§ 1. Поняття, наукові основи і види криміналістичної ідентифікації

Ідентифікація - (ігіепййсаге) в перекладі з латинської означає ототожню­вати, тобто встановлення тотожності об'єкта за якимись ознаками, властивос­тями. Тому ідентифікація - це процес дослідження, пізнання об'єкта і отри­мання якоїсь інформації для себе.

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки, головним чином закон тотожності і категорії ма­теріалістичної діалектики. Суть закону тотожності полягає в тому, що будь-яка думка про предмет у процесі даного розгляду тотожна самій собі, скільки б раз вона не повторювалась, тобто суть ідентифікації полягає у встановленні того ж самого в різних об'єктах або того ж самого об'єкта в його різних станах. Таким чином, закон тотожності відображає структуру розгляду будь-чого; доказування існування будь-якого факту, події, явища; встановлення різних станів об'єкта на цей час, у минулому та майбутньому; визначення мо­ментів часу.

Ідентифікація - це загапьнонауковий метод криміналістики, оскільки він використовується останнім часом в інших науках, таких як фізика, кібернети­ка, хімія, біологія, генетика тощо. Суть ідентифікації полягає в установленні тотожності. Це пізнавальний процес виділення індивідуального, конкретного із загального. Ідентифікація в інших науках означає встановлення формально-логічної тотожності, коли об'єкти вважаються тотожними за наявності хоча б однієї спільної ознаки. Отже, за суттю, ідентифікація як загальний метод встановлює групу, рід, вид об'єктів. Наприклад, у сплаві виявляють свинець і мідь та розповсюджують цей висновок на всі об'єкти, виготовлені з усього сплаву. У фізиці або хімії спектральним аналізом виявлення одного атома речовини вважається ідентифікація всіх атомів та конкретного металу, рідини або газу.

Криміналістична ідентифікація - специфічний метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встанов­лення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню срорму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл в потерпілого, або знайти та ототожнити саме те

2 І-₅«.

33

знаряддя злому, яким залишені сліди. У процесі доказу прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе викорис­тання й імовірних суджень про клас, вид або родову належність конкретного об'єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, що використовується в різних галузях знання. Ось чому в процесі ідентифікації як загального методу, так і криміналістичної ідентифіка­ції (часткового методу) встановлюється тотожність, тільки в першому випадку тотожність групи, виду, роду, класу, а в іншому - індивідуального конкретного об'єкта.

Криміналістичний метод ідентифікації є окремим (спеціальним), оскільки мета та завдання, що вирішуються, зводяться до встановлення тотожності конкретного об'єкта-особи, предмета, події, факту. Тому ідентифікацію поді­ляють на індивідуальну й групову (родову). Остання зараз має назву класифі­каційного дослідження.

Методологічну основу теорії ідентифікації складають положення матеріа­лістичної діалектики та логіки як інструмента пізнання, а саме:

а) загальний взаємозв'язок явищ у природі та суспільстві (якщо є наслі­док, то обов'язково існувала причина, немає наслідку без причини, немає злочинів без слідів);

б) усі об'єкти матеріального світу індивідуальні («немає двох речей, що були б однакові» - Гегель); будь-який об'єкт, подія, явище індивідуальні і мо­жуть бути ототожнювані;

в) всі об'єкти рухаються та видозмінюються, таким чином, об'єкт залиша-ється самим собою тільки деякий час, який залежить від швидкості змін; час, протягом якого об'єкт залишається відносно незмінюваним і його можна ото­тожнювати, називають ідентифікаційним періодом.

Криміналістична ідентифікація в судовій та слідчій практиці неоцінна, во­на дозволяє встановлювати конкретні події злочину та осіб, що його вчинили, розшукувати та розпізнавати будь-які об'єкти злочинного вчинку. У цьому плані доказування у кримінальній справі можна інтерпретувати як ідентифіка-ційний процес, що здійснюється різними методами пізнання істини, в тому; числі окремим методом криміналістики, яким є криміналістична ідентифікація.

Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації. Найбільш розпо­всюдженим вважається поділ на:

1) ідентифікацію за матеріальним відображенням;

2) ідентифікацію за ідеальним відображенням (сліди пам'яті, уявні образи). Інколи криміналістичну ідентифікацію поділяють за об'єктом ототожни

вання на дактилоскопічну, судово-балістичну, трасологічну тощо. Якщо ' основу класифікації використовувати процесуальну форму, то ідентифік можна розділити на процесуальну та непроцесуальну. Процесуальна здій нюється в ході слідчих дій, а непроцесуальна - при оперативно-розшуков діяльності. Ідентифікацію за суб'єктом розрізняють: слідчу, експертну та судову.

34