§ 5. Особливості охорони рідкісних і зникаючих видів рослин: вимоги щодо ведення «Червоної книги України» та «Зеленої книги України»

В екологічному праві особлива увага приділяється охороні рідкісних і зни­каючих видів рослин. Нормативно-правове регулювання даних правовідносин здійснюється Законами України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року, «Про Червону книгу України» 7 лютого 2002 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Зелену книгу України» 29 серпня 2002 року та іншими актами природоохоронного законодавства.

Згідно зі ст. ЗО Закону «Про рослинний світ», рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослин, що зростають в природних умовах на територіїУкраїни, в межахїї територіальних вод, континентального шельфу та ви­ключної (морської) економічної зони, підлягаютьособливій охороні і заносяться до Червоної книги України. Червона книга є офіційним державним документом і основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнен­ня, видів рослинного світу, занесених до неї. Зростання на певній території видів рослинного світу, занесених до Червоної книги, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослинного світу, занесені до Червоної книги, підлягають державному обліку в порядку, що ви­значається Мінприроди України.

Об'єкти Червоної книги України належать до природних ресурсів загально­державного значення і підлягають особливій охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України - це комплекс організа­ційних, правових, економічних, наукових, інших заходів, спрямованих на забез­печення збереження, охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу.

(ботанічних садах, дендрологічних паркахтощо); урахування спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи.

Про кожний рідкісний і такий, що перебуває під загрозою зникнення, вид рослинного світу, занесений до Червоної книги, зазначаються такі відомості: наз­ва (українською та латинською мовами), місце у системі класифікації рослинного світу, категорія, наукове значення, поширення та чисельність (у тому числі за межами України) і причини їх зміни, місця зростання, загальна характеристика, заходи з охорони, вимоги щодо режиму збереження популяцій, відомості про розмноження в спеціально створених умовах, джерела відповідної інформації тощо. Форма подання відомостей в офіційному виданні Червоної книги визна­чається Національною комісією з питань Червоної книги України. Відповідні відомості про зміст Червоної книги, стан занесених до неї видів рослинного світу підлягають широкому оприлюдненню, в тому числі через засоби масової інформації, доведенню до відома підприємств, навчальних закладів, наукових, виховних та інших установ і організацій. Не допускається оприлюднення відо­мостей про точне місце зростання об'єктів Червоної книги та інших відомостей про них, якщо це може привести до погіршення умов охорони та відтворення цих об'єктів.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів рослинного світу, що заносяться до Червоної книги, вони поділяються на такі категорії: зниклі-види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомихта можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах; зниклі в природі - види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах; зникаючі- види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій; вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негатив­но впливають на стан їх популяцій; рідкісні - види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека; неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до кате- горіїзникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї; недостатньо відомі - види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації. Національною комісією з питань Червоної книги можуть бути внесені пропозиції про встановлення й інших категорій рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України.

Основними способами забезпечення відтворення об'єктів Червоної книги є: сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебу­вають під загрозою зникнення, видів рослинного світу, інтродукції та реінтро- дукціїтаких видів у природні умови, де вони зростали; утримання і розведення у штучно створених умовах. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги забезпечуються також шляхом: здійснення необхідних наукових досліджень з метою розроблення наукових засад їх охорони та відтворення; установлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об'єктів Червоної книги, заподіяння шкоди середо­вищу їх зростання; проведення освітньої та виховної роботи серед населення; здійснення інших заходів відповідно до законодавства.

Підставою для занесення видів рослинного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поши­рення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони.

Пропозиції про занесення до Червоної книги України видів рослинного світу можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, вчені. Ці пропозиції мають містити наукове обґрун­тування необхідності занесення виду рослинного світу до Червоної книги, відо­мості про його поширення, заходи, необхідні для збереження та відтворення у природних чи штучно створених умовах. Аналіз та узагальнення пропозицій щодо занесення видів рослинного світу до Червоної книги України здійснюються Національною комісією з питань Червоної книги України. Рішення про занесення видів рослинного світу до Червоної книги приймається спеціально уповнова­женим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України.

Методичне забезпечення ведення Червоної книги здійснюється на основі використання відомостей, які містяться в кадастрах рослинного світу, природно- заповідного фонду, літописах природи заповідників та національних природних парків, а також в інших науково-технічних інформаційних матеріалах. Наукове забезпечення ведення Червоної книги, підготовку пропозицій про занесення до Червоної книги та про виключення з неї рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу, здійснює Національна комісія з питань Червоної книги України, яка створюється Кабінетом Міністрів України. Види рослинного світу, занесені до Червоної книги, які внаслідок вжитих при­родоохоронних заходів на підставі результатів наукових досліджень визнані такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, підлягають виключенню з Червоної книги України.

Відповідно до ст. 31 Закону «Про рослинний світ», рідкісні і такі, що пере­бувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання під­лягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України.

Зелена книга містить таку інформацію: біномінальна наукова назва рос­линного угрупування, його індекс, клас, категорія, статус, поширення в Україні, фізико-географічні умови, біотоп, фітоценотична та ботаніко-географічна значу­щість, ценотична структура та флористичне ядро, потенціал відновлюваності, вид режиму збереження, обґрунтування необхідності здійснення охорони, біотех- нічні рекомендації, джерела інформації, картосхема поширення угрупування.

Пропозиції щодо занесення до Зеленої книги чи вилучення з неї рослинних угрупувань можуть подаватися науково-дослідними установами, державними та громадськими організаціями, окремими вченими, фахівцями, що займаються охороною та використанням природних рослинних ресурсів, разом з відповідним науковим обґрунтуванням із зазначенням відомостей про ботаніко-географічне та історичне значення, рідкісність, кількість місць зростання та їх площу, рівень стабільності екологічнихумовта інших показників, що свідчать про необхідність вжиття заходів для охорони певних угрупувань. Мінприроди України забезпечує: офіційне видання Зеленої книги не рідше, ніж один раз на 10 років та розпов­сюдження її примірників; оперативне інформування заінтересованих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та громадян про зміни, що вносяться до Зеленої книги.

Забезпечення охорони природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги, здійснюється шляхом: установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угрупувань під час розроблення нормативно-правових актів; створення на місцевостях, де існують угрупування, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних; врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відве­дення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи тощо; проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом та необхідних наукових досліджень; запровадження особливих видів режиму збереження; проведення відповід- ноїеколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан; установлення адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження угрупувань та їх місць зростання; приєднання України до відповідних природоохоронних конвенцій, укладення міжнародних угоду цій сфері.