§ 3. Моніторинг земельних ресурсів та його значення
Система контролю за використанням та охороною земель передбачає ведення їх моніторингу. Моніторинг земель є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і являє собою систему спостереження за станом земельного фонду нашої країни, у тому числі земель, розташованих у зонах радіоактивного забруднення.
Згідно зі ст. 192 ЗК основним завданням моніторингу земель є прогнозування еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.Моніторинг земель дістав закріплення у ЗК. Більш конкретно його структура, завдання і зміст визначені у Положенні про моніторинг земель. Об'єктом моніторингу є весь земельний фонд незалежно від форм власності на землю. Залежно від охоплюваних територій розрізняють глобальний (пов'язаний з міжнародними науково-технічними програмами), національний (охоплює всю територію України), регіональний (на територіях, які характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов) і локальний (на територіях нижче регіонального рівня, аж до територій окремих земельних ділянок й елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів) моніторинг.
Зазначений моніторинг складається з систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження й розвідування), виявлення змін у ньому, а також з оцінки цього стану і процесів, пов'язаних з землями. Спостереження залежно від строків та періодичності їх проведення поділяються на базові (вихідний стан об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель), періодичні (через рік або більше) та оперативні (фіксують поточні зміни).
Здійснення моніторингу земель забезпечує Держкомзем за участю Мінекоресурсів, Мінагрополітики, Української академії аграрних наук, Національного космічного агентства та інших міністерств, відомств і установ. Основою його технічного забезпечення є національна автоматизована інформаційна система.
Інформація, отримана у процесі ведення спостережень за станом земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, областях, АРК, а також по окремих природних комплексах і передається пунктам збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського і Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів та Державного комітету по земельних ресурсах і єдиному кадастру АРК.
На підставі зібраної інформації та резуль-396
татів оцінки стану земельного фонду складаються щорічні доповіді, оперативні зведення, прогнози та рекомендації, які подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і Держкомзему для вжиття заходів, спрямованих на запобігання наслідкам негативних процесів.
Основними напрямами державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачене створення Державної системи екологічного моніторингу, складовою частиною якої повинен стати земельний моніторинг.
Державна система екологічного моніторингу — це інтегрована інформаційна система, що має здійснювати збирання, збереження та оброблення екологічної інформації з метою відомчої та комплексної оцінки та прогнозування стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, вироблення обґрунтованих рекомендацій щодо прийняття ефективних соціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях виконавчої влади, вдосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов'язань України за міжнародними екологічними угодами, програмами та проектами.
На відміну від контролю за використанням і охороною земель, що є управлінською діяльністю у сфері державного управління земельним фондом, моніторинг земель передбачає збирання, узагальнення, оцінку і передачу інформації про стан земель і пов'язані з ними зміни.
397