§4. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 23 передбачає, що для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання ведуться державні кадастри природних ресурсів.

Ведення кадастрів природних ресурсів має велике значення для вирішення питань охорони навколишнього природного середовища. Державні кадастри є джерелом інформації про якісний і кількісний склад природних ресурсів. Відомості, що в них вміщуються обов'язково враховуються під час здійснення функцій державного управління. В Україні здійснюється ведення таких кадастрів природних ресурсів: земельний, водний, лісовий, родовищ і проявів корисних копалин, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, природних територій курортів, природних лікувальних ресурсів, рослинного світу, тваринного світу.

Відповідно до ЗКУ, державний земельний кадастр - єдина державна гео- інформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Офіційний вісник України. - 2007. - № 93. - Ст. 3403.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Державний земельний кадастр ведеться Держземагентством України відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру затверджене постановою КМУ № 15 від 12 січня 1993 року¹.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічноїта грошової оцінки земель.

Проте з 1 січня 2013 року має набрати чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року^[171] ^{^[172]. Згідно ст. 10 названого Закону, об'єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про державний кордон України: графічне зображення державного кордону України; повні назви суміжних іноземних держав; опис меж прикордонної смуги; інформація про документи, на підставі яких встановлено державний кордон України; дані щодо демаркації державного кордону України (ст. 12 Закону).}

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах): найменування адміністративно-територіальної одиниці; опис^ меж адміністративно-територіальної одиниці; площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; повне найменування суміжних адміністративно-територіальних одиниць; інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць; відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальноїодиниці:назва,код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель; відомості про угіддя адміністративно- територіальної одиниці: назва, код (номер); контури угідь; площа; інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя; інформація про якісні характеристики угідь; відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; відомості про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці (ст.

13 Закону).

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об’єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об'єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель (ст. 14 Закону).

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); складугідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється /гя сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (ст. 15 Закону).

Систему органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, згідно ст. 6 Закону «Про Державний земельний кадастр», становить Держземагентство України та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство України. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління Держземагентства України і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до Водного кодексу, державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Він ведеться Держводагентством України, Мінприроди України та Держгеонадрами України згідно з порядком, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України № 413 від 8 квітня 1996 року^[173]. Державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (крім вторинних). До цього кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти,що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод, а саме:споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підземних вод; споруди для забору та транспортування води; споруди для скиду зворотних вод; споруди,на яких здійснюється очистка зворотних вод (з оцінкою їх ефективності).

Державний водний кадастр складається з трьох розділів: поверхневі води; підземні води; використання вод. Він включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод та державного обліку водокористування, які систематизуються за водними об'єктами та їх ділянками, водозбірними басейнами річокта морів, басейнами підземних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому в Україні.

Згідно з чинним Лісовим кодексом, державний лісовий кадастр натериторї України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Він ведеться на основі державного земельного кадастру і включає системні відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів Державний лісовий кадастр ведеться Держлісагентством України.

Порядок ведення державного лісового кадастру та обліку лісів затверджено постановою КМУ № 848 від 20 червня 2007 року¹. Інструкція про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України № 298 від 1 жовтня 2010 року^[174] ^{^[175]. Відповідно до КУпН, державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Організація та методичне керівництво веденням державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин, атакою збір, облік, систематизація, зберігання, обробка та надання даних державного кадастру заінтересованим користувачам здійснюються Мінприроди України. Порядок державного обліку родовищ, запасів та проявів корисних копалин затверджено постановою КМУ № 75 від 31 січня 1995 року^[176].
Відповіднодо Закону «Про природно-заповіднийфондУкраїни», державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об'єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду. Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду містить відомості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну й іншу цінність. Цей кадастр ведеться Мінприроди України та його органами на місцях.
Закон України «Про курорти» передбачає, що державний кадастр природних територій курортів України є системою відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.
Відомості про природні території курортів включаються до Кадастру за адміністративно- територіальним принципом та за видами природних лікувальних ресурсів, а саме -мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей та озокериту, ропи лиманів та озер, акваторій морів, кліматичних, ландшафтних, екологічних та інших умов. Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів затверджено постановою КМУ № 562 від 23 травня 2001 року^[177] ^{^[178]. Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі, з точки зору лікування та профілактики захворювань людини, характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на територіїУкраїни, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання. До Кадастру включаються відомості у формі текстових, цифрових та графічних (картографічних) матеріалів щодо видів (типів) природних лікувальних ресурсів: мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування, медичної реабілітаціїта профілактики захворювань кліматичними умовами. Кадастр створюється і ведеться МОЗ України. Порядок створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 872 від 26 липня 2001 року². Інструкція по створенню і веденню державного кадастру природних лікувальних ресурсів затверджена наказом МОЗ України № 687 від 23 вересня 2009 року³.
Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами (втомучислі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони. Організація ведення державного обліку і кадастру рослинного світу, координація діяльності, пов'язаної з виконанням цих робіт, зберіганням кадастрової інформації та її публікацією, здійснюється Мінприроди України, його територіальними органами в областях, Києві та Севастополі, Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища. Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу затверджено постановою КМУ № 195 від 22 лютого 2006 року¹.
Закон України «Про тваринний світ» передбачає, що державний кадастр тваринного світу містить систематизовану сукупність відомостей про географічне розповсюдження видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх існування і сучасного господарського використання та інші необхідні дані. Згідно Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу^[179] ^{^[180], державний кадастр тваринного світу ведеться за окремими видами (групами видів) тварин із застосуванням єдиних, установлених для кожної конкретної групи методологіїта уніфікованих форм звітної кадастрової документації. Організація ведення державного кадастру тваринного світу, координація діяльності, пов'язаної з виконанням кадастрових робіт, а також державний контроль за якістю і вірогідністю даних, що включаються до кадастру, здійснюються Мінприроди України та його органами на місцях.}
Положення про регіональні кадастри природних ресурсів затверджено постановою КМУ № 1781 від 28 грудня 2001 року^[181]. Регіональні кадастри природних ресурсів, далі - регіональні кадастри, є систематизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, виявлених на території APK, областей, Києва та Севастополя, а також про обсяг, характері режим їх використання. Регіональні кадастри ведуться з метою створенню умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів. Перелік відомостей і даних, що включаються до кадастрової документації, та форми цієї документації затверджуються Мінприроди України. Ведення регіональних кадастрів за розділами здійснюють територіальні органи Держзе- магентства України, Держлісагентства України, Держводагентства України та МОЗ України. Порядок ведення кадастрів визначається інструкцією, затвердженою Мінприроди України. Регіональні кадастри ведуться за окремими видами природних ресурсів: земельні ресурси; водні ресурси; природні рослинні ресурси; ресурси тваринного світу; природні лікувальні ресурси; мінерально-сировинні ресурси, корисні копалини родовищ, проявів, а також корисні копалини техногенних родовищ.}}

<< | >>

↑

Источник: Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Kapaкаша І.І. - Одеса : Фенікс,2012. - 788 с.. 2012

Еще по теме §4. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст:

- Екологічне право України - Экологическое право ЕС - Экологическое право Казахстана - Экологическое право Республики Беларусь - Экологическое право России -