§ 2. Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози та їх народногосподарське й природоохоронне значення

Серед основних принципів охорони навколишнього природного середо­вища, передбачених ст. З Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», - науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічнихта соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарнихзнань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 22 цього Закону, спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними науковими установами забезпечують організацію коротко­строкового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програмтаза­ходів щодо економічного та соціального розвитку республіки, в тому числі щодо охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Екологічне прогнозування являє собою діяльність, спрямовану на перед­бачення змін певних екологічних характеристик (стану довкілля, ефективності екологічних заходів тощо). Воно здійснюється на підставі даних екологічного моніторингу, державної статистики та інших екологічних відомостей. Екологічне прогнозування охоплює складний комплекс об'єктів - від природних екосис­тем до промислових та сільськогосподарських об'єктів. У цій сфері можливий прогноз впливу різних чинників, зокрема: прогноз використання природних ресурсів, який передбачає попереднє визначення обсягів природних ресурсів, що можуть бути залучені в господарський обіг з урахуванням економічних, со­ціальних, технічних та екологічних обмежень та можливостей; передбачення змін уприродному середовищі в результаті впливу на нього проектованого або по­будованого та діючого виробничого підприємства, споруди чи їхньої сукупності; попереднє визначення змін у довкіллі в цілому чи його складових в результаті впливу деяких агентів, що раніше потрапили до природного середовища або дія яких була невідомою, наприклад дія фреонів унаслідок порушення ними озоносфери; передбачення стійких змін у довкіллі, що відбуваються внаслідок складних ланцюгових реакцій, пов'язаних як із прямим впливом людини на до­вкілля, так і з віддаленими, побічними його наслідками, включаючи зміни, що часто вважаються суто природними¹.

Екологічне прогнозування може бути ефективно використано для вибору найбільш ймовірного чи бажаного оптимального варіанту при обґрунтуванні цілі, плану, програми, проекту, рішення. Прогнози мають передувати плануванню, містить оцінку ходу, наслідків виконання (чи невиконання) планів, враховувати все, що не піддається плануванню. За територіальним масштабом екологічне прогнозування можна поділити на глобальне (для планети в цілому); регіональне (для певного регіону, материка, океану тощо); національне (в межах однієї дер­жави); місцеве (для невеликих територій). У залежності від суб'єкту здійснення воно може бути державним і громадським.

Здійснення державного екологічного прогнозування регулюється Законами України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 року^{[159] [160], «Про гідрометеоро­логічну діяльність» від 18 лютого 1999 року[161], указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення ефективного прогнозування повеней і паводків та ліквідації їх наслідків» від 15 березня 2002 року[162], наказом Мінприроди України «Про затвердження Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) не­безпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті» №73/82/64/122 від 10 квітня 2001 року[163] тощо.}

Учасниками державного прогнозування економічного і соціального розвитку України є Кабінет міністрів України, Мінекономторг України та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів APK, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Закон «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» визна­чає державне прогнозування економічного і соціального розвитку як науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузеиейб- HOMtKvr або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Система прогнозних документів економічного і соціального розвитку скла­дається з прогнозів економічного і соціального розвитку України на коротко­строковий та середньостроковий періоди; прогнозів економічного і соціального розвитку, APK, областей, районів та міст на середньостроковий період; прогно­зів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період. Уразі необхідності прогнозні документи можуть розроблятися на більш тривалий період.

Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостро­ковий період розробляється на п'ять років.’ У такому прогнозі повинні бути відображені: аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній період та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери; очікувані зміни зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив на економіку країни; оцінка впливу можливих заходів державної політики у прогнозному періоді на розвиток економіки і соціальної сфери; цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку у середньостроко- вому періоді та пропозиції щодо напрямів державної політики у цей період; прогноз кон'юнктурш-ма внутрішніх та зовнішніх ринках стратегічно важливих видів товарів та послуг; основні макроекономічні та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки, APK, областей, Києва та Севастополя; висновки щодо тенденцій розвитку економіки країни протягом середньострокового періоду. Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період використовується під час розроблення проекту Програми діяльності КМУ і публікується в газеті «Урядовий кур'єр».

Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний рік.

Кабінет Міністрів України організовує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку на короткостроковий та середньостроковий періоди, ви­значає структуру, строки і порядок їх розроблення, відповідальнихвиконавцівта схвалює зазначені прогнози. BAPK, областях, районах та містах розробляються прогнози економічного і соціального розвитку на середньостроковий період п'ять років. На галузевому рівні розробляються прогнози розвитку галузей економіки насередньостроковий період. Перелік галузей економіки, стосовно яких розро- бляютьсг прогнози, порядок та терміни їх розроблення, визначаються урядом. Він організовує підготовку прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, визначає структуру, строки і порядок їх розроблення, визначає відповідальних виконавців та схвалює зазначені прогнози.

Прогнози розвитку галузей економіки на середньостроковий період роз­робляються на п'ять років. У такому прогнозі мають бути відображені: аналіз розвитку відповідної галузі економіки за попередній період; характеристика використання виробничого потенціалу галузі; оцінка задоволення потреб у основних видах товарів і послуг, що виробляються підприємствами галузі, на внутрішньому ринку; характеристика головних проблем розвитку галузі; прог­ноз кон'юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках основних видів товарів та послуг галузі; можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку галузі; цілі та пріоритети розвитку галузі у середньостроковий період та пропозиції щодо напрямів державної політики у цій галузі; пропозиції щодо структурної перебудови галузі, технологічного оновлення виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, енергозбереження та підвищення ефективності виробництва; основні показники розвитку галузі (обсяги та ефективність виробництва, розвиток конкуренції, конкурентоспроможність продукції, забезпеченість сировиною та матеріалами, фінансове становище підприємств галузі, розвиток міжгалузевих зв'язків, ефективність системи збуту продукції, обсяги інвестицій); висновки щодо тенденцій та напрямів розвитку відповідної галузі протягом середньострокового періоду.