13.2. Поняття ознак і властивостей зовнішності людини
Ознака — це сторона предмета, те, чим вона відрізняється від їй подібних (M.I.
Уємов). Ознака — це межа якості об'єкта, його форма, розмір і відносне розташування частин цілого, за допомогою яких можна "визначити або описати об'єкт" (M.I. Кондаков). Ознака являє собою зовнішній вигляд, вона є очевидною і доступною щодо безпосереднього сприйняття.Властивість — це частіше за все внутрішня сторона об'єкта, ії якість, вміщена в зовнішні обриси будьякого тіла. Через те в більшості випадків властивість є неочевидною, оскільки це внутрішня якість об'єкта (твердість, радіоактивність, пружність, теплопровідність тощо). Тому внутрішні властивості нерідко називають структурними. Спостерігач пізнає їх опосередковано, оскільки вони виявляються в русі, процесі взаємодії предметів. Таким чином, властивості відрізняються від ознак як в логічному, так і в кримінальному розумінні. То ж у подальшому зовнішні властивості фізичних тіл ми називатимемо ознаками, а властивості внутрішні— властивостями.
Отже, ознаки і властивості притаманні будьякому матеріальному об'єкту. Люди і речі (предмети) являють собою матеріальні утворення, кожний з них займає певний об'єм матеріальної субстанції, обмеженої просторовими границями, які утворюють зовнішню "оболонку", або зовнішність (лат. habitus). Зовнішність є очевидною, вона і виділяє предмет у просторі. Тому ії відмітні особливості — це зовнішні ознаки, або ознаки зовнішності. Будьякі об'єкти матеріальної живої та неживої природи характеризуються зовнішніми ознаками і внутрішніми властивостями.
Зовнішність (зовнішній вигляд) людини — це фізична сторона, ознаки якої здавна використовуються для розшуку і ототожнення людей, кримінальної реєстрації злочинців, у судовій експертизі тощо.
З цією метою вони є класифікованими, а їх назви уніфікованими згідно з міжнародними стандартами, що дозволяє використовувати їх у боротьбі із злочинністю на міжнародному рівні, через Інтерпол.Зовнішні ознаки поділяють на анатомічні (власне зовнішні) і внутрішньоструктурні, які називаються властивостями.
140
Глава IS. Слідиознаки зовнішньоїбудови людини, габіпюлояя
Анатомічні ознаки — це уроджені особливості форми, розNiipy і розташування (локалізації) окремих частин тіла людини, які дозволяють виділяти її як звичайне фізичне тіло. Фігура, зріст, постава, форма обличчя, спинка носа, розмір лоба, рота, будова шкіри на пальцях рук і підошвах ніг— усе це зовнішні ознаки людини. Вони відбивають зовнішню сторону анатомічної будови на відміну від її внутрішніх властивостей, що характеризують якіснокількісну структуру тканин на молекулярноклітинному та генетичному рівнях '.
Криміналістичне вчення про зовнішні (фізичні) ознаки людини, які використовуються для ототожнення людини, останнім часом одержало назву криміналістичної габітології (від лат. habitus — зовнішність, гр. logos — вчення). Габітологія вивчає зовнішні ознаки людини, закономірності їх зміни у часі, способи і засоби фіксації та використання їх з метою розшуку і ототожнення людини. Тому до ознак зовнішності некоректно відносити елементи ходи, голос, навики — це біологічні властивості людини, внутрішні особливості, які виявляються зовні лише під час діяльності (русі, певній роботі), тобто взаємодії суб'єкта.
Крім поняття "криміналістична габітологія" (М.В. Салтевський), зустрічаються й інші назви: "габітоскопія" (Г.Л. Грановський), "криміналістичне вчення про прикмети людини" (Ю.0. Пересункін), "ідентифікація людини за ознаками зовнішності" (І.Ф. Пантелеев), "судова габітологія" (Ф.П. Сова), "дослідження зовнішньої будови об'єкта" (І. Кертис).
Серед ознак зовнішності в криміналістиці належить розрізняти не тільки власне ознаки будови тіла людини, а й окремих її частин: шкірних узорів на пальцях рук і ніг, будову зубів, шкірного покриву обличчя, зокрема шкіри губів, щік, лоба, кінчика носа, вушної раковини.
Кожна група об'єктів дослідження утворює підрозділи габітології, наприклад капілярні узори рук і ніг вивчає дактилоскопія (від гр. daktilos —палець, skopeo — спостерігаю). Вивчення ознак будови зубного апарату як розділу габітології допустимо за аналогією називати дентоскопією (від лат. dento — зуби), або криміналістичною дентологією, а' У 1985р. англійський вчений А.Дреффріс запропонував метод іденіифікації людини за невеликими частками тканин, які містили хоча 6 один геном. Цей метод був названий "ДНКдактилоскопія", оскільки дослідження здійснюсіься на рівні молекули ДНК. Метод освоєний і в Україні, але він ще перебуває у стадії удосконалення і практичної перевірки. Слід зазначити, що це не метод ідентифікації в криміналістичному її розумінні, а встановлення лише загального джерела походження, оскільки порівнювані сателіти молекули ДНК завжди залишаються самостійними об'єктами, тотожними кожний самому собі. Крім того, автор методу допускає збіг результатів дослідження в одному випадку на 100 млрд.
141
Розділ 4. Сліди людини
вчення про шкірні покриви відкритої частини обличчя — криміналістичною дермоскопією (від лат. derma—шкіра). Таким чином, криміналістична габітологія як розділ криміналістики включає: 1) власне габітологію — вчення про зовнішність;
2) дактилоскопію; 3) дентоскопію; 4) криміналістичну дермоскопію обличчя.