Класифікація податкових правопорушень

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями.

1) Залежно від галузей і характеру відповідальності (санкцій):

- кримінальні;

- адміністративні;

- фінансові.

2) Залежно від ступеня суспільної небезпеки:

- податкові злочини;

- податкові провини.

Хотілося б звернути увагу на те, що, поділ податкових правопорушень залежно від ступеня суспільної небезпеки на злочини й провини, фактично, переплітається з попереднім критерієм, що передбачає галузеву класифікацію, відповідно до якого злочини кваліфікуються за кримінально-правовими нормами, тоді як провини - за адміністративними й фінансово-правовими нормами.

3) Залежно від об’єкта - пов’язані із:

- приховуванням об’єкта оподаткування;

- заниженням об’єкта оподаткування;

- відсутністю обліку об’єкта оподаткування або веденням його обліку з порушенням установленого порядку;

- несвоєчасною сплатою податку;

- неподанням документів і іншої інформації тощо.

Можлива й більш вузька класифікація податкових правопорушень. Як такі підстави може бути виділений поділ податкових правопорушень:

а) за суб’єктним складом:

- податкові правопорушення, вчинені винятково фізичними особами;

- податкові правопорушення, вчинені тільки організаціями;

- податкові правопорушення, що передбачають змішаного суб’єкта відповідальності й здійснювані як фізичними особами, так і організаціями;

б) за особливостями статусу суб’єкта правопорушення:

- податкові правопорушення, вчинені платниками податків і зборів (обов’язкових платежів);

- податкові правопорушення, вчинені податковими агентами;

- податкові правопорушення, вчинені банками;

- податкові правопорушення, вчинені іншими зобов’язаними особами;

в) за особливостями об’єктивної сторони податкового правопорушення:

- податкові правопорушення, вчинені діями суб’єктів правопорушень;

- податкові правопорушення, вчинені в результаті бездіяльності;

- податкові правопорушення, вчинені як результат сукуп-ності дії й бездіяльності тощо²'³.

В основі критеріїв класифікації податкових правопорушень лежать особливості, які й дозволяють віднести конкретне правопорушення до певного виду.

1. Кількісні:

- строк ухилення, неподання звітності по податках і зборах;

- розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів.

^;|* Див.: Брызгалин А Б, Берник В Р, Гаяовкии A. H Виды налоговых правонарушений: теория и практика применения / Подред. к.то.н. А.В Брызгалина. Екб.: Изд-во “Налоги и финансовое право”, 2004. С. 50-52.

2. Якісні - обставини, що характеризують суспільну небезпеку правопорушення. Одним з основних критеріїв у цій галузі законодавець звичайно виділяє форму провини. Так, умисне неподання, ухилення від подачі податкової декларації карається відповідно до кримінального законодавства; ненавмисне (через недбайливість тощо) - припускає більш м’які санкції. Наприклад, відповідно до кодексу внутрішніх державних доходів США запізнення з подачею податкової декларації може кваліфікуватися як кримінальний злочин (місдимінор). У випадку доведення в суді, що податкова декларація не була подана умисно, можливе позбавлення волі на строк до 1 року. Якщо ж буде доведено, що платник умисно намагався ухилитися шляхом подання помилкової декларації, то злочин відноситься до категорії фелоній, і обвинувачуваний може бути засуджений до позбавлення волі на строк 5 років²¹⁹.

26.2.1. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

Адміністративна відповідальність являє собою заходи адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, що містять осуд винного і його діяння та негативні наслідки для правопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є:

- відсутність тяжких правових наслідків;

- застосування відносно менш тяжких податкових правопорушень (провинам);

- адміністративні санкції не спричиняють судимості.

Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення - винної умисної або необережної дії або бездіяльності, що зазіхає на охоронювані законом суспільні відносини, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Такі діяння закріплені Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 164' “Порушення подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат”; ст. 164^[218] ^{^[219] “Порушення законодавства з фінансових питань”; 164⁵ “Зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка”; ст. 165^і “Порушення строку реєстрації як платника страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, несвоєчасна або повна сплата страхових внесків”; ст. 165⁵ “Ухилення від реєстрації як платника страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, несвоєчасна або неповна сплата страхових внесків, а також порушення порядку використання страхових коштів”). До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни й посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли до моменту здійснення правопорушення шістнадцятирічного віку, осудні.
Із всіх видів адміністративних стягнень податковим органам надане право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за здійснення відповідних правопорушень, у сумах, кратних певному показнику (мінімальному розміру заробітної плати, неоподатковуваному мінімуму доходів). Розмір штрафу залежить від періодичності здійснення правопорушень: так, при здійсненні протягом року після накладення адміністративного штрафу такого ж правопорушення розмір штрафу, що накладається повторно, зростає.
При накладенні такого стягнення законодавець диференціює поняття “момент здійснення” залежно від типу правопорушень. Для звичайних правопорушень при обчисленні строку накладення стягнення таким є момент здійснення правопорушення. При здійсненні триваючого правопорушення - момент його виявлення. Триваючими правопорушеннями визнаються такі, які характеризуються безперервним здійсненням єдиного складу певного діяння.
Строк, протягом якого може бути накладене стягнення, той самий в обох випадках - два місяці. 26.2.2. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства
Фінансова відповідальність передбачає застосування покарання уповноваженим органом щодо платника податків за здійснення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово- правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень до бюджету. Дуже часто між фінансовою й адміністративною відповідальністю ставлять знак рівності. Однак, видимо, така позиція вимагає докладної аргументації. Уявляється, що фінансова відповідальність відрізняється від адміністративної, що застосовується за вчинення податкових правопорушень, за таких підстав. По-перше, вони розрізняються за суб’єктом (якщо при адміністративній це тільки фізичні особи, то при фінансової - і юридичні, і фізичні). По-друге, адміністративна відповідальність реалізується (більш точно) у грошовій формі, тоді як фінансові санкції значно ширше грошових. По-третє, фінансова відповідальність за податкові правопорушення заснована на податковому примусі, що характеризується специфічними рисами.
Відповідальність за порушення податкового законодавства реалізується шляхом:
- стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку;
- штрафу (накладається податковим органом);
- пені, стягуваної із платника за затримку сплати податку.
При цьому важливо розмежовувати пеню й штрафи, з огляду на те, що пеня розглядається як компенсація втрат державного й іншого бюджетів у результаті недоодержання податкових надходжень у строк при затримці сплати податку, заснована на обов’язковому й примусовому характері податкових платежів^[220].
Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників податків. Детальніше цей механізм конкретизувався з 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України “Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”.^[221] У ньому підкреслювалося, що відстрочені й розстрочені суми повинні були сплачуватися з нарахуванням пені в повному або
ГЛАВА 26.
Відповідальність за порушення податкового законодавства зниженому обсязі або без нарахування пені відповідно до рішення органу, що надав відстрочку або розстрочку платежу. На відстрочені або розстрочені суми нараховувалася пеня, якщо інше не було передбачено в рішенні про відстрочку^[222] ^{^[223]. Якісного розвитку регулювання даних відносин одержало із прийняттям Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’²²⁵. Ст. 17 даного Закону, закріплюючи штрафні санкції співвідносить їх з різними видами податкових правопорушень. До них відносяться: порушення строків подачі податкової декларації; заниження або завищення суми податкового зобов’язання; несплата погодженої суми податкового зобов’язання; відчуження активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, тощо.
26.2.3. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства
Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері оподаткування, характеризується деякими особливостями:
- суб’єктами є фізичні особи (платники податків або посадові особи);
- регулюється кримінально-правовими нормами;
- здійснюється тільки в судовому порядку;
- характеризується певними процесуальними особливостями^[224].
До прийняття нового Кримінального кодексу України такі діяння кваліфікувалися за ст. 1482 Кримінального кодексу України. Із прийняттям 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України кількість видів злочинів у сфері оподаткування розширилася. Так, до них відносяться діяння, що підпадають під дію ст. 212 “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” і ст. 216 “Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних або підроблених марок акцизного збору або контрольних марок”.
Якщо поняття об’єкта й суб’єкта податкового злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб’єктивної сторони такого злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми провини не дозволяє визначити, з якою формою провини відбувається приховування об’єкта оподаткування. Деякі грунтуються на граматичному тлумаченні, тобто виходять із того, що приховання припускає усвідомлення суб’єктом того факту, що він приховує об’єкт або його частину, бажає вчинити в здійснює це діяння в активній формі^[225].
26,3.}}

<< | >>

↑

Источник: Кучерявенко М.П.. Податкове право України: Академічний курс: Підручник. - K,: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”,2008. - 701 с.. 2008

Еще по теме Класифікація податкових правопорушень:

- Налоговое право России - Податкове право України -