Ознаки та принципи прав людини

Сутнісні ознаки прав людини:

Принципи прав людини відповідно до Загальної декларації прав людини 1948 року:

Права людини невідчужувані.

невід’ємність від неї. Така внутрішня властивість прав полягає в тому, що можливості людини, які в них відображаються, є неодмінною, закономірною приналежністю кожного індивіда. Цей принцип означає, що людина не можете бути позбавлена таких можливостей чи добровільно відмовитися від них, оскільки вони мають відношення до самого факту її існування. Без них вона не зможе сформувати, розвинути, проявити себе саме як особистість. За певних обставин дію деяких з них може бути призупинено або обмежено. Наприклад, якщо особа визнана винною у скоєнні злочину її можуть позбавити волі; або під час масових заворушень уряд, в інтересах національної безпеки та громадського порядку, може ввести комендантську годину, що обмежує свободу пересування, зокрема, забороняється перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у визначені години.

Права людини неподільні, взаємозалежні і взаємопов’язані. Різні

права людини за своєю суттю пов’язані між собою, а тому вони не можуть розглядатися окремо. Так, здійснення одного права залежить від здійснення багатьох інших прав, немає права, яке було б важливіше за інші.

Права людини універсальні. Даний принцип визначає, що права

стосуються всіх людей, вони не обмежуються часом, простором. Кожен має право користуватися правами людини без будь яких умов, як-то щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, сексуальної орієнтації, майнового, станового або іншого становища тощо.

ВАЖЛИВО!!! Універсальність прав людини жодним чином не впливає та не загрожує різноманіттю індивідуальностей чи культурних відмінностей. Різноманіття може існувати і в суспільстві, де всі рівні і в рівній мірі заслуговують поваги. Права людини послуговують мінімальним стандартом, який стосується всіх індивідів. Окрема держава не може звужувати права, вона тільки може їх розширювати, визначати і застосовувати вищі стандарти. Наприклад, у сфері соціально-економічних прав суспільство зобов’язано діяти рішуче для досягнення прогресу для повної реалізації цих прав, але не існує закріплених стандартів щодо самих кроків (податкова чи соціальна політика) задля сприяння цьому. Кожна країна або суспільство самостійно визначає таку політику, враховуючи власні обставини.

Також треба враховувати, що терористичні організації, авторитарні режими та популісти ставлять під сумнів універсальність прав людини.

1.3.