6. Збереження права на жиле приміщення державного чи комунального житлового фонду за громадянами у разі їх тимчасової відсутності

Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми члена­ми сім’ї наймача визначений ст. 71 Житлового кодексу Украї­ни, а їхні права і обов’язки — ст. 78 Житлового кодексу.

Згідно зі ст.

Відповідно до ст. 107 ЖК наймач або член його сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право ко­ристування жилим приміщенням із дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування суда­ми Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. № 2 у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням відповідно до ст. 71 Житлового кодексу, завжди треба з’ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх по­важності суд може продовжити пропущений строк. Окрім того, наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутнім понад вста­новлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого по­стійного місця проживання (повідомлення про це в листах, роз­писка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна до іншого жилого приміщення, виїзд до іншого населеного пункту і постійна там прописка, укладен­ня трудового договору на невизначений строк тощо).

У разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне про­живання до іншого населеного пункту або до іншого жилого приміщення в тому самому населеному пункті договір найму

жилого приміщення вважається розірваним із дня вибуття.

Громадяни, відсутні у місці постійного проживання за умо­вами і характером роботи, у період її виконання можуть бути визнані на підставі ст. 107 ЖК такими, що втратили право ко­ристування жилим приміщенням, з якого вони вибули у зв’язку з цією роботою, в разі одержання жилої площі, вселення на жи­лу площу членів сім’ї або в інших випадках забезпечення їх жи­лою площею для постійного проживання.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користу­вання жилим приміщенням, лише за однією вказаною позива­чем підставою, передбаченою ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити під­ставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім най­мачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіце­рів із запасу на військову службу на строк до трьох років — про­тягом усього періоду проходження зазначеної військової служ­би; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби — протягом перших п’яти років перебування на дійсній військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умо­вами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, сту­денти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, — протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) поміщення дитини (дітей) на виховання до дитячого за­кладу, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи пік­лувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім’ї.

4) виїзду в зв’язку з виконанням обов’язків опікуна (піклу­вальника) — протягом усього часу виконання цих обов’язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допо­моги — протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному за­кладі — протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до позбавлення волі — протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) зали­шилися проживати інші члени сім’ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися про­живати інші члени сім’ї наймача, це житло може бути надане за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку ін­шому громадянину.

Під терміном «збереження жилих приміщень» слід розумі­ти охорону законом права на жилу площу в жилих приміщен­нях за тимчасово відсутніми особами. При цьому маються на увазі наймачі, члени їх сімей, у т. ч. і колишні, оскільки вони ма­ють такі самі права і обов’язки, як і наймачі.

Тимчасова відсутність особи має бути безперервною і не по­винна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу від­сутності визначається з дня непроживання особи в приміщенні. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, пе­рериває термін тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не вимагає угоди з боку інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо вона тривала не більше шести місяців.

Наймач і члени його сім’ї не визнаються такими, що втрати­ли право на жилу площу, на підставі ст. 71 Житлового кодексу, якщо про це не винесено судове рішення за позовом наймодав- ця або членів його сім’ї, які залишилися проживати у жилому приміщенні, зокрема і колишніх, а також і відсутніх, за якими зберігається право користування жилою площею.

Якщо особа, що була відсутня більше шести місяців, повер­нулася на жилу площу за згодою всіх членів сім’ї, її не можна вважати такою, що втратила право на жиле приміщення. Якщо з боку членів сім’ї немає згоди на вселення відсутнього більше шести місяців, то за наявності поважних причин суд може про­довжити пропущений термін. За умови вселення відсутнього проти волі членів сім’ї суд вправі визнати його таким, що втра­тив право на жилу площу.

У випадку коли в жилому приміщенні не залишається чле­нів сім’ї, повернення в нього відсутньої особи до розгляду спору в суді є обставиною, що заслуговує на увагу. Воно не може бути безумовною підставою до відмови в позові й повинно оцінюва­тися в сукупності з іншими обставинами.

Стаття 71 Житлового кодексу України наводить випадки збереження жилого приміщення за тимчасової відсутності най­мача або членів його сім’ї понад шість місяців.

До визнання особи такою, що втратила право на жилу пло­щу, ще протягом шести місяців із дня закінчення пільгового тер­міну, визначеного ст. 71, за відсутнім зберігаються всі правомоч­ності, пов’язані з розпорядженням зазначеною жилою площею в межах, визначених законом. Зокрема, потрібна її згода на все­лення інших осіб як членів сім’ї, на обмін, на здачу в найм, на приватизацію квартири тощо.

Визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, здійснюється в судовому порядку. Позивачами можуть бути як особи, що мають право постійного користування даним примі­щенням, зокрема члени сім’ї, у тому числі ті з них, хто зберігає це право, як тимчасово відсутні, так і наймодавці — житлово-експлуатаційні контори, організації тощо.

Якщо ж члени сім’ї заперечують проти вселення відсутньо­го зверх встановленого терміну або застосовують щодо нього перепони до вселення, а саме, міняють замки, ключі тощо, від­сутній може пред’явити до проживаючих у даному жилому при­міщенні позов про визнання за ним права на жилу площу. При цьому він повинен посилатися на поважні причини, на вимуше­ність непроживання у зв’язку з неможливістю вселення, або на інші перепони, що заважають проживати в одному жилому по­мешканні.

Збереження жилих приміщень державного чи комунально­го житлового фонду можливе і шляхом бронювання. Бронюван­ня жилого приміщення регулюється статтями 73—78 Житлово­го кодексу, а також «Правилами бронювання жилих приміщень в Українській РСР» затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР від 9 вересня 1985 р. № 342, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про бронювання та придбання жи­лих приміщень для осіб, які мають право на громадянство при поверненні в Україну» від 24 січня 1997 р. № 44-р.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і пра­вовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, крім військовослужбовців строкової служ­би, які мають вислугу не менше 20 років, при направленні їх для проходження військової служби за межі України або при пере­веденні на службу до місцевості, що зазнала інтенсивного радіо­активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх за межами України чи в зазначеній місцевості.

Службові жилі приміщення та жила площа в гуртожитках бронюванню не підлягають.

Жилі приміщення бронюються:

— при направленні на роботу за кордон — на весь час пере­бування за кордоном;

— при виїзді на роботу до районів Крайньої Півночі Росій­ської Федерації і до прирівняних до них місцевостей — на весь час дії трудового договору;

— при виїзді на роботу до трудонедостатньої сільської міс­цевості — на обумовлений договором строк.

За наймачем або членом його сім’ї бронюється все жиле при­міщення, яке є предметом договору найму, незалежно від того, чи залишаються там проживати члени сім’ї чи виїжджають ра­зом із ним. В останньому випадку жиле приміщення бронюєть­ся й за членами сім’ї, що виїжджають. Особи, які перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займано­му жилому приміщенні, мають таке саме право на бронювання цього приміщення, як наймач та члени його сім’ї.

У разі бронювання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради чи місцева держадміні­страція за місцем знаходження приміщення, що бронюється, ви­дає наймачеві або членові його сім’ї охоронне свідоцтво (броню).

Для одержання броні подається заява з додатковими доку­ментами: копія трудового договору (при виїзді на роботу за тру­довим договором), а в інших випадках — клопотання відповід­ного підприємства, установи, організації; довідка з місця прожи­вання про склад сім’ї та прописку за формою, встановленою для квартирного обліку.

Член сім’ї, який виїжджає до місця роботи особи, що забро­нювала жиле приміщення, подає лише заяву із зазначенням но­мера і дати охоронного свідоцтва (броні), раніше виданого на це приміщення. Охоронне свідоцтво зберігається в житлово-екс­плуатаційній організації.

У період дії броні тимчасово відсутній наймач та члени його сім’ї зберігають права і несуть обов’язки за договором найму жилого приміщення. Наймач вправі здати в установленому по­рядку заброньоване жиле приміщення в піднайом або поселити до нього тимчасових жильців у межах строку дії броні.

Якщо наймач та члени його сім’ї не повернулись до забро­ньованого жилого приміщення протягом шести місяців після за­кінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.

Бронювання є правовим засобом збереження суб’єктивного права на жилу площу в жилому приміщенні за відсутнім найма­чем і членами його сім’ї. За правовою природою бронювання є самостійною формою збереження житла за громадянами, що тимчасово вибули з нього. Органи місцевої виконавчої влади шляхом видання охоронного свідоцтва (броні) тим самим ство­рюють підвищену гарантію збереження жилого приміщення за громадянами, що тимчасово вибули. Гарантією права громадян на бронювання жилого приміщення є те, що спори про видачу броні розглядаються в судовому порядку.

Бронювання жилого приміщення провадиться лише у випад­ках і на термін, встановлені законом. Охоронне свідоцтво вида­ється лише наймачу та членам його сім’ї, тобто особам, які мають самостійне право користування жилими приміщеннями. Тому під­наймачі і тимчасові мешканці не мають права на отримання броні.

Заява про бронювання жилого приміщення повинна бути надана не пізніше шести місяців з моменту виїзду, оскільки за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім’ї жиле при­міщення зберігається протягом шести місяців. Після цього тер­міну жиле приміщення може бути заброньовано за особою, як­що вона в судовому порядку не визнана такою, що втратила пра­во користування жилим приміщенням.

Охоронне свідоцтво втрачає силу у наступних випадках:

а) після закінчення терміну, на який воно було видане; б) при вибутті громадянина на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або до іншого жилого приміщення в цьому самому населеному пункті; в) у випадках коли воно анульоване судом достроково або визнане недійсним.