§ 3. Законодавчі заходи запобігання утворенню відходів та екологічно безпечного поводження з ними

Поводження з відходами Закон «Про відходи» визначає як дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, об­роблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронения, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними передбачені Розділом Vl Закону «Про відходи». Зокрема, ст. 31 Закону передбачає, що з метою запобігання або змен­шення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідход- нихтехнологій КМУ, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють: розроблення та впровадження науково обґрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх кількісний та якісний склад, відповідно до передових технологічних досягнень; періодичний перегляд встановлених нормативів утворення відходів, спрямова­ний на зменшення їх обсягів, з урахуванням передового вітчизняного і зарубіжно­го досвіду та економічних можливостей; встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів; розроблення та впровадження системи поводження з пакувальними матеріалами і тарою; системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив); системи збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, резинотехнічних виробів та відходів резинотехнічного виробництва; сис­теми заготівлі та утилізації непридатних до використання транспортних засобів; системи збирання та утилізації електричного та електронного обладнання; роз­роблення загальних вимог щодо поводження з побутовими відходами; розроб­лення системи інформаційного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та утилізації відходів; запровадження відповідно до закону санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до Закону «Про відходи», у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені за­конодавством.

Граничним показником утворення відходів у технологічних процесах е нормативно допустимий обсяг утворення відходів, а саме - максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту. Питомий показ­ник утворення відходів - обсяг відходів конкретного виду, який утворюється при виробництві одиниці продукції, переробленні одиниці сировини, наданні одиниці послуги тощо. Для твердих побутових відходів, що утворюються на території даного району, питомим показником утворення є обсяг відходів, який утворюється на одну людину, що проживає в даному районі, працює на підпри­ємстві, в установі, організації даного району. Питомі показники використання та втрат сировини у технологічних процесахможна визначити як обсяг витрат сировинних ресурсів на одиницю готової продукції та їх природних втрату про­цесі виробництва, транспортування і зберігання.

Нормативи утворення відходів визначаються технологічними регламента­ми на підставі питомих показників утворення відходів, тобто обсягу відходів конкретного виду, який утворюється при виробництві одиниці продукції, пере­робленні одиниці сировини, наданні одиниці послуги тощо. Відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів несе власник від­ходів.

Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні затверджені наказом Міністерства державних ресурсів України № 15 від 16 червня 1992 року^[437]. Засобами багаторазового використання, відповідно до Правил, є: спеціалізовані контейнери, тара-обладнання, тара ба­гаторазового використання, допоміжні пакувальні засоби і пакувальні тканини, універсальні контейнери.

Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 224 від 2 жовтня 2001 року¹. По­рядок передбачає, що приймання та утилізація використаної тари (упаковки) має здійснюватися підприємствами, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією «Укреко- комресурси» чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 289 від 24 грудня 2004 року затверджений Технічний регламент з підтвердження відповідності пакування (пакувальних матеріалів) та відходів пакування². Технічний регламент стосується всього пакування, що розміщено на ринку в Україні, та всіх відходів пакування незалежно від того, чи використовувались та створювались вони на промисловому, комерційному, офісному рівнях, у крамницях, побутових службах чи в домашньому господарстві або на будь-якому іншому рівні незалежно від матеріалу, що використовуєть­ся.

Регламент передбачає, що послідовно мають бути досягнуті такі вимоги: від 50 до 65% маси відходів пакування відновлюватимуться чи спалюватимуть­ся на заводах, де спалюються відходи з відновленням енергії; принаймні 60% маси відходів пакування відновлюватимуться чи спалюватимуться на заводах, де спалюються відходи з відновленням енергії; від 25 до 45% загальної маси пакувальних матеріалів, що містяться у відходах пакування, повторно перероб­лятимуться 15% від маси кожного пакувального матеріалу; від 55 до 80% ваги відходів пакування повторно перероблятимуться; мінімальні рівні вторинної переробки матеріалів, що містяться у відходах пакування, складатимуть: 60% маси скла; 60% маси паперу та картону; 50% маси металів; 22,5% маси пластмаси, ураховуючи тільки матеріали, які знов перероблюються у пластмаси; 15% маси деревини.

Основні положення щодо порядку здійснення діяльності, пов'язаної із зби­ранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини встановлює ст. 35 Закону «Про відходи». Така діяльність здійснюється на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону. Підставою для видачі ліцензії на збирання і заго­тівлю відходівяк вторинної сировини є наявність у спеціалізованих підприємств виробничих і складських приміщень, пресового, вантажопідйомного та аналітич­ного обладнання, кваліфікованого персоналу. Загальні вимоги до матеріально- технічної бази для збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини, забез­печення протипожежної та екологічної безпеки встановлюються Мінприроди України. Операції поводження з окремими видами відходів як вторинної сиро­вини в частині приймання і закупівлі їх у населення спеціалізовані підприємства здійснюють через свої приймальні пункти (стаціонарні або пересувні).

Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджений постановою КМУ №183 від 28 лю­того 2001 року¹. До таких відходів віднесено відходи полімерні, гумові, утому числі зношені шини. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та під­приємництва та Міністерства екології та природних ресурсів України № 52/105 від 19 березня 2001 року^{[438] [439].}

Постановою Кабінету Міністрів України № 915 від 26 липня 2001 року «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини»^[440] закріплено, що підприємства усіх форм власності, які використову­ють в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов’язані: самостійно з дотриманням вимогзаконодавства забезпечити прий­мання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до мінімальних норм утилізації або укласти з державною компанією «Укрекоком- ресурси» договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою її послуг; забезпечити виконання норм утилізації, незалежно від того, самостій­но чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів; подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Мінприроди України інформацію про обсяги викорис­таних ними тари і пакувальних матеріалів. Постановою встановлені мінімальні норми утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів для підприємств, установ, організацій усіх форм власності у відсотках загальної маси тари і паку­вальних матеріалів, які вони використовують в Україні або імпортують разом з продукцією. Вони є таким: на 2009 рік - 25, 2010 рік - 30, на 201Γpiκ і наступні роки - 35. Кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, за­готівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий Компанією в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними КМУ.

Законом від 21 січня 2010 року Закон «Про відходи» було доповнено, зо­крема положеннями щодо поводження з побутовими відходами. Поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок, укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Підчас проектування житлових будинків, громадських, виробничих, склад- ськихта інших споруд передбачаються будівництво та облаштування контей­нерних майданчиків для роздільного збирання і зберігання побутових відходів, урн для побутових відходів. З метою своєчасного збирання побутових відходів, створення безпечних умов для їх зберігання, вивезення з житлових масивів і внутрішньодворових територій, доріг загального користування та інших об'єктів благоустрою населених пунктів і проведення заходів обладнуються контейнерні майданчики, урни для побутових відходів.

Роздільне збирання побутових відходів має здійснюватися їх власниками згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджу­ється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Великогабаритні та ремонтні відходи у складі побутових відходів мають збиратися окремо від інших видів побутових відходів. Небезпечні відхо­ди у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також мають відокремлюватися на етапі збирання чи сортування та передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здій­снення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Захоронения побутових відходів дозволяється тільки на спеціально об­ладнаних для цього полігонах/звалищах. Під час обрання органами місцевого самоврядування або місцевими державними адміністраціями схеми санітарного очищення перевага надається пропозиціям, що передбачають більший ступінь перероблення чи утилізації побутових відходів. Термічне оброблення (спалю­вання) побутових відходів дозволяється лише на спеціально призначених для цього підприємствах чи об'єктах. Спалювання побутових відходів дозволяється лише на енергетичні цілі з метою одержання тепловоїта/або електричної енергії. Забороняється проектування, будівництво та експлуатація полігонів побутових відходів без оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення біогазу та фільтрату.

Перевезення побутових відходів здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту. Механізм надання суб'єктами господарювання послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах визначається Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою КМУ № 1070 від 10 грудня 2008 року^[441].

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів передбачено у ст. 33 Закону «Про відходи». Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне вико­ристання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронения). Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічноїбезпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронения залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно- епідеміологічною службою України.

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених орга­нами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природо­охоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встанов­лених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронения від­ходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у під­земних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зонта зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може ство­рювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронения відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, нормі правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 32 Закону, з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини за­бороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої вла­ди у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів; використовувати результати наукових досліджень, впроваджувати в практику винаходи, застосовувати нову техніку, імпортне устаткування, техно­логіїта системи, якщо вони не передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу, їх утилізацію та без­печне видалення; визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; приймати рішення про розміщення і розвиток містта інших населених пунктів без визначення технічнихта інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів; вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об'єкти, не забезпечені устаткуван­ням і технологіями для безпечного поводження з відходами,та в разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, згідно з установленим порядком; передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом; залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я; порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну відповідно до встановлених квотами умов; порушувати встановлені квоти на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини; ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких відходів з метою їх зберігання чи видалення.

Відповідно до ст. 37 Закону «Про відходи», державний контроль у сфері поводження з відходами здійснюють Мінприроди України, Мінрегіонрозвитку України, МОЗ України та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади. Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів. Громадський контроль у сфері поводження з відходами здійснюють громадські інспектори з охорони навко­лишнього природного середовища відповідно до законодавства. Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури в межах повно­важень, передбачених законом.