§ 1. Спрямованість правоохоронної діяльності

У правоохоронній та судовій діяльності реалізується охоронна функція Української держави як публічної інституції, що є вагомим фактором формування ідеології українського державотворення і суспільної моралі, соціальних уявлень про справедливість та ефективність конституційного порядку.

Як свідчить історичний досвід, викривлення цієї функції, підпорядкування судів і правоохоронних органів лише політичним інтересам державного керівництва є небезпечною справою.

1 Див.: Колпаков В. К. Адміністративне право України. — К.: Юрінком Інтер, 1999. С. 648.

2 Див.: Реабілітація репресованих. Законодавство та судова практика. — К.. Юрінком, 1997 С. 5.

40 Роаділ І. Загальні положення правоохоронної... діяльності

лютизації заборони, тобто було заборонено те, що не дозволено законом, потребує заміни заборони як способу впливу на поведінку людини.

В.Український державі поступово утверджується новий принцип формування взаємовідносин між людиною і державою — дозволено те, що не заборонено законом.

Спрямованість діяльності судових та правоохоронних органів трансформується в її завдання. Правовий зміст завдань стабілізує, впорядковує її. Існують п'ять базисних завдань: поперше, збереження (охорона) існуючого конституційного ладу; подруге, захист конституційних Прав і свобод громадян; потретє, захист правомірних інтересів вітчизняного товаровиробника; почетверте, цілеспрямований розвиток систем судової та правоохоронної діяльності, зокрема поліпшення їх кількісних та якісних показників; поп'яте, боротьба зі злочинністю. За часів СРСР найважливішим завданням була, як правило, лише одна з її складових (важлива, проте не головна і тому гіпертрофована) — боротьба зі злочинністю.

Зосередження діяльності суду та правоохоронних органів на одному антикриміногенному напрямі було б не зовсім вірним. Боротьба зі злочинністю є, безперечно, важливим завданням їхньої діяльності. За Указом Президента України від 21 липня 1994 року "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" правоохоронним органам приписується "вважати боротьбу із злочинами проти особи, злочинністю в економічній сфері, зокрема в кредитнофінансовій та банківський системах, у зовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, на транспорті, головними напрямами діяльності"1. Разом з тим слід зауважити, що поняття боротьби зі злочинністю є оціночним, а тому може трактуватися і як гасло (ідея, теза), яке використовується в політичних або відомчих цілях.

Під приводом боротьби зі злочинністю в сучасних умовах можливе і посилення охорони правопорядку, і фіскальносиловий тиск на господарські та комерційні структури, і бюрократи

1 Див. також: Преступность в Украине //Бюлетень законодавства і юридичної практики України.

41

Глава Ъ. Державна політика у сфері правоохорони

зація податкових процедур, і впровадження тотальних форм контролю за підприємництвом, тобто звуження захисту прав людини.

У сучасних умовах правоохоронна діяльність дедалі більше застосовується як засіб управління та контролю. Поступово розширюється ЇЇ вплив на банківськофінансову сферу, на стан різних галузей народного господарства, зокрема на паливноенергетичний комплекс, транспортні перевезення, на приватизацію державних підприємств, управління підприємствами, у статутному фонді яких є частка державних коштів. При цьому застосовується ефективна протидія соціальним відхиленням та правопорушенням. Зміст впливу правоохорони має на меті лише доповнити економічні, фінансові та технічні рішення у процесі соціального управління, але не замінити їх. Вплив правоохоронних органів має до того ж запобіжне призначення.

Припиняючи контрабанду та випуск недоброякісної продукції, правоохоронні органи докладають зусиль • щодо вирішення однієї з ключових проблем економіки — захист вітчизняного товаровиробника, подолання негативних товарообмінних відносин. Забезпечують захист вітчизняного товаровиробника органи правосуддя та практично всі суб'єкти правоохоронної діяльності, а саме: органи прокуратури, служба безпеки, митні органи, прикордонні війська, органи внутрішніх справ, а також адвокатура.

Спрямованість правоохоронної діяльності проти небажаних соціальних явищ має конструктивний характер, згідно із яким правові рішення лише доповнюють економічні, фінансові та технічні рішення, комплексно впливаючи на припинення та подальше обмеження цих явищ.

Правоохоронна діяльність — важлива складова внутрішньої політики, що здійснюється в державі. Вона є одним із продуктів внутрішньої політики держави, загальні засади якої визначає Верховна Рада України. На сучасному етапі правоохоронна діяльність закономірно забезпечує українське державотворення1. Ідеологія державотворення вимагає організації оптимального управлінського процесу з питань внутрішньої політики, неупередженого провадження у господарських, адміністративних, кримінальних та цивільних справах, забезпечення прав і свобод люди

Див.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К.: Генеза, 1996. — С. 590, 604, 617—619; Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність // Матеріали науковопрактичної конференції 22—23 листопада 1996 року.К., 1997.

42

Розділ І. Загальні положення правоохоронної... діяльності

ни і громадянина, взаємно! відповідальності державних органів і посадових осіб, підкорення законові всіх державних органів і службових осіб.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає спрямованість судової та правоохоронної діяльності?

2. Який принцип покладено в основу формування відносин між людиною і державою?

3. Які основні завдання правоохоронної діяльності?