Підстава відповідальності за порушення податкового законодавства

Порушення приписів правових норм у суспільстві має неоди­ничний характер і заподіює суспільству досить істотну шкоду. У цих умовах держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб’єктів, незалежно від їхньої волі й бажання, що має державно-примусовий характер.

Підстави юридичної відповідальності в ряді випадків розмежовують на нормативні й фактичні^[210]. Як нормативні підстави відповідальності при цьому виділяється сукупність відповідних правових норм, на підставі яких встановлюється відповідальність у даній сфері відносин. До фактичних підстав відповідальності, по суті, зводять саме вчинене правопорушення, що обумовлює застосування санкцій. Природно, у цьому випадку до такої диференціації слід ставитися як до якоїсь теоретичної абстракції, оскільки таке їх розмежування можливе тільки на рівні теоретичної моделі, оскільки фактичні підстави можуть бути реалізовані за наявності нормативних. Діяння особи розглядається як правопорушення тільки в тому випадку, коли дана конструкція вкладена у відповідну правову форму, тільки в тому випадку, якщо дана дія або бездіяльність визнається правопорушенням відповідною правовою нормою.

Підставою відповідальності є винне, передбачене законом суспільно небезпечне діяння, що має певні юридичні ознаки. Як сукупність цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, і виступає склад правопорушення. Не зупиняючись докладно на аналізі правопорушення, виділимо загальні ознаки, характерні для всіх видів правопорушень, у тому числі й для податкових;

1) суспільна небезпека діяння;

2) протиправність дій або бездіяльності;

3) винна поведінка як результат вільного волевиявлення правопорушника;

4) караність.

Правопорушення є діянням людини, що може виражитися у двох варіантах поведінки: активній дії суб’єкта або юридично значимій бездіяльності. Причому така поведінка може бути віднесена до правопорушення тільки за умови її суспільної небезпеки, тобто за умови, що дією або бездіяльністю спричиняється шкода. Заподіюючи шкоду суспільству, правопорушник створює певну юридичну небезпеку або зловживає правом. Протиправність у цьому випадку саме і є юридичним вираженням суспільної небезпеки діяння, його шкідливості для суспільства. Протиправне діяння при цьому стає правопорушенням тільки у разі вільного волевиявлення право­порушника, коли воно є винною поведінкою^[211].

Такім чином, податкове правопорушення - протиправне (здійснене на порушення податкового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) особи, пов’язане з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов’язку; за яке встановлена юридична відповідальність. Необхідно враховувати, що в цьому випадку мова йде про податковий обов’язок у широкому змісті, що включає в себе повний комплекс податкових обов’язків (по обчисленню, сплаті податків і зборів, здійсненню податкової звітності), а не винятково про сплату податкових платежів.

Під складом правопорушення розуміється встановлена правом сукупність ознак, за наявності яких діяння особи визнається правопорушенням, а саме: об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони.

Об’єктом правопорушення є суспільні відносини, регульовані й охоронювані правом. У сфері податкового права такими відносинами є відносини, що регулюють установлений порядок реалізації податкового обов’язку платником податків, порядок обчислення, сплати, стягнення податків, податкової звітності й податкового контролю. Фактично об’єктом податкового правопорушення є фінансові інтереси держави, що охоплюють процес формування централізованих грошових фондів.

Об’єктивна сторона правопорушення показує його вираження зовні. Зміст об’єктивної сторони утворюють протиправне діяння, його суспільно шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, що настали.

Центральне місце серед ознак, що характеризують об’єктивну сторону податкового правопорушення, займає протиправність діяння, що виражається в дії або бездіяльності^[212]. Протиправність дії означає пряму заборону на її здійснення відповідною нормою податкового законодавства або здійснення даної дії у формі, що суперечить припису правової норми. У цьому випадку протиправність може проявлятися щодо будь-якого видового податкового обов’язку (відсутність податкового обліку; сплата податку із затримкою або в меншому розмірі; ненадання податкової звітності тощо). Бездіяльність є протиправною у тому випадку, якщо обов’язок активних дій прямо передбачений податковим законодавством, а особа, незважаючи на це, відмовляється їх здійснювати. Як приклад можна навести практично переважну частину обов’язків як самих платників податків, так і податкових агентів.

Суб’єктом правопорушення визнається деліктоздатна, осудна особа, що досягла певного віку, на яку відповідно до чинного законодавства може бути покладена юридична відповідальність.

Виділення осіб як суб’єктів податкового правопорушення припускає наявність у них певних ознак. Насамперед, мова йде про наділення їх певними правами й обов’язками, спеціальним статусом, пов’язаним з оподаткуванням і закріпленим податковим законо­давством. Найчастіше в цьому випадку мова йде про представників зобов’язаної сторони податкових правовідносин (платників податків, податкових представників податкових агентів).

Як умови, необхіднії для визнання особи суб’єктом податкового право-порушення виділяються також досягнення певного віку й осудність.

Що стосується осудності, то в цьому випадку мова йде про здійснення діяння, що містить ознаки податкового правопорушення платником податків - фізичною особою, що перебувала в момент його здійснення в стані, у якому ця особа могла усвідомлювати свої дії й керувати ними.

Не торкаючись загальних підходів до оцінки суб’єкта податкового правопорушення, необхідно більше деталізувати особливості суб’єктного складу при податкових правопорушеннях юридичними особами. По-перше, мова може йти про колектив працівників; про посадових осіб підприємства — платника податків; про власників юридичної особи. По-друге, навряд чи доречна абсолютна кореспонденція цивільно-правових і податкових норм, підходів. З одного боку, філія розглядається як внутрішня складова ланка юридичної особи й усі її зобов’язання входять у зобов’язання юридичної особи. З іншого боку, законодавство допускає ситуації, коли філія має у своєму розпорядженні окремий розрахунковий рахунок і баланс і може формувати самостійне податкове зобов’я­зання^[214].

Суб’єктами податкових правопорушень розглядаються й орга­нізації, у силу володіння ними спеціальним статусом при реалізації податкових обов’язків^[215]. При цьому важливо мати на увазі деякі моменти. По-перше, якщо мова йде про реалізації податкових обов’язків юридичної особи, які здійснюються через філії, суб’єктом відповідальності залишається юридична особа. Філія або відокрем­лений підрозділ може стати суб’єктом податкового правопорушення тільки в тому випадку, якщо вона буде реалізовувати власний обов’язок, маючи для цього всі фактичні (окремий розрахунковий рахунок, самостійний баланс) і нормативні підстави. І, по-друге, порушення податкового законодавства юридичними особами проявляється в протиправній поведінці їхніх посадових осіб або представників, які, фактично, й розглядаються як суб’єкти право­порушень.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризує внутрішній бік правопорушення (на відміну від об’єктивної сторони, що деталізує зовнішній прояв правопорушення), що відображає індивідуальну волю особи, спрямовану на досягнення певних цілей, що конкретизує психічні процеси, які відбуваються в її свідомості. Із суб’єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю провини (психічним ставленням особи до вчиненого). Ступінь її разом з мотивом, метою правопорушення залежить від характеру оцінки правопорушником своїх діянь, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків.

Провина як психічне ставлення суб’єкта до протиправного діяння і його наслідків обумовлює різне сполучення інтелектуальних і вольових начал провини, реалізацію її за допомогою свідомості й волі.

Визначення форми провини може ускладнюватися відносно юридичних осіб. У цьому випадку податкове правопорушення організацій може розглядатися як наслідок неправомірного поводження декількох осіб^[217]. Провина останніх також може реалізовуватися в різних формах і передбачати сполучення різних форм відповідальності.

Характеризуючи у зв’язку із цим податкове правопорушення, важливо врахувати певний комплексний, стиковий характер норм. Не всі дії посадових осіб при податковому обліку, інших формах організації оподаткування можуть утворити склад податкового правопорушення. До податкових відносяться тільки ті правопо­рушення, які торкаються податкової системи, безпосередньо оподаткування. Наприклад, подання посадовими особами документів, що незаконно змінюють податковий обов’язок, розглядається як посадове, а не податкове правопорушення.

Законодавчо закріпити конкретні склади податкових правопо­рушень доцільно по двох напрямах:

- матеріальні склади, пов’язані в основному із приховуанням або заниженням доходу, прибутку;

- формальні склади, що полягають в неподанні або несвоєчасному поданні податковому органу необхідних документів.

Такий розподіл дозволить сформувати загальні підходи при диференціації санкцій, закласти певні, стійкі критерії. Так, по матеріальних складах мова може йти про розмір прихованого або заниженого прибутку, доходу, залежно від чого й варіювалися б санкції й навіть вид відповідальності. По формальних складах подібним критерієм може бути строк затримки документів, їхній характер.

26.2.