<<
>>

Фізичні і криміналістичні властивості та механізм утворення і сприйняття слідів запаху людини

Фізичні властивості слідів і зразків запаху людини та інших речових джерел як різновиду газоподібних об’єктів

Запах становить особливий вид газоподібних речовин (ультраоб’єктів, точніше - ультрасубстанцій), які в антикримінально-процесуальному аспекті іменуються ультраречовими доказами [31, с.

95]. Тому сліди запаху як різновид газоподібних речовин володіють усіма фізичними властивостями останніх. Найбільш повно фізичні властивості слідів запаху людини були досліджені Р. М. Мазітовою, В. Н. Охотською і Б. У. Пучкіним у монографії, присвяченій дослідженню питань моделювання нюху живих істот [41, с. 34-40]. Згодом М. В. Салтевський піддав детальному аналізові ці властивості вже стосовно проблем криміналістичної одорології [53; 54 та ін.]. Було зазначено, що сліди запаху володіють такими фізичними властивостями газоподібних речовин, як летючість, розчинність, адсорбція, розбавлення і дифузія. Врахувавши дані з цих літературних джерел, В. Д. Басай удосконалив виклад сутності вказаних властивостей [1, с. 216-218; 2, с. 68-84; 4, с. 41-45; 30, с. 203206; 31, с. 95-103; 33, с. 172-175], що має такий вигляд.

Летючість слідів запаху - це здатність молекул запаху випаровуватися, тобто переходити з твердого стану в газоподібний. Випаровування відбувається при будь-якій температурі, однак швидкість його залежить від природи речовини і зовнішніх умов: при підвищенні температури або посиленні вітру випаровування збільшується. Отже, сліди запаху довше зберігаються взимку, ніж улітку, в закритому приміщенні і за відсутності протягів, ніж на відкритій місцевості або за наявності вітру і т. д.

За даними В. В. Безрукова, індивідуальний запах людини в закритому приміщенні зберігається до чотирьох діб і може бути використаний для встановлення людини як його джерела протягом трьох років. При цьому досить навіть короткочасного (до 15-50 хв) перебування людини в закритому приміщенні площею не більше 20 м2 [7, с.

31].

Під розчинністю слідів запаху розуміється здатність молекул запаху розчинятися в клітинах нюхового епітелію живих істот. Дана властивість дозволяє сприймати запах органами нюху людини або тварин.

Адсорбція слідів запаху являє собою здатність молекул запаху (інших газоподібних речовин) поглинатися поверхневим шаром іншої речовини. Завдяки цій властивості можливе сприйняття запахової речовини, змішаної з повітрям, виділення її на твердих і ворсистих поверхнях.

Процес адсорбції в загальному вигляді може бути зведений до концентрування і утримання речовин на поверхні або в об’ємі пор твердого тіла [34, с. 33]. В адсорбції беруть участь як мінімум два об’єкти: тверде тіло (адсорбент) і речовина, що поглинається в газоподібному або рідкому стані. Остання з газової або рідкої фази, в якій вона знаходилася (адсорбтив), переходить при поглинанні твердим тілом в адсорбований стан (адсорбат).

Вирізняють в основному адсорбцію двох типів: фізичну адсорбцію, яка подібна до явища конденсації; і сорбцію, що ґрунтується на силах хімічної взаємодії (хемосорбцію). Остання внаслідок хімічної реакції, що протікає на поверхні розділу фаз і приводить до перерозподілу електронів адсорбтиву і адсорбенту з утворенням хімічного зв’язку, не зберігає індивідуальності взаємодіючих компонентів і фіксує положення адсорбованих молекул, тобто призводить до локалізованої адсорбції. При фізичній адсорбції адсорбтив і адсорбент не втрачають своїх якостей, а адсорбція молекул може бути локалізованою і нелокалізованою.

У процесі збирання слідів і зразків запаху людини та інших речових джерел інформації можна застосовувати тільки явища фізичної адсорбції. Адсорбційна здатність адсорбенту і швидкість поглинання адсорбтива вирішальною мірою залежать від розміру і кількості пор на одиницю об’єму адсорбенту.

М. В. Кісін та інші співавтори поділяють пори залежно від їх розміру на: мікро-, мезо- і макропори [34, с. 34]. Мікропори співмірні з молекулами, що адсорбуються. Всі атоми і молекули речовини адсорбенту знаходяться у взаємодії з молекулами адсорбату в порах.

Отже, у всьому просторі мікропор існує поле адсорбованих сил. Для мезопор дія адсорбційних сил виявляється не у всьому їх об’ємі - практично лише на невеликій відстані від стінок. Питома поверхня макропор дуже мала, вони виконують, по суті, роль великих транспортних артерій в зернах адсорбенту. Тому адсорбцією на поверхні макропор, як правило, нехтують [34, с. 34-35]. Звідси висновок, що найкращими адсорбційними здібностями молекул запаху володіють адсорбенти, що мають найбільшу кількість мікропор на одиницю їх об’єму.

Під розбавленням слідів запаху розуміється зміна концентрації молекул запаху в сліді, що веде до утворення запаху нової якості.

Однак сила запаху, як показали спеціальні дослідження, не завжди визначається концентрацією молекул запаху. У певних випадках розбавлена суміш запахів може виявитися сильнішою за концентрований слід запаху [41, с. 36], а також один запах може маскувати інший.

Дифузія слідів запаху означає проникнення молекул запаху в структуру (масу) іншої речовини (як правило, твердої). Наприклад, взуття при носінні просочується індивідуальним запахом людини і через певний період перетворюється в джерело цього запаху, залишаючи його на ґрунті та іншій поверхні при контактній взаємодії. Експериментально встановлено, що нове взуття вже після добового носіння перетворюється в джерело індивідуального запаху власника [15, с. 6].

У 1995 р. П. Д Біленчук, Г. О. Омельченко і О. І. Рощин, викладаючи суть розглянутих властивостей слідів запаху, додали до них ще і таку властивість, як змішування запаху. При цьому вони пояснили суть даної властивості запаху таким чином. Якість пахучих речовин може істотно мінятися, знаходячись в суміші один з одним. Один запах може «замаскувати» або послабити інший. У суміші запахи можуть нейтралізувати один одного. В окремих випадках в суміші запах посилюється настільки, що окремі компоненти суміші, взяті в концентрації, значно нижчій за рівень індивідуальності сприйняття тварини (наприклад, собаки), все ж таки ним вловлюються.

Таким чином, характер складного запаху може мінятися в присутності навіть межових кількостей домішок або запахових слідів інших компонентів [51, с. 119-120].

Суть розбавлення запаху вказані автори пояснили загалом аналогічно вищевикладеному [51, с. 119], що є повторенням суті змішування запахів, а тому виділення останньої властивості слідів запаху видається зайвим.

Таким чином, найбільш правильно виділити лише наступні фізичні властивості запаху як газоподібних речовин:

1. Летючість слідів запаху людини.

2. Розчинність слідів запаху людини.

3. Адсорбція слідів запаху людини.

4. Розбавлення слідів запаху людини.

5. Дифузія слідів запаху людини.

Криміналістичні властивості слідів запаху людини

На основі розглянутих загальних фізичних властивостей газоподібних речовин М. В. Салтевський у 1976 р. сформулював наступні криміналістичні властивості слідів запаху: безперервність механізму утворення, рухливість структури, розсіювання і подільність [54, с. 14-16], які були сприйняті вітчизняними і зарубіжними вченими, зокрема Є. П. Іщенком [24, с. 145], М. В. Кісіним [34, с. 30], І. П. Криловим [35, с. 250-251] та ін. Водночас П. Д. Біленчук, Г. О. Омельченко і О. І. Рощин далі викладу суті лише фізичних властивостей слідів запаху не пішли [51, с. 119-120].

У 1994 р. даний перелік криміналістичних властивостей слідів запаху стосовно запаху людини О. А. Кириченко доповнив такими властивостями, як відносна незмінність та індивідуальність запаху людини [27, с. 17-18].

На думку В. Д. Басая, до даного переліку необхідно додати ще такі дві криміналістичні властивості запаху людини, як збереження слідів і зразків запаху людини в герметичній упаковці і відносна стійкість слідів запаху людини [2, с. 71-72; 4, с. 42], тоді як відносна незмінність повинна характеризувати тільки зразки запаху людини. При цьому потрібно зазначити, що наявність або відсутність у запаху людини саме цих властивостей стала одним з основних пунктів дискусії між противниками і захисниками одорологічного методу, а тому цілком обґрунтовано буде включення їх в число криміналістичних властивостей слідів запаху людини.

Зараз же зупинимося на короткій характеристиці і викладі суті кожного з криміналістичних властивостей слідів і зразків запаху людини:

1. Безперервність механізму утворення слідів запаху відображає специфічну сторону його виникнення. За наявності джерела запаху і відповідних зовнішніх умов сліди запаху утворюються безперервно - доти, поки існує джерело.

На відміну від звичайних слідів і мікрослідів, утворення яких відбувається, як правило, миттєво або в більш або менш короткий період часу (в момент контакту), виникнення слідів запаху - це процес, що триває. З цього положення витікає наступне правило: час виявлення слідів запаху залежить від кількості пахучих речовин, що є джерелом запаху, і від зовнішніх умов, які прискорюють або сповільнюють процес летючості цієї пахучої речовини.

М. В. Кісін і К. Т. Сулімов, проводячи експерименти із застосування підсилювачів запаху, встановили, що позалабораторні собаки-детектори упевнено працювали зі слідами одногодинної давності. Робота собак- детекторів по сліду запаху 12-годинної давності полягала у сприйнятті ними запаху підсилювачів, так як індивідуальний запах людини в таких слідах практично був відсутній. Опрацювання ж собаками-детекторами слідів добової давності навіть за наявності підсилювачів запаху вже було невпевненим і частішими стали сходження зі сліду [59, с. 13-14].

2. Рухливість структури слідів запаху характеризує тимчасові стани речовини сліду і свідчить про те, що між його молекулами немає зв’язку, вони знаходяться в хаотичному русі і постійно перемішуються між собою і молекулами повітряного або іншого середовища, в якому відбувається процес слідоутворення. Отже, інтенсивність (концентрація) запаху поблизу джерела вища. Тому адсорбування сліду запаху необхідно проводити шляхом вкачування повітряного середовища в безпосередній близькості від поверхні джерела запаху або шляхом безпосереднього контакту вбирача з цією поверхнею. Якщо джерело запаху або адсорбент вміщене в обмежений об’єм, наприклад, у герметично закриту скляну місткість, то через деякий час в будь-якій частині цього об’єму запах буде являти собою однорідну суміш.

На основі даного положення була вироблена наступна методична рекомендація щодо роботи із запахом. Допускається дослідження за допомогою собаки-детектора запаху, законсервованого не раніше ніж за добу до цього [34, с. 73].

3. Розсіювання слідів запаху людини означає таку їх властивість, коли молекули запаху прагнуть зайняти весь об’єм, в якому вони знаходяться. Якщо даний об’єм необмежений або досить великий, то з розширенням кордонів сліду запаху меншає концентрація молекул запаху на одиницю цього об’єму. Звідси виходить практична рекомендація: об’єм місткості, в якій консервується запахоносій, повинен бути співмірний з об’ємами останнього, а для підвищення концентрації і молекул запаху в місткості потрібно вдатися до неодноразового похитування молекул через адсорбент.

У процесі роботи позалабораторного собаки-детектора за «гарячими» слідами запаху на місцевості послідовне підвищення концентрації молекул запаху примушує його рухатися в напрямі джерела запаху. Вітер змінює напрям розсіювання сліду запаху. Тому собака-детектор більш упевнено йде по сліду запаху при вітрі від джерела запаху. Сильний же вітер у напрямі джерела запаху може перешкоджати переслідуванню злочинця (або іншого джерела) за слідами запаху.

4. Під подільністю слідів і зразків запаху людини розуміється можливість розділення запаху на декілька частин з тотожними властивостями. У результаті від одного джерела можна законсервувати декілька тотожних носіїв слідів запаху людини або отримати декілька аналогічних зразків його запаху, причому це можливо як одночасно, так і через певні проміжки часу, протягом яких одорологічна інформативність зразків запаху людини залишається відносно незмінною.

5. Збереження слідів і зразків запаху людини в герметичній упаковці означає можливість повного збереження всіх індивідуальних якісно - кількісних характеристик людського запаху і запаху інших речових джерел інформації при переміщенні їх у відповідну обмежену герметичну упаковку.

Одорологічна практика свідчить, що скляна місткість з герметичною скляною кришкою, гумовою прокладкою і металевими затискачами або з металевою кришкою, що загвинчується, придатна для зберігання ймовірних носіїв слідів запаху людини фактично необмежено довго, протягом десятків років. Водночас упаковку з фольги рекомендується застосовувати в цих цілях лише тимчасово, а поліетиленові упаковки, в тому числі і поліетиленові кришки на скляні місткості, для цього непридатні.

6. Індивідуальність слідів і зразків запаху людини означає, що основні якісні і кількісні параметри запаху кожної конкретної людини неповторні, властиві тільки їй, а тому вона (людина) може бути встановлена за запахом з великої кількості інших запахів.

7. Відносна стійкість слідів запаху, тобто незмінність хімічної структури молекул запаху в умовах навколишнього середовища, що дозволяє збирати і дослідити їх на предмет встановлення джерела їх походження через певний період часу. При цьому вказані сліди запаху будуть зберігати досить довго індивідуалізовані ознаки запаху того об’єкта, від якого вони походять, незважаючи на те, що вони будуть знаходитися в оточенні великої кількості слідів запахів інших об’єктів. Дуже тісно з даною властивістю пов’язана властивість слідів, що коментується нижче, і зразків запаху людини або іншого живого організму, якому властиві розвинені обмінні процеси.

8. Відносна незмінність зразків запаху людини свідчить про те, що основні індивідуальні якісні і кількісні параметри запаху конкретної людини протягом усього її життя залишаються незмінними, тоді як інші якісні і кількісні характеристики її запаху постійно змінюються під впливом продуктів, у т. ч. лікарських препаратів, алкоголю і т. п., наявності шкідливих звичок (куріння і т. п.), фізичних або психічних навантажень та ін., що, в свою чергу, при правильній методиці проведення одорологічного дослідження не може обумовити помилковий результат. Собака-детектор у процесі методично правильно проведеного одорологічного дослідження орієнтується на індивідуальну основу запаху людини, абстрагуючись від дії багатьох ендогенних і екзогенних чинників [31, с. 102 та ін.].

Перераховані властивості слідів запаху визначають методику застосування технічних засобів роботи з ними, а значить, такі властивості можна з повною підставою іменувати криміналістичними [4, с. 44].

Таким чином, стосовно запаху людини і хребетних тварин сліди запаху володіють наступними криміналістичними властивостями: безперервністю механізму утворення, рухливістю структури, розсіюванням, подільністю, збереженням у герметичній упаковці, відносною стійкістю слідів, відносною незмінністю та індивідуальністю зразків. Якщо ж розглядати інші речові джерела запаху, то потрібно брати до уваги всі перераховані криміналістичні властивості запаху, за винятком чотирьох останніх. Знання розглянутих криміналістичних властивостей слідів запаху має, як це обґрунтовано підкреслює М. В. Салтевський [56, с. 282], принципове значення для якісного проведення кожного з етапів роботи з ними, особливо їх збирання і дослідження, а також для правильної оцінки отриманої одорологічних відомостей.

Звідси узагальнюючий виклад криміналістичних властивостей слідів запаху людини може мати такий вигляд:

1. Безперервність механізму утворення слідів запаху.

2. Рухливість структури слідів і зразків запаху людини.

3. Розсіювання слідів і зразків запаху людини.

4. Подільність слідів і зразків запаху людини.

5. Збереження слідів і зразків запаху людини в герметичній упаковці.

6. Індивідуальність слідів і зразків запаху людини.

7. Відносна стійкість слідів і зразків запаху людини.

8. Відносна незмінність слідів і зразків запаху людини [2, с. 72-76].

Механізм утворення та сприйняття слідів запаху людини

Ще Р. Х. Райт справедливо відзначив відсутність єдиної теорії про природу і сприйняття запахів [49, с. 68], унаслідок чого механізм сприйняття слідів запаху нюхом живих істот залишається гіпотезою. Адже до цього часу така теорія не розроблена, а існує декілька різних теорій, кожна з яких лише в формі наукової гіпотези пропонує той або інший варіант пояснення механізму сприйняття запахів живими істотами. Наприклад, згідно з теорією запаху Цваара Дермакера, всі пахучі речовини діляться на дев’ять класів:

1. Ефірні - запахи фруктових есенцій, воску, ефіру.

2. Бальзамічні - кольорів, ванілін.

3. Амбро-мускусні - виділяються статевими органами.

4. Каприлові - сиру, поту, сперми, сечі.

5. Запах пригорілого - фенолу, бензолу, нафталіну, підсмаженої кави.

6. Противні - клопів, блекоти, наркотичних речовин.

7. Ароматні - гіркого мигдалю, лимона.

8. Часникові - брому, смоли, йоду, хрому.

9. Нудотні - трупний запах, запах калу.

Усього, на думку Дермакера, нараховується 50 чистих основних запахів, які при змішуванні утворять усі інші запахи [49, с. 64]. Недосконалість і умовність цієї теорії, на наш погляд, очевидні. Дуже багато практичних питань про природу і механізм сприйняття запаху залишаються в теорії Дермакера відкритими, зокрема, яким чином нюхові аналізатори живих істот сприймають той або інший запах, який механізм утворення нових запахів на основі вказаних груп чистих запахів [28, с. 20].

Нарівні з наведеною теорією існує і ряд інших аналогічних теорій: вібраційна теорія запаху (Дайсон, 1938), просторова або стереохімічна (Манкриф, 1949), хвильова (Бек, Майсл, 1949) і адсорбційна (Манкриф, 1955). Кожна з них по-своєму пояснює природу, механізм утворення і сприйняття запаху, має сильні і вразливі сторони [49, с. 68]. Так, вібраційна теорія виходить з того, що потоки хвиль в інфрачервоній області спектру випромінюють вібруючі молекули пахучих речовин, які сприймаються нюховими рецепторами біологічних істот і перетворюються в запахи.

Стереохімічна теорія виникнення того або іншого запаху пояснює конфігурацію будови пахучої речовини. За цією теорією, молекула має поверхню з випуклими напівсферами, якими вона входить у контакт з поверхнею нюхового рецептора. Оскільки поверхня останнього являє собою систему півсферичних заглиблень (лунок), то вигляд речовини і її запах залежать від кількості напівсфер молекули, що вмістилися в лунку нюхового рецептора [41, с. 51].

Згідно з хвильовою теорією, клітини нюхових аналізаторів людини і тварин володіють здатністю випромінювання в довкілля хвиль, довжина яких знаходиться в діапазоні інфрачервоного випромінювання. Хвиля по-різному поглинається речовинами, що пов’язано з неоднаковим охолоджуванням нюхового епітелію, що відчувається як відмінність у запасі.

І, нарешті, виходячи з адсорбційної теорії, виникнення запаху пояснюється процесом адсорбції молекул пахучої речовини клітинами нюхового епітелію живого організму, внаслідок чого вони нагріваються. Міра рецепторів трансформується як певний запах [41, с. 48-105 та ін.].

У книзі про використання в боротьбі зі злочинами консервованого запаху, написаною групою вітчизняних і німецьких авторів, які протягом декількох років розробляли проблеми одорології [34], механізм сприйняття запаху пояснюється таким чином. Здатність усіх живих істот, включаючи людину, сприймати запах реалізовується завдяки наявності і функціонуванню у них особливої хеморецепторної системи. У спеціалізованих сенсорних хеморецепторах - клітинних структурах периферійної нервової системи, що безпосередньо сприймають хімічні стимули з навколишнього середовища, - відбувається перетворення енергії зовнішнього подразника в кодоване повідомлення, яке доставляє в центральну нервову систему відомості про силу і природу стимулюючого агента.

Нюхова рецептація дає велике число відповідей щодо якостей молекул запаху, з наявністю межі, що важко встановлюється між ними. Між багатьма пахучими речовинами, незважаючи на близькість їх якостей, як правило, можна виявити різницю. Тому при індивідуальному пред’явленні речовин-стимулів (подразників рецепторів) нюхова система дозволяє здійснювати груповий або індивідуальний їх якісний аналіз. У той час як смакова система в цьому відношенні здатна допомогти лише в груповому якісному аналізі речовин-стимулів, загальне хімічне почуття викликає при дії різних речовин-стимулів однотипну реакцію (подібність больових відчуттів), яка не дозволяє при близьких рівнях збудження рецепторів диференціювати речовини-стимули навіть на рівні групового якісного аналізу [34, с. 23-24].

З урахуванням викладеного може бути правильно зрозумілий і механізм утворення слідів запаху людини, який найбільш повно досліджений у навчальному посібнику М. В. Кісіна та інших співавторів [34, с. 25-30], а також у низці інших опублікованих праць [49; 53; 54; 57; 58; 60 та ін.]. Встановлено, що тіло людини за добу виділяє в довкілля біля 800 г поту [49, с. 103], жиру та інших пахучих речовин [55, с. 10]. Кількість поту залежить від обміну речовин, фізичного і психічного стану людини, умов зовнішнього середовища та інших чинників [34, с. 27]. Наприклад, при фізичному навантаженні і перегріві організму виділяється 2-2,5 кг поту [55, с. 10]. В утворенні місцевого індивідуального запаху людини основну роль відіграють шкірні покриви і шкірні залози. Серед багатьох функцій, що виконуються шкірою і її додатками, безпосереднє відношення до формування запаху має її участь у процесі дихання, обміні речовин і терморегуляції. Піт продукується екринними і апокринними потовими залозами, число яких на тілі людини досягає 2 млн [31, с. 106]. Екринні залози розташовані переважно на поверхнях долонь рук і підошвах ніг, апокринні - в пахвовій і генітальній областях.

Свіжовиділений піт і секрети сальних залоз, власне, не мають запаху і набувають його під дією сапрофітів шкіри, що додають їм характерні ароматичні речовини. Не останню роль відіграють при цьому температура і вологість навколишнього середовища, мікроклімат під одягом та інші умови [34, с. 27].

Поки що не відомі конкретні хімічні сполуки, що відповідають за індивідуальність запахового комплексу конкретної людини, але вже сьогодні наявні досить обґрунтовані дані, що дозволяють вважати цю індивідуальність не тільки стабільною як із зміною віку людини, так і при зберіганні слідів і зразків її запаху в законсервованому вигляді, але і стійкою [58 та ін.].

ПИТАННЯ 3

<< | >>
Источник: Т. О. Коросташова и др.. Курс лекцій з криміналістики. Основи одоро- логії / Т. О. Коросташова, Ю. О. Ланцедова, О. С. Тунтула ; [за наук. ред. О. А. Кириченка]. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили,2012. - 56 с.. 2012

Еще по теме Фізичні і криміналістичні властивості та механізм утворення і сприйняття слідів запаху людини:

  1. ПЛАН-КОНСПЕКТ
  2. Хронологія розвитку, напрямки, поняття, система і дисциплінарний ____ статус одорології____
  3. Фізичні і криміналістичні властивості та механізм утворення і сприйняття слідів запаху людини
  4. ЗМІСТ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -