Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної суду та слідчого судді

Єдиною беззаперечною кримінально-процесуальною функцією суду правосуддя. Щодо інших функцій у літературі ведеться серйозна полеміка [75; 96, с. 92-93; 233, с. 40; 264, с. 63; 543, с.

Беззаперечним є те, що судовим захистом є не тільки власне діяльність, а і результат цієї діяльності, який означає відновлення судом порушеного права, відшкодування завданої шкоди, убезпечення прав і свобод від порушення або необгрунтованого обмеження [543, с. 59-61; 1168, с. 19]. Крім того, судовий захист можна розглядати не тільки як діяльність, результат діяльності, а і як мету судової діяльності у суспільстві та державі. Таким чином, поняття судового захисту є ширшим від поняття кримінально-процесуальної функції (у напрямковому аспекті цього поняття) і виходить за його межі.

Натепер, враховуючи положення КПК 2012 р., не можна стверджувати про повноваження суду у досудовому провадженні, оскільки суб'єктом цієї стадії є слідчий суддя, а не суд.

Однак судовий контроль є функцією суду, оскільки він здійснюється не лише у досудовому провадженні. Судовий контроль може розглядатися не тільки як функція слідчого судді, а й як функція, що здійснюється слідчим суддею (у досудовому провадженні) та судом (у підготовчому судовому провадженні, судовому розгляді, судово-контрольних стадіях кримінального провадження).

Специфікою судового контролю у судових стадіях є те, що він здійснюється або одночасно із здійсненням функції правосуддя, або окремо від неї. Наприклад, якщо суд відмовляє у затвердженні угоди у підготовчому судовому провадженні, то він не здійснює функцію правосуддя (бо питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого не вирішується), однак здійснює функцію судового контролю; у судовому розгляді, розглядаючи клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими, суд здійснює судовий контроль одночасно із здійсненням функції правосуддя; при затвердженні угоди функція контролю завершується винесенням акта правосуддя.

У разі закриття кримінального провадження України у судовому провадженні за п. 5, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 284 КПК, та за п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК. Ці повноваження не можна віднести до правосуддя, оскільки в ухвалі суду фактично не вирішується питання про істинність чи доведеність обвинувачення, а констатується наявність обставин, які перешкоджають кримінальному переслідуванню, або відсутність волевиявлення компетентного органу на здійснення кримінального переслідування. У даному випадку можна стверджувати про наявність контрольного елемента у діяльності суду, що спрямований на визначення наявності певних умов для кримінального переслідування особи (участі обвинуваченого у кримінальному провадженні, дотримання правила non bis in idem, підтримання обвинувачення прокурором або потерпілим, згода держави, яка видала особу, на притягнення її до кримінальної відповідальності). За відсутності цих умов суд певним чином корегує діяльність із кримінального переслідування шляхом його закінчення у формі закриття кримінального провадження.

Враховуючи те, що у стадії виконання судових рішень вирішуються питання забезпечення належного виконання вироку або ухвали без зміни їх сутності, це дає підстави погодитися із Д.М. Беровою, що цю функцію можна назвати коригуючою [75, с. 180], адже здійснюється коректування окремих аспектів судового рішення через його недоліки (наприклад, п. 14 ст. 537 КПК - інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку), наявність передбачених КПК юридичних фактів.

Суд, крім того, має повноваження розглядає клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави; суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України розглядає клопотання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст.

Новий КПК України 2012 р. закріпив існування нового суб'єкта кримінального провадження - слідчого судді. КПК визначив спрямованість діяльності слідчого судді як здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ст. 3 КПК), тим самим підтримавши найбільш поширену у доктрині кримінального процесуального права наукову позицію про функціональну спрямованість діяльності суду (судді) у досудовому провадженні. Однак у літературі вже слушно указано, що такий підхід викликає певні зауваження, оскільки саме поняття «судового контролю» не знайшло свого ані термінологічного, ані суттєвого визначення як у вказаній статті, так і взагалі в нормах кримінально- процесуального закону [363, с. 311]. У доктрині наявний плюралізм думок щодо функціональної спрямованості діяльності слідчого судді, її правової природи [266, с. 313; 524, с. 54; 654, с. 16; 795, с. 60-61; 872; 1169, с. 673].

Як уявляється, повноваження слідчого судді виходять за межі здійснення тільки судового контролю, а функціональна спрямованість його діяльності, враховуючи наявні у нього повноваження, не є монофункціональною. Саме тому необхідним є визначення функціональної спрямованості діяльності слідчого судді у досудовому провадженні на основі класифікації його повноважень за предметним критерієм; ряд класифікацій запропоновано у літературі після прийняття КПК 2012 р. [259, с. 102; 244; 674 , с. 145-146; 786; 891, с. 13-14; 1169, с. 677].

Досліджуючи повноваження слідчого судді у кримінальному провадженні за КПК України 2012 р., їх можна класифікувати за предметним критерієм на групи [детальніше щодо змісту окремих груп повноважень див.: 164]: дозвільні повноваження (пов'язані із вирішенням питань про проведення слідчих (розшукових) дій, які обмежують конституційні права особи (ст.

Таким чином, у цілому, слід погодитися із тим, що слідчий суддя має значно більше повноважень, ніж здійснення судового контролю [363, с. 314], і різниця в напрямках діяльності слідчого судді активно обґрунтовується у літературі [56, с. 62; 307; 674, с. 149-151]. Слід повністю погодитись із виділеною різницею у цих напрямках діяльності.

Судова діяльність у досудовому провадженні є певною, неоднорідною за своєю правовою природою, діяльністю, яка знаходить свій прояв у декількох напрямах, які є кримінально-процесуальними функціями слідчого судді, а саме: функції забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб (проявляється у дозвільних повноваженнях та повноваженнях із забезпечення законності та обґрунтованості застосування заходів кримінально-процесуального примусу); судовому контролі (що проявляється у повноваженнях із вирішення скарг учасників кримінального провадження (ст.ст. 303-307 КПК); перевірці підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді (ч. 3 ст. 233); перевірці підстав для проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виняткових невідкладних випадках (ч. 2, 3 ст. 250)); функції забезпечення слідчим суддею доказів[15].

Окремо слід зупинитися на функції забезпечення слідчим суддею доказів. Як уявляється, можливо виділення повноважень із забезпечення доказів у окрему кримінально-процесуальну функцію слідчого судді. В.О. Попелюшко ці повноваження іменує слідчою функцією, оскільки її виконанням є збирання доказів [674, с.

Саме тому слід указати на самостійний характер цих повноважень та на можливість виділення окремої кримінально-процесуальної функції - забезпечення доказів, яка за своєю векторністю відрізняється і від функції судового контролю, і від функції забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб.

Крім того, слідчий суддя має повноваження, пов'язані із міжнародним співробітництвом. Ці повноваження полягають у: присутності при допиті за запитом компетентного органу іноземної держави (ст. 567); застосуванні тимчасового арешту (ст. 583); застосуванні екстрадиційного арешту (ст. 584); перевірці наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення (ч. 11 ст. 584); застосуванні запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави (ст. 585); затвердженні згоди особи на її видачу (ч. 2 ст. 588); розгляді скарг на видачу особи (екстрадицію) (ст. 591); застосуванні запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави (ч. 9 ст. 602). Відповідно, слідчий суддя є суб'єктом реалізації функції міжнародного співробітництва.

2.6.