2.1 Передумови відкриття провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах
Відкриття провадження у справі - стадія цивільного процесу, на якій суд вирішує питання про відкриття провадження по конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права [15].
Ідеться про те, що саме лише звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах, не спричиняє безумовне відкриття суддею провадження у справі та початок цивільного процесу. Адже суддя відкриває провадження у справі лише тоді, коли заявником дотримано всіх умов, установлених законом. Таким чином, суддя перевіряє наявність у заявника права на звернення до суду (передумови права на звернення до суду) та дотримання ним порядку здійснення права на звернення до суду (умови реалізації права на звернення до суду).
Як зазначає М. Й. Штефан, вимога до суду про відкриття справи окремого провадження має свої складові частини (елементи): предмет, підставу, зміст. Предметом вимоги є право на встановлення певного юридичного факту або юридичного становища громадянина, підставою - обставини, що підтверджують їх наявність чи відсутність, а змістом - суть вимоги [244, с. 440].
До того ж, як правильно наголошує С. Н. Абрамов, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, у сімейних відносинах, відкриваються на підставі не позовної заяви, а просто заяви. Необхідно наголосити, що відмінність полягає не лише в термінології, а й змісті. Позовна заява - це форма, за допомогою якої позивач звертається до суду з позовом, вимагаючи вирішити спір про право і ухвалити рішення по суті. Також це форма, за допомогою якої позивач звертається через суд із позовом до відповідача, викладаючи свої матеріально-правові вимоги до позивача [3, с. 20-21].
Інакше кажучи, право на позов слід розглядати як у процесуальному, так і матеріально-правовому розуміннях, які є пов’язаними, але самостійними.
У зв’язку з цим, на думку Г. Л. Осокіної, право на позов у процесуальному розумінні відрізняється від права на позов у матеріально-правовому розумінні за підставою виникнення та реалізації вказаних повноважень. Право на пред’явлення позову (процесуальний аспект) означає право на звернення до суду з вимогою про захист, право на процес незалежно від його результату. Право на задоволення позову (матеріальний аспект) означає право на отримання захисту, право на позитивний результат процесу [123, с. 9].Хоча справам окремого провадження, у тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, і притаманна певна низка особливостей, але видається, що і заяву про встановлення певного факту в порядку окремого провадження можливо розглядати як поєднання процесуально та матеріально-правового аспектів. Таке твердження зумовлено тим, що як і у випадку права на позов, убачається, що право на пред’явлення заяви у справах про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах (процесуальний аспект), означає право на звернення до суду з вимогою про охорону законного інтересу із дотриманням вимог процесуального законодавства (підвідомчість, підсудність тощо); право на процес незалежно від його результату. Водночас право на задоволення заяви в таких справах (матеріальний аспект) означає право на позитивне вирішення заяви та встановлення рішенням суду сімейно-правового юридичного факту з метою здійснення суб’єктивних матеріальних прав у майбутньому.
З цього приводу С. Я. Фурса вказує, що з огляду на особливості інтересу, про захист якого просить заявник в окремому провадженні, його заява не містить матеріально-правової вимоги. Складний характер позову, який поєднує в собі як процесуальні, так і матеріальні вимоги, для заяви не характерний. Адже спір про право суб’єктивне не є предметом судового розгляду справ окремого провадження, а тому порядок розгляду таких справ потребує особливої процедури формування самостійного виду провадження.
Заява про порушення справи є здійсненням процесуального права на звернення до суду за захистом. Однак було б помилковим надати заяві окремого провадження суто процесуального характеру з огляду на відсутність у заяві матеріально-правових рис розглядати її лише як засіб захисту процесуального інтересу. Справді, заява не містить у собі матеріально-правової вимоги - питання про матеріальне суб’єктивне право заявника взагалі не ставиться, але, зрозуміло, що «охоронюваний законом інтерес» заявника, за захистом якого він звернувся до суду, має матеріально- правовий відтінок [231, с. 526-527].Проте законодавець у ст. ст. 3 та 234 ЦПК України визначив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом не лише своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, а й інтересів. У ст. 234 ЦПК України передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони не лише прав, а й інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Водночас у ч. 1 ст. 18 СК України закріплено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Таким чином, законодавець визначив у нормативно-правовому акті, який містить сімейні матеріальні норми права, інтерес як предмет захисту в судовому порядку. І, відповідно, охоронюваний законом інтерес визначений як предмет захисту і охорони в процесуальному нормативно-правовому акті. Отже, охоронюваний законом інтерес є матеріально-правовим і підлягає захисту та охороні в процесуальному порядку.
Тому, як зазначено вище, хоча об’єктом охорони у справах окремого провадження є як законні інтереси, так і неоспорювані суб’єктивні права заявника, але у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, об’єктом охорони буде відповідний законний інтерес [98, с.
109-110]. Як наслідок, відсутня необхідність ставити під сумнів наявність матеріальної та процесуальної правових вимог у заяві у справах окремого провадження, у тому числі справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах. Адже заявник у таких справах звертається до суду для отримання охорони його законного інтереса шляхом встановлення рішенням суду певного юридичного факту (матеріальний аспект). При цьому заявник звертається саме до суду для отримання такої охорони в межах цивільного процесу (процесуальний аспект).Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі, суддя, зокрема, перевіряє наявність у заявника права на звернення до суду: передумови права на звернення до суду.
Законодавець не дав визначення поняттю передумов права на звернення до суду, ні переліку таких передумов як у справах позовного, так і окремого провадження. Водночас як у ч. 2 ст. 122 ЦПК України, так і в ч. 1 ст. 187 проекту ЦПК України закріплено перелік підстав, за наявності чи відсутності яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі. Таким чином, наявність чи відсутність хоча б однієї з підстав, передбачених у ч. 2 ст 122 ЦПК України, перешкоджає відкриттю провадження у справі. При цьому варто зауважити, що передумови відкриття провадження у справі, закріплені в ст. 122 ЦПК України, є вужчими за своїм обсягом, ніж передумови прав на звернення до суду, адже до переліку таких передумов належать ті обставини, які хоча законодавець і не закріпив у відповідній статті, але які впливають на відкриття провадження у справі.
Тому вбачається, що передумови права на звернення до суду - це сукупність обставин наявність або відсутність яких зумовлює виникнення в особи відповідного процесуального права.
Водночас передумови відкриття провадження у справі - це сукупність обставин, установлених законом, наявність або відсутність яких зумовлює обов’язок суду відкрити провадження у справі.
Учені наводять різноманітну класифікацію передумов права на звернення до суду.
Одні виділяють передумови суб’єктивні, які пов’язані з особою заявника, та об’єктивні, які не залежать від особи заявника, і з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язує можливість пред’явлення конкретного позову. У свою чергу, об’єктивні передумови поділяються на позитивні (обставини, які повинні існувати для того, щоб заява була прийнята) і негативні (обставини, яких не має бути) [85, с. 368 - 369]. Інші - загальні (які стосуються всіх категорій справ) та спеціальні (передумови права на звернення до суду для окремих категорій справ) [232].Маючи за мету найбільш повно охопити передумови права на звернення до суду у справах окремого провадження, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, видається за доцільне об’єднати вищенаведену класифікацію. Таким чином, звернення особи до суду про встановлення факту, що має юридичне значення в сімейних відносинах (п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та ін.) має містити як загальні передумови права на звернення до суду, властиві для всіх справ окремого провадження, так і спеціальні передумови, властиві лише справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, в окремому провадженні.
Отже, розглянемо загальні об’єктивні позитивні передумови права на звернення до суду у справах окремого провадження, зокрема справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах.
1.
Еще по теме 2.1 Передумови відкриття провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах:
- 1.2 Становлення та розвиток провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, у XX-XXI ст.
- 2.4 Рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах
- 2.2 Підготовка до судового розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах
- 1.3 Процесуально-правова природа справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах
- 2.3 Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах
- 1.1 Методологічні засади дослідження провадженняу справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах
- 2.1. Порядок подання заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення та відкриття провадження у справі
- 3.2. Провадження у справах про встановлення інших фактів, що мають юридичне значення
- 2.2. Провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, до судового розгляду
- § 5. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- Які умови визначення юрисдикції суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення?
- 2.3. Судовий розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- 72. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення