<<
>>

Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної суду та слідчого судді

Єдиною беззаперечною кримінально-процесуальною функцією суду правосуддя. Щодо інших функцій у літературі ведеться серйозна полеміка [75; 96, с. 92-93; 233, с. 40; 264, с. 63; 543, с.

32; 576, с. 86; 750, с. 110; 760, с. 284; 815, с. 51; 835, с. 75; 870, с. 93; 896, с. 183; 1098, с. 65].

Беззаперечним є те, що судовим захистом є не тільки власне діяльність, а і результат цієї діяльності, який означає відновлення судом порушеного права, відшкодування завданої шкоди, убезпечення прав і свобод від порушення або необгрунтованого обмеження [543, с. 59-61; 1168, с. 19]. Крім того, судовий захист можна розглядати не тільки як діяльність, результат діяльності, а і як мету судової діяльності у суспільстві та державі. Таким чином, поняття судового захисту є ширшим від поняття кримінально-процесуальної функції (у напрямковому аспекті цього поняття) і виходить за його межі.

Натепер, враховуючи положення КПК 2012 р., не можна стверджувати про повноваження суду у досудовому провадженні, оскільки суб'єктом цієї стадії є слідчий суддя, а не суд.

Однак судовий контроль є функцією суду, оскільки він здійснюється не лише у досудовому провадженні. Судовий контроль може розглядатися не тільки як функція слідчого судді, а й як функція, що здійснюється слідчим суддею (у досудовому провадженні) та судом (у підготовчому судовому провадженні, судовому розгляді, судово-контрольних стадіях кримінального провадження).

Специфікою судового контролю у судових стадіях є те, що він здійснюється або одночасно із здійсненням функції правосуддя, або окремо від неї. Наприклад, якщо суд відмовляє у затвердженні угоди у підготовчому судовому провадженні, то він не здійснює функцію правосуддя (бо питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого не вирішується), однак здійснює функцію судового контролю; у судовому розгляді, розглядаючи клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими, суд здійснює судовий контроль одночасно із здійсненням функції правосуддя; при затвердженні угоди функція контролю завершується винесенням акта правосуддя.

Проявами цієї функції є також, наприклад, повернення обвинувального акта або клопотання прокурору, розгляд судом першої інстанції скарг на рішення, дій, бездіяльність слідчого та прокурора, скасування судового рішення суду першої інстанції в апеляційному чи касаційному порядку, Верховним Судом України, при перегляді за нововиявленими обставинами.

У разі закриття кримінального провадження України у судовому провадженні за п. 5, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 284 КПК, та за п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК. Ці повноваження не можна віднести до правосуддя, оскільки в ухвалі суду фактично не вирішується питання про істинність чи доведеність обвинувачення, а констатується наявність обставин, які перешкоджають кримінальному переслідуванню, або відсутність волевиявлення компетентного органу на здійснення кримінального переслідування. У даному випадку можна стверджувати про наявність контрольного елемента у діяльності суду, що спрямований на визначення наявності певних умов для кримінального переслідування особи (участі обвинуваченого у кримінальному провадженні, дотримання правила non bis in idem, підтримання обвинувачення прокурором або потерпілим, згода держави, яка видала особу, на притягнення її до кримінальної відповідальності). За відсутності цих умов суд певним чином корегує діяльність із кримінального переслідування шляхом його закінчення у формі закриття кримінального провадження.

Враховуючи те, що у стадії виконання судових рішень вирішуються питання забезпечення належного виконання вироку або ухвали без зміни їх сутності, це дає підстави погодитися із Д.М. Беровою, що цю функцію можна назвати коригуючою [75, с. 180], адже здійснюється коректування окремих аспектів судового рішення через його недоліки (наприклад, п. 14 ст. 537 КПК - інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку), наявність передбачених КПК юридичних фактів.

Суд, крім того, має повноваження розглядає клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави; суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України розглядає клопотання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст.

610 КПК); скарги на ухвали слідчих суддів за результатами розгляду клопотання про тимчасовий арешт, екстрадиційний арешт, на судове рішення стосовно виконання вироку іноземної держави, на судове рішення щодо приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, що свідчить про реалізацію ним функції міжнародного співробітництва.

Новий КПК України 2012 р. закріпив існування нового суб'єкта кримінального провадження - слідчого судді. КПК визначив спрямованість діяльності слідчого судді як здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ст. 3 КПК), тим самим підтримавши найбільш поширену у доктрині кримінального процесуального права наукову позицію про функціональну спрямованість діяльності суду (судді) у досудовому провадженні. Однак у літературі вже слушно указано, що такий підхід викликає певні зауваження, оскільки саме поняття «судового контролю» не знайшло свого ані термінологічного, ані суттєвого визначення як у вказаній статті, так і взагалі в нормах кримінально- процесуального закону [363, с. 311]. У доктрині наявний плюралізм думок щодо функціональної спрямованості діяльності слідчого судді, її правової природи [266, с. 313; 524, с. 54; 654, с. 16; 795, с. 60-61; 872; 1169, с. 673].

Як уявляється, повноваження слідчого судді виходять за межі здійснення тільки судового контролю, а функціональна спрямованість його діяльності, враховуючи наявні у нього повноваження, не є монофункціональною. Саме тому необхідним є визначення функціональної спрямованості діяльності слідчого судді у досудовому провадженні на основі класифікації його повноважень за предметним критерієм; ряд класифікацій запропоновано у літературі після прийняття КПК 2012 р. [259, с. 102; 244; 674 , с. 145-146; 786; 891, с. 13-14; 1169, с. 677].

Досліджуючи повноваження слідчого судді у кримінальному провадженні за КПК України 2012 р., їх можна класифікувати за предметним критерієм на групи [детальніше щодо змісту окремих груп повноважень див.: 164]: дозвільні повноваження (пов'язані із вирішенням питань про проведення слідчих (розшукових) дій, які обмежують конституційні права особи (ст.

166, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 237, ч.5 ст. 240 КПК та ін.) та спеціального досудового розслідування (ст. 2971 КПК); повноваження із забезпечення законності та обґрунтованості застосування заходів кримінально-процесуального примусу; повноваження із здійснення судового контролю (у вузькому значенні); повноваження із забезпечення доказів у кримінальному провадженні; повноваження, пов'язані із міжнародним співробітництвом; допоміжні повноваження.

Таким чином, у цілому, слід погодитися із тим, що слідчий суддя має значно більше повноважень, ніж здійснення судового контролю [363, с. 314], і різниця в напрямках діяльності слідчого судді активно обґрунтовується у літературі [56, с. 62; 307; 674, с. 149-151]. Слід повністю погодитись із виділеною різницею у цих напрямках діяльності.

Судова діяльність у досудовому провадженні є певною, неоднорідною за своєю правовою природою, діяльністю, яка знаходить свій прояв у декількох напрямах, які є кримінально-процесуальними функціями слідчого судді, а саме: функції забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб (проявляється у дозвільних повноваженнях та повноваженнях із забезпечення законності та обґрунтованості застосування заходів кримінально-процесуального примусу); судовому контролі (що проявляється у повноваженнях із вирішення скарг учасників кримінального провадження (ст.ст. 303-307 КПК); перевірці підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді (ч. 3 ст. 233); перевірці підстав для проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виняткових невідкладних випадках (ч. 2, 3 ст. 250)); функції забезпечення слідчим суддею доказів[15].

Окремо слід зупинитися на функції забезпечення слідчим суддею доказів. Як уявляється, можливо виділення повноважень із забезпечення доказів у окрему кримінально-процесуальну функцію слідчого судді. В.О. Попелюшко ці повноваження іменує слідчою функцією, оскільки її виконанням є збирання доказів [674, с. 151]. Цей напрямок діяльності слідчого судді має специфічне завдання - забезпечення допустимості доказів із метою їх використання у судовому провадженні. Як указувалося вище, вони пов'язані із наданням слідчому судді повноважень самостійно збирати фактичні дані (і вони можуть бути використані як докази у судовому провадженні) та забезпечувати проведення деяких слідчих дій за клопотанням сторони захисту для забезпечення реалізації принципу змагальності. Сутність повноважень слідчого судді із забезпечення доказів полягає у тому, що слідчий суддя особисто проводить слідчу дію або визнає необхідним її проведення для забезпечення отримання доказів, які не можуть бути отримані сторонами чи стороною, або їх отримання утруднено. При цьому протоколи допитів, проведених слідчим суддею, є судовими доказами і використовуються у судовому розгляді, у тому числі при обґрунтуванні судового рішення. Подібні повноваження у судді в досудовому провадженні існують і в інших країнах, наприклад у Німеччині. Складно погодитись із віднесенням цих повноважень до повноважень вирішення питань про проведення слідчих (розшукових) дій [786], оскільки метою цих двох дій - допиту свідка, потерпілого у порядку ст. 225 та залучення експерта - є не охорона прав і свобод учасників кримінального провадження, а забезпечення можливості подання до суду допустимих доказів, подання яких у майбутньому буде утруднено або унеможливлено.

Саме тому слід указати на самостійний характер цих повноважень та на можливість виділення окремої кримінально-процесуальної функції - забезпечення доказів, яка за своєю векторністю відрізняється і від функції судового контролю, і від функції забезпечення законності та обґрунтованості обмеження прав та свобод учасників кримінального провадження та інших осіб.

Крім того, слідчий суддя має повноваження, пов'язані із міжнародним співробітництвом. Ці повноваження полягають у: присутності при допиті за запитом компетентного органу іноземної держави (ст. 567); застосуванні тимчасового арешту (ст. 583); застосуванні екстрадиційного арешту (ст. 584); перевірці наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення (ч. 11 ст. 584); застосуванні запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави (ст. 585); затвердженні згоди особи на її видачу (ч. 2 ст. 588); розгляді скарг на видачу особи (екстрадицію) (ст. 591); застосуванні запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави (ч. 9 ст. 602). Відповідно, слідчий суддя є суб'єктом реалізації функції міжнародного співробітництва.

2.6.

<< | >>
Источник: ГЛОВЮК Ірина Василівна. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ: ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної суду та слідчого судді:

  1. Тема 8. Козацько-гетьманська держава і право
  2. Тема 15. Радянська державність і право в Україні в 20-30 рр. ХХ ст.
  3. ЗМІСТ
  4. Система кримінально-процесуальних функцій
  5. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності прокурора
  6. Функціональна спрямованість кримінально-процесуальної діяльності слідчого
  7. Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної суду та слідчого судді
  8. Функціональна спрямованість діяльності кримінально-процесуальної представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
  9. Кримінально-процесуальні функції вторинного рівня та їх реалізація в кримінальному провадженні
  10. Кримінально-процесуальна функція обслуговуючого рівня та її реалізація у кримінальному провадженні України
  11. ВИСНОВКИ
  12. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  13. Напрями удосконалення діяльності Генерального прокурора України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -