§ 5. Криміналістичні види ідентифікації людини за ознаками зовнішності в кримінальному процесі

Ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні сліди - відобра­ження складають основу для ідентифікації особи.

Існують декілька видів ідентифікації людини за ознаками зовнішності з використанням методики «словесного портрета».

а) слідчим - шляхом пред'явлення особи, фотографії або трупа для впі-знання; безпосереднім порівнянням зовнішності особи з фотознімками;

б) оперативним працівником - при проведенні оперативно-розшукових заходів;

б) експертом - шляхом провадження криміналістичного дослідження.

Пред'явлення для впізнання

Цей вид ідентифікації особи здійснюється у вигляді процесуальної дії, пе­редбаченої ст. 174 КПК України. Для впізнання можуть бути пред'явлені живі особи, труп або фотознімки особи чи трупа.

Пред'явлення для впізнання особи за матеріальними зображеннями у

246

вигляді суб'єктивних портретів (малюнки, фотороботи, композиційні мальо­вані портрети, скульптурні портрети обличчя за черепом) законом не пе­редбачено і тому в порядку ст. 174-175 КПК України його проводити не­можливо.

Одним із видів ідентифікації особи є також безпосереднє зіставлення слідчим її зовнішності з фотознімками. Цей вид ідентифікації застосовується слідчим під час перевірки особи, викликаної на допит у якості свідка, потерпі­лого, підозрюваного, обвинуваченого і проводиться шляхом витребування особистих документів і порівняння її зовнішності з фотокарткою у паспорті або іншому посвідченні.

Ідентифікація особи шляхом безпосереднього порівняння її зовнішності з описом, складеним методом словесного портрета, фотознімками, мальова­ними, фотокомпозиційними та композиційно-мальованими суб'єктивними пор­третами, скульптурним портретом - здійснюється оперативними працівника­ми під час проведення оперативно-розшукових заходів шляхом зіставлення ознак зовнішності конкретної особи з наявними: описом, фотографією, суб'єк­тивним портретом, фотографією скульптурного портрета.

Експертна ідентифікація - це безпосереднє порівняння експертом із за­стосуванням спеціальних знань, ознак зовнішності людини, зафіксованих на фотознімках, кіно- і відеоматеріалах, зі зразками ознак зовнішності, відобра­жених на різних матеріальних носіях інформації.

У літературних джерелах цю експертизу називають по-різному: портрет­но-криміналістична експертиза, фотопортретна ідентифікаційна експертиза, експертиза в цілях ідентифікації особи за рисами зовнішності.

Криміналістична портретна експертиза призначається у разі необхідності встановити особи невідомих злочинців, невпізнаних трупів, свідків, підозрюва­них, фактів належності документів, які засвідчують особу й інші фактичні об­ставини, що мають значення для розслідування кримінальної справи. Голов­ним завданням експертизи є вирішення питання: чи одна і та ж особа, чи різні зображені на наданих фотознімках або інших матеріальних відображеннях.

Під час проведення цієї експертизи можуть бути використані тільки об'єк­тивні відображення людини - фотознімки, кіно- та відеокадри, які мають озна­ки зовнішності конкретної людини. Криміналістична експертна ідентифікація за суб'єктивними відображеннями (мальовані портрети, композиції) неможли­ва, так як відсутні методи аналізу уявних образів зовнішнього вигляду люди­ни, відтвореної у вигляді малюнків, композицій.

Для проведення криміналістичної портретної експертизи використовують­ся візуальні, вимірювальні, графічні методи, суміщення та накладання.

Візуальний метод є найбільш поширеним і застосовується під час дослі­дження як одноракурсних, так і різноракурсних фотопортретів шляхом візуа­льного спостереження та порівняння своєрідності форм, розміру, положення та взаєморозташування ознак зовнішності на наданих фотознімках.

Метод лінійних та кутових вимірів застосовується при дослідженні од­норакурсних фотознімків і полягає в тому, що на фотознімках (фоторепродук­ціях) виділяється необхідна кількість антропометричних точок, відстані між

247

якими та кути між лініями, що їх поєднують, вимірюються за допомогою інструментів, а потім порівнюються між собою.

Графічний метод полягає у побудові та порівнянні у системі координат гра­фіків, що характеризують лінійні розміри відрізків, що поєднують відповідні антро­пометричні точки, та ступінь згину контурних ліній відповідних частин обличчя. Довжина відрізків, що поєднують антропометричні точки, вимірюється за допомо­гою циркуля та лінійки, ступінь згину контурних кривих - спеціальним приладом.

Метод суміщення зображень полягає в тому, що на одній із порівнюваних фотографій роблять вирізи по лініях, що перетинають найбільш інформативні та чітко визначені ознаки, після чого ця фотографія накладається на іншу і екс­перт визначає - збігаються чи ні однойменні ознаки зовнішності по лінії розрізу.

Метод накладання (фотоаплікацГі) полягає в тому, що одноракурсні та рівно-масштабні діапозитиви (або негативи), що були виготовлені з наданих на експер­тизу фотографій, накладають один на одного за однойменними антропометрич­ними точками у наскрізному світлі та перевіряють чи збігаються відповідні точки.

При проведенні портретної експертизи, її важливою частиною є оцінка виявлених збіжних та розбіжних ознак зовнішності та оцінка достатності цих ознак для категоричного висновку експерта. Для об'єктивізації оціночних кри­теріїв використовують математичні та ймовірно-статистичні методи.