§ 1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони, відтворення і використання
Тваринний світ є невід’ємним компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарськоїсировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.
Правовою основою, на якій ґрунтується охорона, використання і відтворення тваринного світу, є закони України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року1, «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року[103] [104], «Про мисливське господарство і полювання» від 22 лютого 2000 року[105], «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 року[106], інші нормативні акти України, а також міжнародні угоди. Завдання законодавства про тваринний світ України полягає в регулюванні відносин у галузі охорони, раціонального використання і відтворення об’єктів тваринного світу, збереження та поліпшенця середовища його перебування, забезпечення умов сталого існування їх видової і популяційної різноманітності. Об’єктам тваринного світу притаманні певні юридичні ознаки, які дозволяють відрізняти їх від інших об’єктів власності чи користуван- ця· До представників тваринного світу, що охороняються наведеними законами, належать лише живі дикі тварини. Відносини в галузі oxo- рони і використання сільськогосподарських, свійськихта інших тварин дЛЯ господарських, наукових, естетичних цілей регулюються не еко- зогічним, а цивільним, аграрним чи іншим законодавством України. Так само до сфери дії згаданих законів не входить охорона і викорис- тання залишків викопних тварин. Об’єктами користування можуть бути як безпосередньо хордові (хребетні та безхребетні) тварини в усій їх біологічній різноманітності на всіх стадіях розвитку, так і їх частини (роги, шкіратощо),атакож Продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, пух тощо). Житла і споруди тварин, а також території, що є середовищем їх перебування та шляхами міграції, підлягають охороні. Об’єкти тваринного світу надзвичайно пластичні. Вони можуть перебувати на суші, у воді, грунті та повітрі незалежно від адміністративно-територіального поділу та державних кордонів. Ha території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, певна частина яких мігрує1. Тому тварини можуть постійно чи тимчасово населяти територію країни або належати до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Дикі тварини можуть перебувати у стані природної волі, у неволі чи напіввільних умовах. Така ознака досить суттєва при визначенні суб’єкта права розпорядження тваринним світом та законності набуття тварин у власність чи користування. Тваринний світ, що перебуває у стані природної волі, належить до природних ресурсів загальнодержавного значення. Відповідно дикі тварини та інші об’єкти тваринного світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим дозволеним законодавством шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. У цьому випадку власники тварин можуть самі здійснювати їх використання, а також передавати відповідне право іншим суб’єктам на свій розсуд. 3 метою безпеки населення і в інтересах охорони тваринного світу законодавством України може бути встановлений перелік видів тварин, які можуть перебувати у недержавній власності, та форма документів на підтвердження законності їх придбання чи утримання. ' Відом. Верхов. Ради України. - 1998. -- № 38-39.-Cr. 248.