<<
>>

§ 1. Поняття, наукові основи і види криміналістичної ідентифікації

Ідентифікація - (ігіепййсаге) в перекладі з латинської означає ототожню­вати, тобто встановлення тотожності об'єкта за якимись ознаками, властивос­тями. Тому ідентифікація - це процес дослідження, пізнання об'єкта і отри­мання якоїсь інформації для себе.

Звідси, ідентифікацію можна інтерпретува­ти як форму пізнавальної діяльності, що використовується в різних галузях знань, у тому числі і кримінальному судочинстві при встановленні істини в кримінальній справі.

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки, головним чином закон тотожності і категорії ма­теріалістичної діалектики. Суть закону тотожності полягає в тому, що будь-яка думка про предмет у процесі даного розгляду тотожна самій собі, скільки б раз вона не повторювалась, тобто суть ідентифікації полягає у встановленні того ж самого в різних об'єктах або того ж самого об'єкта в його різних станах. Таким чином, закон тотожності відображає структуру розгляду будь-чого; доказування існування будь-якого факту, події, явища; встановлення різних станів об'єкта на цей час, у минулому та майбутньому; визначення мо­ментів часу.

Ідентифікація - це загапьнонауковий метод криміналістики, оскільки він використовується останнім часом в інших науках, таких як фізика, кібернети­ка, хімія, біологія, генетика тощо. Суть ідентифікації полягає в установленні тотожності. Це пізнавальний процес виділення індивідуального, конкретного із загального. Ідентифікація в інших науках означає встановлення формально-логічної тотожності, коли об'єкти вважаються тотожними за наявності хоча б однієї спільної ознаки. Отже, за суттю, ідентифікація як загальний метод встановлює групу, рід, вид об'єктів. Наприклад, у сплаві виявляють свинець і мідь та розповсюджують цей висновок на всі об'єкти, виготовлені з усього сплаву. У фізиці або хімії спектральним аналізом виявлення одного атома речовини вважається ідентифікація всіх атомів та конкретного металу, рідини або газу.

Тому для загальнонаукового методу ідентифікації вираз «обидва об'єкти тотожні» видається правильним, оскільки ототожнюється не індивіду­альний об'єкт, а сукупність (рід, вид).

Криміналістична ідентифікація - специфічний метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встанов­лення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню срорму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл в потерпілого, або знайти та ототожнити саме те

2 І-5«.

33

знаряддя злому, яким залишені сліди. У процесі доказу прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе викорис­тання й імовірних суджень про клас, вид або родову належність конкретного об'єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, що використовується в різних галузях знання. Ось чому в процесі ідентифікації як загального методу, так і криміналістичної ідентифіка­ції (часткового методу) встановлюється тотожність, тільки в першому випадку тотожність групи, виду, роду, класу, а в іншому - індивідуального конкретного об'єкта.

Криміналістичний метод ідентифікації є окремим (спеціальним), оскільки мета та завдання, що вирішуються, зводяться до встановлення тотожності конкретного об'єкта-особи, предмета, події, факту. Тому ідентифікацію поді­ляють на індивідуальну й групову (родову). Остання зараз має назву класифі­каційного дослідження.

Методологічну основу теорії ідентифікації складають положення матеріа­лістичної діалектики та логіки як інструмента пізнання, а саме:

а) загальний взаємозв'язок явищ у природі та суспільстві (якщо є наслі­док, то обов'язково існувала причина, немає наслідку без причини, немає злочинів без слідів);

б) усі об'єкти матеріального світу індивідуальні («немає двох речей, що були б однакові» - Гегель); будь-який об'єкт, подія, явище індивідуальні і мо­жуть бути ототожнювані;

в) всі об'єкти рухаються та видозмінюються, таким чином, об'єкт залиша-ється самим собою тільки деякий час, який залежить від швидкості змін; час, протягом якого об'єкт залишається відносно незмінюваним і його можна ото­тожнювати, називають ідентифікаційним періодом.

Зокрема, ідентифікаційний період каналу ствола зброї залежить від кількості проведених пострілів, а ле­за сокири - від його зносу.

Криміналістична ідентифікація в судовій та слідчій практиці неоцінна, во­на дозволяє встановлювати конкретні події злочину та осіб, що його вчинили, розшукувати та розпізнавати будь-які об'єкти злочинного вчинку. У цьому плані доказування у кримінальній справі можна інтерпретувати як ідентифіка-ційний процес, що здійснюється різними методами пізнання істини, в тому; числі окремим методом криміналістики, яким є криміналістична ідентифікація.

Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації. Найбільш розпо­всюдженим вважається поділ на:

1) ідентифікацію за матеріальним відображенням;

2) ідентифікацію за ідеальним відображенням (сліди пам'яті, уявні образи). Інколи криміналістичну ідентифікацію поділяють за об'єктом ототожни

вання на дактилоскопічну, судово-балістичну, трасологічну тощо. Якщо ' основу класифікації використовувати процесуальну форму, то ідентифік можна розділити на процесуальну та непроцесуальну. Процесуальна здій нюється в ході слідчих дій, а непроцесуальна - при оперативно-розшуков діяльності. Ідентифікацію за суб'єктом розрізняють: слідчу, експертну та судову.

34

<< | >>
Источник: П. Д. Біленчук та ін.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Атіка,2001.- 544 с.. 2001

Еще по теме § 1. Поняття, наукові основи і види криміналістичної ідентифікації:

  1. Поняття, об’єкти та види криміналістичної ідентифікації
  2. § 2. Об'єкти криміналістичної ідентифікації
  3. § 1. Поняття і наукові основи судового почеркознавства
  4. 3.3. Об'єкти криміналістичної ідентифікації
  5. § 2. Сутність та наукові основи визначення поняття «Криміналістична характеристика злочинів»
  6. Глава 7 НАУКОВІ ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЇ
  7. § 5. Криміналістичні види ідентифікації людини за ознаками зовнішності в кримінальному процесі
  8. § 3. Наукові основи встановлення групової належності
  9. § 2. Наукові основи підготовки до проведення обшуку
  10. § 4. Наукові основи криміналістичного дослідження пластикових карток
  11. Структура окремої криміналістичної методики. Поняття типової слідчої ситуації
- law - Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -