Податкове законодавство

Податкове законодавство, виступаючи формою реалізації податкового права, містить досить широке коло нормативних актів, що регулюють оподаткування. Основу податкового законодавства повинні становити тільки закони й найбільш важливі підзаконні акти (у більшості випадків - прирівняні до законів.

Термін “законодавство” досить широко використовується в правовій системі в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту або іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певних галузей права. Цей термін без визначення його змісту використовує й Конституція України (статті 9, 19, 118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості й специфіки регульованих суспільних відносин цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, насамперед кодифікованих, у поняття “законодавство” включаються як закони й інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Частиною національного законодавства у відповідності зі ст. 9 Конституції України є також чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України.

Таким чином, терміном “законодавство” охоплюються закони України; чинні міжнародні договори України, згода на обов'яз-ковісіь яких дана Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в рамках його повноважень і відповідно до Конституції України й законів України.

Законодавчі акти, що лежать в основі податкового законодавства, становлять певну систему.

1. Загальні нефінансові закони - конституційні закони або закони, які належать до інших галузей права, що містять податкові норми. Найбільш принципові положення, що регулюють основи оподаткування, закріплюються на конституційному рівні (повноваження органів державної влади й управління, загальні

“Див.: Основы налогового права / Под ред. С. Г Пепеляева. M., 1995. С. 105. принципи оподаткування тощо). У деяких випадках приймаються спеціальні конституційні й органічні закони - Закон ФРН про фінансову допомогу Федерації й земель 1969 року; Конституційний закон про фінанси, що визначає компетенцію Федерації й земель Австрії у сфері податків; Органічний закон 1979 року про статус автономії Країни Басків (Іспанія), розділ НІ, якого повністю розглядає фінансові питання.^[72] Законодавчі акти інших галузей права в основному стосуються або деяких аспектів податкових платежів, або додаткових ознак, які характеризують податковий механізм. Найбільш часто в такий спосіб регулюються пільги, надані платникам (акти, що характеризують режим іноземного інвестування вільних економічних зон, статус ветеранів Великої Вітчизняної війни тощо).

2. Загальні фінансові закони - в основному їх представляють бюджетні закони. Причому це як фундаментальні бюджетні закони, які встановлюють основи бюджетної системи, місце податкових надходжень у доходах держави, так і поточні бюджетні закони, якими затверджується фінансовий план на рік. Багато законів про державний бюджет України на рік більш ніж наполовину складаються з податкових норм.

3. Загальні податкові закони - законодавчі акти, що містять положення, які регулюють податкову систему в цілому, її основи, головні характеристики податкових важелів. У таких актах відсутня деталізація конкретних видів податків. В основному до них належать податкові кодекси, що поєднують матеріальні й процесуальні сторони податкової системи, а також основні закони загального характеру (Закон України “Про Державну податкову службу в Україні’’, Закон України “Про систему оподаткування”).

4. Спеціальні податкові закони - законодавчі акти, які регулюють окремі групи або види податків. До них належать закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення й сплати.

У деяких виданнях виділяються специфічні риси, характерні для податкових законів:

а) персоніфікований характер, при якому механізм регулювання спрямований на певну групу платників;

б) терміновий характер, що означає дію його в часі протягом певного обмеженого періоду, тому що зміна основних елементів податкового механізму (платника, об’єкта, ставки) відбувається досить часто;

в) характер податкових законів, заснований на презумпції винності платника. Крім того, громіздкість податкового законодавства, роль податкових органів, які виступають як арбітри у спірних питаннях і ставлять платника в становища залежного.

Дія податкового законодавчого акта в часі починається з моменту набрання ним чинності, що:

- вказується безпосередньо в законі;

- вказується в постанові про порядок введення закону в дію;

- визначається з моменту прийняття закону;

- настає після закінчення певного періоду часу з моменту опублікування.

5.4.