) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з

діяльністю ДПтС України, органів і установ, що належать до сфери її

управління;

28) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Оперативні підрозділи Державної пенітенціарної служби України здійснюють оперативно-розшукову діяльність в інтересах виявлення та попередження злочинних проявів в установах виконання покарань, а в разі скоєння злочинів - з метою їх розкриття і розслідування оперативні підрозділи виявляють умови та причини, які сприяють порушенням режиму відбування покарань, здійснюють заходи протидії намаганням окремих в'язнів встановити нелегальні зв'язки з особами, що знаходяться на волі і ведуть протиправну поведінку, з їх родичами і близькими, вживають заходів по запобіганню проникнення на територію установ виконання покарань грошей, наркотиків, алкоголю, зброї, інших недозволених предметів. Особливим завданням оперативних підрозділів установ виконання покарань є запобігання втечам ув'язнених, захопленню заручників, а у випадках вчинення таких злочинів, оперативні підрозділи займаються збором інформації щодо встановлення можливих місць перебування втікачів та їх затримання, звільнення заручників.

З метою виявлення умов, що можуть негативно впливати на діяльність установ по виконанню покарань оперативно-режимні підрозділи проводять оперативні заходи не тільки в самих установах, а й серед населення навколишньої території.

Оперативні підрозділи Державної пенітенціарної служби України здійснюють оперативно-режимні заходи по збору оперативної інформації в установах виконання покарань з метою надання допомоги органам внутрішніх справ, інших правоохоронних органів в розкритті злочинів відповідно до їх підслідності, в тому числі і по нерозкритим злочинам минулих років.

Оперативні підрозділи здійснюють свою діяльність як негласними так і гласними засобами, вони можуть залучати окремих осіб за їх згоди до підготовки і проведення оперативно-розшукових заходів та виконувати всі інші оперативно-розшукові заходи передбачені Законом України «Про оперативно- розшукову діяльність» оскільки яких-небудь обмежень щодо проведення оперативно-розшукової діяльності серед ув'язнених і арештованих закон не встановлює.

Ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає право здійснення оперативно-розшукової діяльності підрозділами розвідувального органу Міністерства оборони України, зокрема, оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.

Стаття 1 Закону України «Про Збройні Сили України»1 зазначає, що з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Органи військового управління розвідки та військові частини розвідки Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до заходів добування розвідувальної інформації з метою підготовки держави до оборони та для забезпечення готовності Збройних Сил України до оборони держави.

Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.

Указом Президента України «Про Державну митну службу України»1 основними завданнями Держмитслужби визначено:

- захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

- контроль за додержанням вимог митного законодавства України;

- використання засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;

- удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

- здійснення за участю Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

- створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України;

- боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.

Саме для боротьби з контрабандою, відповідним підрозділам Державної митної служби України надано право здійснення оперативно-розшукової діяльності.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме 5.2. Характеристика окремих галузевих оперативних підрозділів:

  1. Розділ 2 ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧИХ ТА ПРАЦІВНИКІВ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ
  2. Поняття, сутність і принципи взаємодії слідчих та працівників оперативних підрозділів
  3. Форми взаємодії слідчих та працівників оперативних підрозділів
  4. Психологічні основи взаємодії слідчих та працівників оперативних підрозділів
  5. Взаємодія слідчого з оперативним підрозділом в процесі досудового розслідування та після його зупинення
  6. § 4. Наукові засади взаємодії між слідчими й оперативними підрозділами в процесі розкриття і розслідування злочинів
  7. § 6. Джерела інформації та методи, що використовуються при формуванні основних елементів криміналістичних характеристик окремих видів злочинів
  8. 5.1. Поняття, види і загальні ознаки оперативних підрозділів
  9. 5.2. Характеристика окремих галузевих оперативних підрозділів
  10. Загальні обов'язки та специфічні обов'язки окремих оперативних підрозділів
  11. Виконання оперативними підрозділами письмових доручень і запитів
  12. Глава VIII Права оперативних підрозділів та характеристика окремих оперативно- розшукових заходів
  13. Загальна характеристика повноважень оперативних підрозділів
  14. Характеристика окремих оперативно-розшукових заходів
  15. Гласні і негласні штатні та позаштатні працівники оперативних підрозділів
  16. Створення і застосування оперативними підрозділами автоматизованих інформаційних систем
  17. Взаємне інформування оперативних підрозділів та державних органів
  18. Правові основи залучення особи до співробітництва з оперативними підрозділом
  19. Негласне співробітництво особи з оперативним підрозділом
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -