5.2.1. Поняття "капітал" у правовій доктрині Великобританії. Види капіталу компанії

Сучасна правова доктрина Великобританії не надає однозначного визначення поняттю "капітал". У чинному законодавстві і загальному праві Великобританії поняття "капітал компанії" використовується для визначення: 1) акціонерного капіталу компанії^[35] – капіталу, сформованого учасниками компанії; 2) позикового капіталу компанії – капіталу, сформованого кредиторами компанії, перед якими в компанії є боргові (грошові) зобов’язання, включаючи зобов’язання перед власниками облігацій компанії.

Акціонерний капітал також підрозділяється на кілька різновидів.

Оголошений (дозволений до випуску) капітал. Відповідно до ст. 2 (5) (а) СА 1985, меморандум компанії з акціонерним капіталом повинен містити відомості про розмір акціонерного капіталу, з яким компанія має бути зареєстрованою, і про його розподіл на акції фіксованої вартості. Капітал компанії, розмір якого зафіксований в меморандумі, називається оголошеним або дозволеним до випуску капіталом. Таким чином, Великобританія відноситься до групи країн ЄС, корпоративне законодавство яких передбачає обов’язкове визначення в установчих документах максимального розміру капіталу, який може бути акумульований компанією.

Приватні компанії у Великобританії самостійно визначають розмір свого оголошеного капіталу без будь-яких обмежень з боку закону. Більш суворі вимоги висуваються до публічних компаній. Згідно ст. 11 і ст. 118 (1) СА 1985, мінімальний дозволений до випуску капітал публічної компанії складає 50 тис. фунтів. Розмір мінімального дозволеного до випуску капіталу може бути змінений наказом Державного секретаря.

Британські правники відзначають, що головне призначення дозволеного до випуску капіталу – обмежувати повноваження директорів компанії, які відповідно до ст. 80 СА 1985 можуть бути уповноважені статутом чи звичайною резолюцією загальних зборів випускати додатково акції у межах розміру дозволеного до випуску капіталу.

Дозволений до випуску капітал обов'язково поділяється на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. СА 1985 не містить будь-яких вимог до номінальної вартості акцій. Вона встановлюється довільно. На практиці номінальна вартість акції звичайно невелика – вона складає в середньому від 25 пенсів до 1 фунта. Низька номінальна вартість акцій при первинному розміщенні підвищує її ринкову привабливість, збільшуючи коло можливих інвесторів. Номінальна вартість зазначається на сертифікаті акції.

Номінальна вартість акції часто зветься в британський доктрині "історичною цифрою", що вказує мінімум тієї суми, яку зобов’язується сплатити кожен акціонер при розподілі акцій компанії. Фактично сплачена сума може бути вище номінальної вартості, але за жодних обставин не може бути нижчою. Британські автори зазначають, що номінальна вартість акції, не маючи зв’язку з її ринковою вартістю, здатна ввести інвесторів в оману [344, c. 284].

Вимоги англійського права щодо обов’язкового визначення номінальної вартості акції неодноразово були предметом критики з боку парламентських комітетів та експертів, які займались питаннями реформи корпоративного права. Ще у 1945 році Cohen Committee наводив аргументи на користь акцій без номінально вартості, але пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавства висунуто не було [444]. У подальшому питання щодо акцій без номінальної вартості спеціально досліджувалося двома парламентськими комітетами (Gedge Committee у 1954 році [445] і Jenkins Committee у 1962 році [447]), але, незважаючи на позитивні рекомендації даних комітетів, спроба внести відповідні зміни в СА 1967 закінчилася невдачею.

Слід зазначити, що в більшості країн англо-американської правової родини дозволяється випуск акцій без номінальної вартості (наприклад, у США, Канаді, Австралії) [267].

Розміщений капітал. Ст. 738 (1) СА 1985 закріплює, що акція є розміщеною, коли особа здобуває безумовне право бути включеною до реєстру учасників компанії, яка випустила дану акцію. Слід зазначити, що йдеться про розміщення акцій на первинному фондовому ринку, тобто про розміщення акцій, які ще не знаходилися в обігу. Сумарна вартість акцій, розміщених компанією, складає її розміщений капітал ("allotted share capital"). Розмір розміщеного капіталу компанії може бути менше розміру її оголошеного капіталу, але не може перевищувати цей розмір. Поняття "розміщений капітал" у британському праві відповідає поняттю "підписний капітал" у Другій директиві ЄС.

Для публічної компанії розмір розміщеного капіталу повинний бути не менше мінімального розміру дозволеного до випуску капіталу, тобто не менш 50 тис. фунтів. Для приватних компаній законодавством не встановлено мінімального розміру розміщеного капіталу.

Ст. 117 СА 1985 закріплює, що публічна компанія не може здійснювати підприємницьку діяльність або брати позики доти, поки реєстратор компаній не видасть їй сертифікат, яким засвідчує, що номінальна вартість розміщеного акціонерного капіталу компанії не менше дозволеного мінімуму або поки вона не перереєструється в приватну компанію.

Для одержання такого сертифіката директор або секретар компанії представляють реєстратору підписану ними декларацію установленої форми з заявою про те, що номінальна вартість розміщеного акціонерного капіталу компанії не менше дозволеного мінімуму. Реєстратор компаній зобов’язаний прийняти відповідну декларацію як достатній доказ того, що капітал компанії сформований належним чином. У випадку, якщо компанія без одержання сертифіката буде вести бізнес або візьме позику, то сама компанія та її директори можуть бути притягнуті до відповідальності у виді штрафу, однак це не вплине на дійсність укладених компанією правочинів (ст. 117 (7) СА 1985). У той же час, якщо компанія, що уклала подібний правочин, не виконає своїх зобов’язань, то після закінчення 21 дня з того моменту, коли компанія зобов’язана була виконати свої зобов’язання, її директори стають солідарно відповідальними разом з компанією за збиток, заподіяний контрагентові невиконанням компанією своїх зобов’язань (ст. 117 (8) СА 1985). На практиці публічні компанії рідко вчиняють правочини без одержання сертифіката, необхідного згідно ст. 117 СА 1985. Якщо публічна компанія протягом року з моменту її реєстрації не одержить такого сертифіката і не перереєструється в приватну компанію, вона може бути ліквідована за рішенням суду (ст. 122 (1) (b) IA 1986).

Випущений капітал. СА 1985 не містить визначення поняття "випущений капітал". Експерти DTI дійшли висновку, що акція може розглядатися як випущена, коли відомості про її власника занесені до реєстру акціонерів компанії. Таким чином, з моменту формування реєстру, сукупна номінальна вартість розміщених акцій компанії складає її випущений капітал. Для підписчиків меморандуму акції вважаються випущеними з моменту реєстрації компанії [321].

Сплачений капітал. Акції можуть бути оплачені цілком або частково. Сума, яку було сплачено за акції, становить оплачений капітал. В останньому випадку компанія в будь-який момент має право вимагати від акціонерів внести несплачену суму.

Скликаний капітал. Ст. 737 СА 1985 закріплює, що скликаний капітал включає наступні суми: 1) суму капіталу, стосовно внесення якого до учасників були пред’явлені вимоги про оплату, незалежно від розміру дійсно оплаченої суми; 2) суму акціонерного капіталу, оплаченого без спеціальної вимоги з боку компанії; 3) суму акціонерного капіталу, що повинен бути оплачений у майбутньому (на визначену дату) на підставі положень статуту компанії, умов придбання акцій або будь-яких інших угод щодо оплати акцій.

Скликаний капітал відображає резерви компанії, доступні найближчим часом. Якщо акції компанії цілком оплачені учасниками, то сума скликаного капіталу дорівнює сумі оплаченого капіталу компанії, у противному випадку – скликаний капітал за розміром більше оплаченого.

Поняття скликаного капіталу набуває істотного значення в зв’язку з положеннями ст. 142 СА 1985. Ця стаття закріплює, що якщо вартість чистих активів публічної компанії стає рівною або меншою за розмір її скликаного капіталу, то директори компанії зобов’язані не пізніше 28 днів з моменту, коли стало відомо про зменшення активів компанії, ужити заходів до скликання позачергових загальних зборів компанії, які повинні бути скликані не пізніше 56 днів із зазначеного моменту. Збори повинні вирішити – чи варто ліквідувати компанію або слід запровадити будь-які заходи для покращення ситуації, що склалася. У літературі відзначалося, що основна мета даної вимоги – повідомлення акціонерів і громадськості про труднощі, які виникли в компанії, шляхом відповідної публікації. Як свідчить практика, подібні публікації дуже негативно відображаються на положенні справ компанії, яка й так переживає не найкращі часи [344, c. 313].

Із рис. 5.2. можна побачити, що уявлення про активи, дійсно інвестовані учасниками у компанію, надає лише розмір сплаченого капіталу – і він може бути значно меншим за розмір оголошеного, випущеного чи скликаного капіталу.

Рисунок 5.2.

за правом Великобританії

Резервний капітал. На підставі спеціальної резолюції компанії частина її нескликаного капіталу може бути оголошена як резервний капітал – внаслідок цього вимога про сплату цієї частини капіталу може бути висунута лише у випадку ліквідації компанії.

Кошти і майно, фактично акумульовані учасниками компанії, не лежать нерухомо – вони витрачаються компанією в ході ведення підприємницької діяльності, вкладаються в інше майно (активи), необхідні для здійснення бізнесу компанії. Матеріальні і нематеріальні активи, що належать компанії, часто називають її реальним або дійсним капіталом (від латинського терміна "res" – річ). У вітчизняному праві поняттю реального капіталу відповідає термін "активи товариства".

Реальний капітал розпадається також на два види: постійний, фіксований капітал – основні фонди, що поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію, і оборотний капітал – оборотні фонди, що цілком споживаються компанією в ході здійснення підприємницької діяльності і потім відтворюються у формі товарів або отриманих компанією доходів. Англійські юристи, однак, відзначають, що даний розподіл має в основному економічне значення і рідко використовується в правових цілях [371].

Підсумовуючи, можна зазначити, що англійське право, регулюючи різні категорії правовідносин, оперує відповідно різними визначеннями капіталу.