<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання важливої наукової проблеми, що втілилося у формуванні теорії господарсько-правової оптимізації капітального будівництва, теоретико-методологічних та прикладних засад підвищення ефективності державного впливу на будівельну галузь.

За результатами дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій.

1. Економічна будівельна політика держави - це форма реалізації державою суверенної економічної влади в будівельній сфері на макро- та мікроекономічному рівнях, що здійснюється з урахуванням сезонності, складності, довгої окупності будівельних циклів та інших техніко-економічних особливостей будівельної діяльності з метою досягнення програмно визначених кількісних та якісних показників функціонування галузі, утвердження правового господарського порядку, створення умов для забезпечення економічної безпеки та суверенітету України.

Необхідність її проведення детермінується можливістю капітального будівництва забезпечувати постійний та швидкий кругообіг грошових коштів між трьома основними внутрішніми ринками: виробництва, фінансів, послуг, а також можливістю здійснювати потужний стимулюючий вплив не тільки на суміжні, а й - опосередковано - на інші галузі економіки, що є запорукою економічного зростання всього господарського комплексу країни загалом та розв’язання багатьох соціальних проблем (доступність житла, подолання безробіття, підвищення якості життя, ресурсозбереження та сталий розвиток).

2. Господарсько-правова оптимізація капітального будівництва - це комплекс заходів стимулюючого господарсько-правового впливу на сферу капітального будівництва, що запроваджується державою у рамках економічної будівельної політики на принципах програмності, економічності та системності з метою забезпечення функціонування галузі як динамічної інноваційно-індустріальної господарської системи, здатної забезпечувати задоволення сучасних потреб людей, залучення інвестицій та розвиток промисловості, підвищення рівня економічної безпеки країни та інтеграції в світові економічні процеси на основі вимог сталого розвитку.

Г осподарсько-правові засоби можуть використовуватися для досягнення не тільки правової мети, а й для розв’язання соціально-економічних завдань, зокрема оптимізації капітального будівництва.

3. Завдання господарсько-правової оптимізації капітального будівництва на початковому етапі полягають у виведенні будівельної галузі з кризового стану шляхом підвищення рівня прибутковості такої господарської діяльності та залучення інвестицій у будівельну галузь, а у стратегічній перспективі у забезпеченні її переходу до сталого інноваційного розвитку та здатності виконувати будівельні роботи за стандартами ЄС з безпечності, надійності, комфортності, ресурсозбереження, екологічності.

Для об’єктивної оцінки відповідності запланованих заходів господарсько- правового стимулювання розвитку капітального будівництва реалізованим на практиці необхідно застосувати ланцюг критеріїв ефективності оптимізації. На першому етапі оптимізації - це: а) зниження рівня трансакційних та логістичних витрат у підприємств галузі, б) підвищення норми прибутковості від будівельної діяльності, в) зростання рівня інвестицій у капітальному будівництві, г) зниження строків окупності будівельних проектів. На другому, стратегічному напрямі оптимізації - це: а) сталість розвитку будівельної галузі, б) високий рівень інновацій, в) фінансова самодостатність капітального будівництва, г) високий ступінь інтегрованості з економікою ЄС, США, країн перспективних ринків та фінансових донорів, ґ) належний рівень конкурентоспроможності підприємств будівельної галузі, д) стимулюючий вплив на інші галузі господарського комплексу країни, е) забезпечення сталого територіального розвитку не тільки у межах країни, а й у європейському просторі.

4. На сучасному етапі оптимізації капітального будівництва необхідно повністю відмовитися від застосування прямих засобів державної підтримки будівельних підприємств зокрема, як-от: дотації, субвенції, податкові пільги, пряма фінансова підтримка, крім будівництва публічних некомерційних об’єктів, та надати пріоритет правовим інструментам, які забезпечують окупність та прибутковість залучених бюджетних коштів (лізинг, державне замовлення, державно-приватне партнерство) або ж непрямим засобам державної підтримки, які створюють необхідні умови для зниження трансакційних витрат будівельних підприємств.

5. Розвиток капітального будівництва на території України поділено на такі періоди: 1) зародження капітального будівництва (18-19 сторіччя до 1917 року); 2) становлення капітального будівництва як системи (1918-1941 роки); 3) період державного регулювання капітального будівництва для потреб війни та відновлення зруйнованих об’єктів (1941-1949 роки); 4) подальший розвиток системи державного управління капітальним будівництвом (1949-1965 роки); 5) посилення державного управління капітальним будівництвом та закріплення багатоланкової системи управління галуззю (1965-1985 роки); 6) період спрощення системи державного управління капітальним будівництвом (1985-1991 роки); 7) сучасний період (з 1991 року й дотепер). Капітальне будівництво у радянськи часи фактично замінило собою містобудівну діяльність, оскільки пріоритет надавався тільки його розвитку у відриві від інших складових містобудівної діяльності.

6. Капітальне будівництво - це провідний вид господарської діяльності, спрямований на створення та реновацію основного капіталу у вигляді нерухомих об’єктів, забезпечення сталого розвитку територій країни, в тому числі населених пунктів, розв’язання інших загальнозначущих соціально-економічних завдань шляхом проведення капітальних будівельних робіт. Закріплення цієї категорії у ГК України дозволить проводити спеціальні заходи державної політики у будівельній галузі. Капітальне будівництво може проводитись як щодо окремих об’єктів, так і відповідної території, залежно від цього можна визначити і форми капітального будівництва. Формами капітального будівництва є: нове будівництво, розширення, капітальний ремонт, реконструкція і технічне переоснащення діючих підприємств, будинків і споруд, лінійних об’єктів, об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури; якщо ж капітальне будівництво виступає інструментом розвитку територій, його формами є: нова забудова окремих територій, адміністративно- територіальних одиниць, їх частин, мікрорайонів та реконструктивна діяльність щодо уже існуючої забудови (реконструкція, капітальний ремонт, розширення окремих об’єктів будівництва, їх знесення). Капітальний ремонт необхідно виділяти як предмет господарсько-правового регулювання та одну з форм капітального будівництва з урахуванням не тільки його правових, а й економіко- технічних особливостей (різновид капітальних інвестицій, будівельні операції та організаційне оформлення здійснюються аналогічно до інших форм капітального будівництва).

6. Капітальне будівництво є одним з видів містобудівної діяльності, яке забезпечує створення штучного середовища життєдіяльності людини, матеріальне втілення програм територіального розвитку поряд з іншими видами діяльності, а саме: програмно-установчою, нормотворчою, архітектурною, будівельною, легалізуючою, діяльністю із забезпечення контролю та нагляду у сфері містобудування, з управління процесами охорони та покращення природного середовища, науково-дослідницькою та педагогічною діяльністю. У ГК України необхідно врегулювати організаційно-господарські відносини, що виникають у зв’язку з проведенням капітального будівництва, використанням територій. Іншою складовою глави 33 ГК України мають бути правові норми, спрямовані на регулювання майново-господарських відносин, що виникають у процесі проведення будівельної діяльності підрядним, господарським, змішаним способом, при проведенні капітального будівництва за державні кошти.

7. Містобудування (містобудівна діяльність) - це діяльність учасників господарських відносин із забезпечення сталого розвитку територій, в тому числі поселень, шляхом створення містобудівних об’єктів та проведення їх реновації в установленому законом порядку на основі поєднання приватних, суспільних та публічних інтересів. Містобудівне право - це підгалузь господарського права, що регулює цілісну групу господарських відносин з розвитку територій, воно має свій предмет регулювання, методи, принципи, сукупність взаємопов’язаних інститутів, що зумовлює наявність відносно самостійного правового регулювання. Воно складається з інститутів: 1) організація планування та забудови територій; 2) зонування; 3) ліцензування, сертифікація та акредитація у будівельній сфері; 4) відведення земельної ділянки під будівництво; 5) підготовка проектно-дозвільної документації для проведення капітального будівництва; 6) договірні відносини при проведенні капітального будівництва; 7) підготовка та проведення робіт з капітального будівництва; 8) незавершене будівництво; 9) оформлення завершення будівельних робіт; 9) введення в експлуатацію, підключення об’єкта до мереж, присвоєння адреси; 10) самовільне будівництво та відповідальність за порушення чинного законодавства у сфері містобудування. Предмет містобудування складають відносини з планування та розвитку територій на державному, регіональному, місцевому рівнях та проведення забудови на різних рівнях, тобто з господарського використання земельних ресурсів. Принципами містобудівного права є: принцип органічного поєднання загального та локального регулювання; принцип збалансування приватних, суспільних та державних інтересів при проведенні містобудівної діяльності; принцип забезпечення сталого розвитку території країни; принцип рівності прав забудовників; принцип дотримання встановлених законодавством обмежень та дозвільних процедур.

8. Генеральна схема розвитку території України має стати документом, обов’язковим до виконання всіма суб’єктами господарських правовідносин. Підґрунтям для запровадження державних програм розвитку капітального будівництва мають стати довгострокові взаємоузгоджені плани територіального розвитку всіх рівнів (населений пункт, район, область, країна) як частини територіального простору Європи з урахуванням положень законодавства ЄС. Широка участь громадськості у їх підготовці може бути запорукою узгодження різнорідних приватних та публічних інтересів, що існують при проведенні капітального будівництва, для чого відповідно до стандартів ЄС необхідно створити електронну базу доступу до планів просторового розвитку всіх рівнів.

9. Розвиток правових положень щодо земельних відносин у сфері містобудування передбачає застосування таких господарсько-правових засобів оптимізації як планування розвитку територій, електронного обігу документації та електронного урядування, що дозволить не тільки зменшити трансакційні витрати будівельних підприємств та забудовників, знизити рівень корупції, а й наблизитися до європейських стандартів у цій сфері. Чинне законодавство України з питань регулювання земельних відносин закріплює механізм набуття права власності, права користування на сформовані земельні ділянки як шляхом проведення земельних торгів (аукціонів), так і без їх проведення на підставі відповідного рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Для забезпечення рівного доступу забудовників до земельних ресурсів та надходження додаткових грошових коштів до місцевих бюджетів необхідно надавати перевагу першому способу надання землі під забудову. Водночас потребує подальшого вивчення та удосконалення порядок проведення зонування земель не тільки в межах населених пунктів, а й за їх межами, тобто на всій територій України, порядок формування архітектурно-ландшафтного середовища в межах населених пунктів тощо. Можливим господарсько-правовим засобом стимулювання забудовника до дострокового завершення будівельних робіт є застосування понижуючого коефіцієнта нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що використовується для визначення розміру орендної плати.

10. Для оптимізації капітального будівництва у нашій країні необхідно використовувати досвід інших держав: ОАЄ - щодо запровадження поетапної оплати купівлі житла на стадії будівництва та внесення початкового внеску в 10% від загальної вартості спорудженого житла; Франції - щодо надання державою гарантій безпеки покупця при купівлі споруджуваного об’єкта за схемою leaseback; оформлення договору фінансування будівництва через відкриті ощадні каси; Туреччини та Єгипту - щодо впровадження штрафу на забудовника за прострочення у разі затримки закінчення будівництва; Чехії - щодо «резервації» нерухомості на стадії будівництва і сплати заставного платежу; Іспанії - щодо надання покупцеві гарантій якості на конструкцію і всі інженерні мережі в самому будинку на 10 років; Німеччини - щодо «накопичувально-поворотної» системи підтримки громадян через укладання договору фінансування будівництва з закритими ощадними касами; Швеції - щодо регулювання і контролю цін на всі будівельні роботи; Польщі - щодо забезпечення рентабельності реконструкції житлових будинків; Канади, Данії, Нідерландів - щодо направлення частки залучених інвестицій на нове будівництво в реконструкцію житлових будівель; Естонії, Латвії, Литви - щодо створення спеціалізованих гарантійних агентств, які надають гарантії при отриманні кредитів на капітальний ремонт і модернізацію багатоквартирних будинків у розмірі до 75% суми кредиту; Білорусі та РФ - щодо запровадження довгострокових державних програм розвитку будівельної галузі.

11. Для створення умов інтеграції вітчизняного капітального будівництва в ЄС, держава має забезпечити імплементацію положень Угоди про асоціацію з ЄС у господарське законодавство щодо капітального будівництва, зокрема, а) щодо державних закупівель у сфері підрядних робіт, б) забезпечення сталого розвитку капітального будівництва, в) розвитку антимонопольного законодавства щодо контролю за концентраціями у будівельній галузі, г) запровадження транспарентності (електронне урядування, спрощення ліцензійних, дозвільних, погоджувальних процедур у капітальному будівництві, прийняття рішень щодо використання земельних ділянок з широкою участю громадськості), ґ) дотримання європейських вимог щодо енергоефективності будівель та споруд, їх доступності для осіб з обмеженими можливостями, д) гармонізація будівельних нормативно- технічних актів з Єврокодами. Для цього необхідно запровадити систему навчання проектувальників та встановити вимоги щодо вміння використовувати їх при сертифікації спеціалістів. При запровадженні європейських технічних стандартів у практику капітального будівництва України необхідно враховувати вимоги ЄС щодо енергетичної ефективності будівель, що зумовлюють необхідність упровадження у вітчизняну практику такого господарсько-правового засобу як Національний план з енергетичної ефективності будівель.

Важливим напрямом державного стимулювання залучення інвестицій у будівельну галузь у зв’язку з укладенням Угоди про асоціацію України з ЄС є використання фінансових грантів на запровадження ресурсозбереження, захисту довкілля, проведення реконструктивної будівельної діяльності: а) установ ЄС, б) країн ЄС, в) численних неурядових європейських організацій, г) Агентства США з міжнародного розвитку, а також приватних європейських інвесторів, для чого державні органи мають бути зобов’язані надавати необхідну правову, інформаційну, консультаційну та організаційну підтримку будівельним організаціям. Додаткові можливості забезпечення інноваційного розвитку капітального будівництва створює рамкова програма науково-технічного та інноваційного розвитку ЄС «Горизонт 2020».

Директива 2014/24/ЄС Європейського парламенту і Ради ЄС від 26 лютого 2014 року про державні закупівлі та Директива 2014/25/ЄС Європейського парламенту і Ради ЄС від 26 лютого 2014 року про закупівлі у комунальній сфері консолідують основні нормативні вимоги до державних закупівель, з урахуванням чого в Україні необхідно забезпечити прозорість залучення бюджетних коштів для проведення капітального будівництва та запровадити винятково конкурсний порядок розповсюдження відомостей через мережу Інтернет з наступним публічним розкриттям його результатів та необхідністю подання на конкурс серед інших документів висновку аудитора про відповідність запропонованої вартості будівельних робіт рівню звичайних цін і притягнення до штрафної відповідальності у разі її недотримання при проведенні капітального будівництва переможцем конкурсу.

Тенденція переходу від ліцензування до сертифікації, від ліцензування до атестації спеціалістів є позитивною, забезпечує одночасно державний контроль та спрощення процедур, буде сприяти інтеграції вітчизняної будівельної галузі у європейську економіку. У перспективі доцільним є перехід від сертифікації спеціалістів до їх державної атестації.

12. Реалізація принципу системності у застосуванні господарсько-правових засобів оптимізації капітального будівництва при запровадженні програм розвитку має здійснюватися шляхом створення ієрархічної сукупності державних програм, основною з яких для визначення стратегічного розвитку галузі має стати Державна програма розвитку капітального будівництва в Україні. Усі інші види програм за видами капітального будівництва (промислове, житлове, транспортне, сільськогосподарське, оборонне), за територіальністю (загальнодержавні, обласні, місцеві) мають прийматись на її основі і тільки конкретизуватимуть оптимізаційні заходи. Такі програми мають узгоджуватися з програмами територіального розвитку.

13. Державно-приватне партнерство є необхідним господарсько-правовим засобом забезпечення розвитку капітального будівництва на програмній основі, дозволяє залучати значні приватні фінанси, зокрема міжнародних ТНК. Закон України «Про державно-приватне партнерство» передбачає дуже обмежене коло форм державно-приватного партнерства. Поширеними у міжнародній практиці є такі договори: 1) на відновлення (реконструкцію), експлуатацію приватним партнером та повернення державі після визначеного терміну цього об’єкта; 2) на відновлення (реконструкцію), оренду приватним інвестором об’єкта та повернення після визначеного терміну державі; 3) на відновлення (реконструкція), управління та передачу його державі; 4) на будівництво, оренду приватним партнером та передачу об’єкта після визначеного терміну державі; 5) на будівництво, володіння та експлуатацію нового інфраструктурного об’єкта приватним партнером, з забезпеченням йому мінімального доходу державою, а тому їх необхідно закріпити у ст. 5 Закону України «Про державно-приватне партнерство».

14. У сучасних умовах для залучення інвестицій доцільним є проведення такої форми капітального будівництва як реконструкція житлового фонду, що проводиться на основі принципів системності, належного економіко-правового забезпечення, збалансованості приватних, суспільних та державних інтересів, поетапності проведення, досягнення корисних соціально-економічних наслідків, забезпечення подальшого розвитку та функціонування реконструйованої житлової забудови на основі його перебудови, з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов’язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників, або знесення застарілого житлового фонду в кварталі (мікрорайоні) та будівництво нового житлового фонду кварталу (мікрорайону). Зведення нових об’єктів будівництва методом точкової забудови серед уже існуючих житлових об’єктів необхідно на сучасному етапі заборонити та законодавчо обмежити право забудовника на таку діяльність тільки у рамках територіальної реконструкції.

Найбільш доцільним для розвитку капітального будівництва є випереджальна забудови, що полягає в освоєнні або переосвоєнні територій населеного пункту шляхом підготовки органами місцевого самоврядування необхідної проектно- дозвільної документації, створення на земельній ділянці всього комплексу лінійної інфраструктури, пов’язаної з міськими магістралями, підведення необхідних інженерних комунікацій та надання за результатами відкритого аукціону або в рамках державно-приватного партнерства забудовнику прав на: а) використання земельної ділянки, б) проведення забудови, в) підключення до мереж. На макроекономічному рівні випереджальна забудова проводиться державою щодо загальнодержавних об’єктів або з освоєння значних територій країни. Іншим напрямом зниження рівня трансакційних витрат у капітальному будівництві є впровадження конкурентних засад шляхом обмеження для природних монополій принципу свободи договору при приєднанні до мереж новозбудованих об’єктів через запровадження типових договорів.

15. Для зниження трансакційних витрат при проведенні договірної роботи необхідне вдосконалення законодавства з регулювання договорів підряду: усунення суперечностей між ГК України та ЦК України у регулюванні підрядних відносин у будівництві; істотні умови договору підряду на капітальне будівництво мають встановлюватись у ГК України; доповнити ч. 2 ст. 318 ГК України вказівкою, що договір підряду у капітальному будівництві укладається на нове будівництво, технічне переоснащення, капітальний ремонт, оскільки вони так само є формами капітального будівництва.

16. Договори аутсорсингу та аутстафінгу доцільно використовувати для зниження трансакційних витрат будівельних підприємств, оптимізуючи на їх основі структуру підприємства та чисельність працівників. Для цього необхідно удосконалити правові норми, зокрема шляхом закріплення засадничих положень щодо таких договорів у ГК України, а так само прийняти кореспондуючі цим нормам зміни до ПК України та КЗпП України, що дозволить знизити податкове

навантаження на підприємства галузі, створити правові гарантії забезпечення прав працівників. Договір аутсорсингу - господарська угода, відповідно до якої замовник, відмовляючись від використання своїх внутрішніх ресурсів (штатних працівників) для виконання функцій, бізнес-процесів, робіт, необхідних йому для здійснення своєї господарської діяльності, передає їх реалізацію на систематичній, оплатній основі зовнішньому виконавцеві (аутсорсеру), який здійснює підприємницьку діяльність у певній вузькопрофільній, спеціалізованій сфері. Договір аутстафінгу - господарська угода, відповідно до якої виконавець надає у оперативне підпорядкування замовнику працівників, з якими перебуває у трудових відносинах, для подальшого використання замовником їх праці у своїй господарській діяльності нарівні з власними працівниками, а замовник зобов’язується прийняти зазначену послугу та оплатити її, організувавши запозичену працю з забезпеченням дотримання трудового законодавства.

<< | >>
Источник: ОЛЮХА ВІТАЛІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ. Д И С Е Р Т А Ц І Я на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки до розділу 4
  2. ВИСНОВКИ:
  3. Стаття 148. Дослідження висновку експерта
  4. 3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті
  5. Дослідження висновку експерта
  6. Стаття 189. Дослідження висновку експерта
  7. Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Що розуміється під такими висновками і мотивами?
  8. Чи може суд касаційної інстанції скасувати судове рішення суду першої чи апеляційної інстанцій з тих підстав, що при новому розгляді ці суди не виконали і не врахували тих висновків і мотивів, які для них є обов'язковими і були зазначені в ухвалі про скасування попереднього судового рішення?
  9. Висновки до розділу.
  10. ВИСНОВКИ:
  11. 1.4. Висновки до розділу.
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки до розділу 1
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -