1.1 Методологічні засади дослідження провадженняу справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах

Успіх дослідження більшої мірою залежить від правильності обраного методу, від його актуальності та відповідності сучасному стану розвитку науки і суспільства. Метод дослідження завжди повинен відповідати рівню розвитку суспільних відносин, інакше це може призвести до неправильних результатів і негативних наслідків.

При цьому видається за необхідне зауважити, що починаючи дослідження варто визначитися із його метою та завданнями, і на підставі цього обрати ті методи наукового пізнання, які сприятимуть досягненню мети. Адже, як зазначено вище, лише правильний вибір методів дослідження правових явищ забезпечить вирішення поставлених завдань, а отримані результати стануть внеском до існуючого правового наукового знання.

Методологія правової науки - це застосування, зумовлених теоретичними принципами діалектики, системи логічних прийомів і спеціальних методів (способів) дослідження правових явищ [65, с. 44].

Одночасно методологія правознавства - це також і складне багатопланове утворення, що охоплює проблеми структури юридичного наукового знання загалом і особливо його теорій, концепцій, тенденції виникнення, функціонування та зміни наукового знання, а також його класифікації, типології, понятійний апарат методології та її наукову мову, структуру і склад методологічного підходу та інших наукових методів, що застосовуються в юридичній науці [71, c. 11].

Таким чином, застосовуючи різні методи наукового пізнання, які входять до складу методології правознавства, можливо розглянути різні площини та грані предмета цього дослідження, як-от дослідити і доктринальні джерела, і судову практику; простежити історичну генезу встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, в окремому провадженні; здійснити порівняння правового регулювання встановлення вказаних фактів у різних країнах тощо.

Розпочинаючи дослідження того чи іншого правового інституту, юрист знає, що їм притаманна діалектика розвитку, але яка вона конкретно, у яких формах виявляється - усе це повинно бути встановлено в результаті дослідження конкретних об’єктів вивчення [65, с. 52].

Тому за допомогою загальнонаукового діалектичного методу проблеми провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, розглядалися в дисертації в єдності їх соціального змісту і правової форми. Як уже зазначалося, використання діалектичного методу дає змогу дослідити правовий інститут у процесі його розвитку. Застосування цього методу сприяло виявленню в нормах чинного процесуального права та судовій практиці правових колізій та прогалин. Що, у свою чергу, дає можливість, застосовуючи інші методи наукового пізнання, з’ясувати способи вирішення цих суперечностей, оскільки діалектика за допомогою своїх законів дає змогу не лише виявити проблему, а й шляхи її вирішення.

Однак, оскільки загальні принципи діалектичної логіки не містять і не можуть містити специфічних правил, принципів пізнання правових явищ, то в конкретних дослідженнях, що здійснюються науковцями-юристами, застосовуються в тісному органічному поєднанні із загальними, спеціальними та окремими методами як їх внутрішньої, глибинної основи, їх змісту [186, с. 151].

Тому під час наукового дослідження також було використано герменевтичний метод з метою проведення аналізу змісту доктринальних джерел, у яких сформульовані теоретичні здобутки науковців, матеріального та процесуального законодавства, судової практики.

Здійснюючи дослідження вищезазначеного правового інституту було застосовано системний метод. «Використання системного методу при плануванні пізнавального процесу, спрямованого на виявлення внутрішньоорганізаційних та функціональних властивостей правового явища, передбачає врахування таких аксіоматичних постулатів: об’єкти та предмети пізнання мають цілісний характер; ціле має властивості, що зводяться до суми властивостей його частин; елементи будь-якого об’єкта правового дослідження пов’язані з множиною інших об’єктів» [71, с.

Так, застосування вищенаведеного методу сприяло виокремленню серед справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, як справ окремого провадження, такі, які пов’язані із сімейними відносинами, зокрема, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи як учасника сімейних відносин на утриманні; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Також у дисертації було застосовано історико-порівняльний метод, який зводиться до процедури зіставлення типових характеристик предметів дослідження, що існували в різних часових просторах, а отже, різних соціально- правових, економічних та політичних умовах, що із плином часу змінювалися, накладали відбиток на стан функціонування окремих правових явищ [71, с. 20].

Таким чином, за допомогою зазначеного вище методу було досліджено становлення і розвиток законодавства, що діяло на території українських земель у XX-XXI ст. та стосувалося порядку розгляду і вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах. Найбільшу увагу було приділено саме реєстрації шлюбу та його розірванню, що пов’язано із великою кількістю нормативно-правових актів різних років, які регулювали ці правовідносини.

Ще один метод, який був використаний у процесі проведення дослідження, - це порівняльно-правовий. Початковим моментом порівняння є встановлення подібності, виокремлення певних спільних ознак, властивих досліджуваним об’єктам. Це необхідна умова будь-якого порівняння. Наступний крок - порівняння вказаних об’єктів за однією ознакою, визначення відмінностей між порівнюваними об’єктами [198, с. 41-42].

У правовій науці порівняльно-правовий метод здебільшого застосовується у разі вивчення законодавства двох чи більше однотипних або різнотипних держав [186, с. 73].

При застосуванні вказаного методу до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, досліджувалися норми законодавства, що діяло на території України раніше із чинним законодавством, а також нормативно-правовими актами інших країн світу.

Також у дисертації був використаний один із найбільш поширених методів як загальної теорії держави і права, так і спеціальних юридичних дисциплін (зокрема цивільного процесуального права) - формально-логічний. Своє традиційне застосування формально-логічні засоби знаходять у галузі застосування і тлумачення норми права, отримання відповідної правової інформації тощо, а до певної міри - і в установленні прогалин у правовому регулюванні [198, с. 43-44].

Тому наведений вище метод був застосований для виявлення особливостей розгляду і вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах: відкриття провадження у таких справах; визначення суб’єктного складу та предмета в них тощо.

Вивчення правових приписів ЦПК України, які регулюють порядок розгляду і вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, дало можливість сформулювати пропозиції щодо внесення до них змін та доповнень для вдосконалення порядку розгляду і вирішення таких справах. Для визначення можливостей реалізації та ефективності запропонованих змін та доповнень до чинного цивільно-процесуального законодавства України застосовувався метод моделювання.

Окремо увагу слід спинити на методі аналогії. Оскільки більшість норм права, які регулюють порядок розгляду і вирішення справ стосуються саме позовного провадження, то лише застосовуючи метод аналогії, було можливо дослідити порядок розгляду і вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, як складової справ окремого провадження. Так, у ЦПК України стадії цивільного процесу докладно визначено для справ позовного провадження, тому із використанням методу аналогії було можливо виокремити ті норми права, які стосуються порядку розгляду і вирішення справ позовного провадження, але й можуть бути застосовані до справ окремого провадження.

Для вивчення окремих частин порядку розгляду і вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, та узагальнення їх в єдине ціле застосовувався метод аналізу та синтезу.

Логіко-юридичний метод наукового пізнання, а також індукції було насамперед використано з метою формулювання висновків, які були зроблені під час проведення дослідження провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах. Наприклад, застосовуючи метод індукції при дослідженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, були зроблені висновки, які стосуються всіх справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а також усіх справ окремого провадження.

Отже, застосування всіх вищенаведених методів наукового пізнання сприяло проведенню аналізу норм права, які регулюють порядок розгляду і вирішення справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в сімейних відносинах, як справ окремого провадження, правових колізій у такому регулюванні. А також дало можливість зробити науково-теоретичні висновки та висловити пропозиції до цивільного процесуального законодавства, що мають ознаки наукової новизни.