Висновки до сьомого розділу

1. Законодавство європейських країн про поглинання, що запроваджується відповідно до вимог Тринадцятої директиви, будується на базі двох основних принципів: рішення стосовно поглинання мають приймати акціонери товариства, яке поглинається, а не його менеджмент (останньому має бути заборонено здійснювати будь-які захисні дії без їх погодження із акціонерами); має існувати пропорційність між рівнем інвестиційного ризику, що несе особа, та рівнем її контролю над товариством (концепція захисту капіталу, що несе основні ризики).

2. В Україні фактично відсутнє законодавство, яке б регулювало поглинання акціонерних товариств (придбання значного пакету акцій). На практиці це призводить до застосування різноманітних навпіл-легальних, тіньових схем захвату контролю над товариствами. Норми, присвячені питанням поглинання товариств, мають увійти до Закону "Про акціонерні товариства". Слід зазначити, що відповідний розділ законопроекту викладений вкрай схематично і не охоплює багатьох проблемних питань, які постають у ході здійснення поглинання.

3. Для стимулювання застосування у практиці легальних моделей отримання контролю над акціонерним товариством слід запропонувати бізнес-агресорам певні стимули. Практика європейських країн свідчить, що одним із таких стимулів, який виказав свою надзвичайну ефективність, є право на витиснення міноритарного акціонера, яке може отримати особа, що з використанням запропонованої законом процедури набуває контрольний пакет акцій АТ. Запровадження права на витиснення міноритарного акціонера дозволить досить ефективно вирішити проблему багатьох сучасних українських товариств, акції яких в процесі приватизації були "розпорошені" серед сотень і навіть тисяч міноритарних акціонерів – фізичних осіб.

4. Доцільним є також закріплення в українському законодавстві "правила прориву до товариства" для особи, яка легально набула контрольний пакет акцій. Зазначена особа повинна мати право: скликати збори у скорочені строки; здійснювати дії пов'язані зі скликанням та організацією зборів із їх компенсацією за рахунок товариства; включити до порядку денного питання про дострокове припинення повноважень виборних органів товариства). Будь-яких положення статуту та внутрішніх нормативних актів товариства, що створюють обмеження для проведення загальних зборів та зміни персонального складу органів управління, мають визнаватися недіючими.

5. Вважаємо, що вже прийшов час відмовитися від міфу "кожний акціонер – власник товариства" і спробувати побудувати розумний баланс між інтересами міноритарних та мажоритарних акціонерів й інтересами самого товариства. Особа, яка вклала основний капітал у товариство, повинна мати змогу ефективно впливати на управління його справами. Такий підхід відповідатиме європейській тенденції відмови від формального принципу рівності всіх акціонерів й переходу до концепції захисту не тільки міноритарних акціонерів, а й "капіталу, що несе основні ризики".

–