7.1.1. Поняття поглинання компаній та особливості його регулювання у Великобританії

Великобританія є першою у світі країною, де було запроваджено детальне регулювання процесу поглинання компаній. Оскільки Тринадцята директива ЄС, присвячена цим питанням, базується саме на британському досвіді, вважаємо за доцільне дослідити передусім британську модель регулювання поглинань.

Британське право не містить визначення терміна "поглинання" (takeover). Його зміст розкривається лише у доктринальній літературі. Поглинання означає придбання контрольного пакета акцій іншої компанії (target company або offeree) [343, с. 588]. При поглинанні акції компанії, яка поглинається, купуються особою-оферентом безпосередньо у акціонерів.

З поширенням у Великобританії процесів злиттів і поглинань у законодавстві, у правовій доктрині та практиці стали вживатися такі нові терміни як "takeover bid", "takeover offer". Поняття "takeover bid" означає правочин, спрямований на придбання значного пакету акцій компанії іншою особою (оферентом) або групою осіб, що діють узгоджено^[60]. Таке придбання відбувається шляхом формування загальної пропозиції викупу акцій (general offer, takeover offer), яка спрямовується усім акціонерам компанії, що поглинається, і має містити однакові для всіх акціонерів умови придбання акцій (ст. 428 (1) СА 1985).

СА 1985 практично не регулює порядок здійснення правочину з поглинання. Детально врегульовані лише процедури витіснення міноритарних акціонерів та їх право вимагати примусового викупу своїх акцій у випадку, коли внаслідок "takeover bid" особа-оферент набула у власність більш як 90% акцій компанії. Але ці процедури можуть мати місце тільки після виконання правочину з поглинання і тому будуть розглянуті далі.

Одним із феноменів англійського корпоративного права є регулювання поглинань компаній за допомогою документа рекомендаційного характеру, який має назву Кодексу злиттів і поглинань (City Code on Takeovers and Mergers) [284].

Кодекс злиттів і поглинань встановлює стандарти поведінки при здійсненні поглинання компаній. Кодекс поширює свою дію на поглинання публічних компаній, що є резидентами Великобританії і акції яких котируються на Лондонській фондовій біржі.

Основною метою Кодексу є забезпечення належного захисту інтересів акціонерів компаній, які поглинаються. Кодекс покликаний забезпечувати справедливе і рівне ставлення до всіх акціонерів компанії, що поглинається, можливість прийняття ними рішення про продаж своїх акцій добровільно, без тиску менеджменту компанії, з урахуванням всієї інформації, що може мати відношення до рішення щодо продажу ними своїх акцій [322, c. 779; 379].

Операції, пов’язані з поглинанням компаній, особливо національного рівня, можуть мати самі різні наслідки економічного, соціального, екологічного, демографічного і навіть політичного характеру. Однак Кодекс залишає без уваги дані наслідки – він переслідує у своєму регулюванні не публічно-правові, а приватноправові цілі. Публічно-правові аспекти злиттів і поглинань підпадають під дію низки інших законодавчих актів – Акту про чесну торгівлю 1973 року, Акту про конкуренцію 1998 року.

Розробку, публікацію Кодексу і застосування положень, що містяться в ньому, забезпечує Комісія зі злиттів і поглинань (Panel on Takeovers and Mergers, скорочено - Takeover Panel). Комісія зі злиттів і поглинань є саморегулівною організацією, створеною в 1968 році з метою здійснення контролю за процесом злиттів і поглинань.

Широко відомим є вислів судді Доналдса про діяльність Комісії: "Комісія зі злиттів і поглинань є дійсно дивною організацією. Знаходячись на 20-му поверсі будинку Лондонської фондової біржі в Сіті, вона в прямому і переносному значенні спостерігає і регулює надзвичайно важливу частину британського фінансового ринку. Більш того, вона здійснює свої функції без будь-яких видимих засобів правової підтримки" [408].

Концепція організації Комісії зі злиттів і поглинань була розроблена спільно Англійським Банком і Лондонською фондовою біржею. Структура Комісії і порядок її роботи визначається в Кодексі злиттів і поглинань, а також інших документах Комісії. Керуючий Англійським Банком призначає Голову, двох заступників Голови і декількох членів Комісії. Крім того, до складу Комісії входять представники провідних британських неурядових організацій (усього – 11).

Дія Кодексу забезпечується різними засобами:

1. У випадку невідповідності положенням Кодексу документів, що складаються у ході підготовки правочину з поглинання компанії, Комісія зі злиттів і поглинань може опублікувати свою негативну думку, після чого акціонери компанії, що поглинається, можуть утриматися від укладення правочину.

2. Кодекс був схвалений британським Агентством з фінансових послуг (FSA), що діє відповідно до Акту про фінансові послуги і ринки (FSMA) 2000 року. За вимогою Комісії зі злиттів і поглинань Агентство з фінансових послуг може застосувати примусові заходи до особи, винній у порушенні правил Кодексу або розпоряджень Комісії. Дані заходи включають публічне осудження, штрафи, анулювання дозвільних документів (ліцензій, сертифікатів й ін.), покладання заборони на здійснення певних дій, а також видання наказу про відновлення первісного положення сторін (реституції).

3. До складу Комісії зі злиттів і поглинань входять представники найбільш впливових організацій у сфері інвестиційного бізнесу і негативна думка Комісії щодо діяльності тієї або іншої компанії істотно підриває її репутацію в ділових колах, приводить до відсторонення компанії від більшості ресурсів фінансового ринку, а в результаті – до її фактичного витиснення з фондового ринку.

Поточна робота Комісії здійснюється через Виконавчий комітет (The Panel Executive), очолюваний Генеральним директором. У функції Виконавчого комітету входить моніторинг за правочинами, здійснюваними на фондовому ринку, проведення розслідувань, консультування сторін правочину, порушення дисциплінарного провадження проти осіб, винних у порушенні Кодексу. Комісія має доступ до комп’ютерних систем Лондонської фондової біржі для здійснення контролю за ринком цінних паперів і правочинами, здійснюваними на ньому. Члени Виконавчого комітету відслідковують кожне поглинання, перевіряючи, щоб документи, оголошення і дії компаній, що знаходяться в процесі поглинання, відповідали правилам Кодексу. Сторони, що беруть участь у поглинанні, можуть звертатися до Виконавчого комітету для одержання необхідних консультацій або розпоряджень (ruling) як перед початком процесу поглинання, так і протягом цього процесу. Виконавчий комітет може розглядати документи щодо вже оголошених правочинів або таких, що тільки плануються, і Комісія неодноразово підкреслювала у своїх документах доцільність і ефективність консультацій на ранніх стадіях (коли правочин з поглинання тільки планується до реалізації). Комісія приймає і розглядає скарги на розпорядження (ruling), винесені членами Виконавчого комітету.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних у порушенні положень Кодексу злиттів і поглинань, виноситься Комісією після заслуховування сторін і представника Виконавчого комітету, що порушив провадження.

За період з 1968 по 2001 рік Комісією було розглянуто близько 10,5 тисяч справ, пов’язаних з правочинами з поглинання.

У рамках Комісії діє також Апеляційний комітет (The Appeal Committee), що розглядає апеляції осіб, не згодних з рішенням Комісії. Кодекс злиттів і поглинань установлює виключний перелік обставин, у яких сторони можуть звернутися в Апеляційний комітет (зокрема, якщо Комісія винесла рішення про залучення особи до дисциплінарної відповідальності, якщо Комісія, на думку апелянта, перевищила межі своєї компетенції й т.п.). Рішення Комісії зі злиттів і поглинань може бути оскаржене до суду. Дві судові справи, розглянуті Апеляційним Судом у 1987 і 1990 роках [408; 409], закріпили положення про те, що хоча Комісія і не є державним органом, але вона виконує публічні функції і її рішення можуть бути переглянуті судом. Як відзначає Поль Дейвіс: "Комісія сьогодні поза всякими сумнівами визнана судами, законодавцем і урядом як суспільний орган, що виконує публічні функції в інтересах держави" [322, c. 776].

Втім, відповідно до вимог Тринадцятої директиви ЄС Великобританія буде вимушена змінити регуляторну модель у цій сфері. До СВ 2005 включено окремий розділ, присвячений регулюванню поглинань. Але принципових змін нова законодавча схема не містить. Пропонується залишити Комісію зі злиттів та поглинань у якості регулюючого органу, який як і раніше буде ухвалювати правила щодо проведення поглинань та контролювати їх дотримання (втім, Комісія буде це здійснювати з урахуванням імперативних норм, встановлених Тринадцятою директивою та новим Актом про компанії). СВ 2005 визначає порядок формування Комісії, склад її комітетів, її повноваження, відповідальність її посадових осіб тощо.