<<
>>

Поняття, об’єкти та види криміналістичної ідентифікації

Серед окремих методів криміналістики одне з чільних місць належить методам криміналістичної ідентифікації та встановлення групової належності (групофікації), теоретичні основи яких є найбільш розробленими, а практична значущість - багатоплановою.

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки, передусім закони тотожності та категорії матеріалістичної діалектики. Сутність закону тотожності полягає в тому, що будь- яка думка про речі в процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторювалася, тобто сутність ідентифікації полягає у встановленні того ж самого у різних об’єктах або того ж самого об’єкта в його різних станах.

Таким чином, закон тотожності відображає структуру міркування про що-небудь; доказування існування якогось факту, події, явища; встановлення різних станів об’єкта в теперішньому, минулому та майбутньому; визначення моментів часу.

Криміналістична ідентифікація - це метод пізнання, який полягає у встановленні тотожності об’єктів, виявлених під час розслідування, з об’єктами, що були задіяні у механізмі вчинення злочину і залишили відображення своїх ознак (сліди). Тобто криміналістична ідентифікація є порівняльним дослідженням ознак суб’єкта, задіяного при вчиненні злочину, й ознак об’єкта, виявленого під час розслідування[16].

У доказуванні прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча й припустимим є використання ймовірних суджень щодо належності конкретного об’єкта до класу, виду або роду. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, застосовуваного в різних галузях знань. Отже, у процесі використання як ідентифікації у ролі загального методу, так і криміналістичної ідентифікації (окремого методу), встановлюється тотожність, тільки в першому випадку - тотожність групи, виду, роду, класу, а в другому - індивідуального конкретного об’єкта.

Методологічну основу ідентифікації як метода встановлення тотожності складають такі положення матеріалістичної діалектики:

1) усі об’єкти, події матеріального світу є взаємопов’язаними і являють собою нескінченне сплетіння зв’язків та взаємодій. Якщо наслідок відомий, то неважко встановити причину, і навпаки. За слідами, залишеними на місці події, встановлюють особу злочинця та обставини вчинення злочину. Усі об’єкти та явища є пізнаванними, у світі немає непізнаванних речей - є поки не пізнані;

2) події, явища матеріального світу є індивідуальними, оскільки немає двох однакових речей. Це фундаментальне положення дозволяє знаходити і пізнавати реальні об’єкти, обумовлені практичною діяльністю людини;

3) всі об’єкти матеріального світу перебувають у постійному русі, розвитку, зміні. Однак індивідуальність і визначеність об’єкта припускають його відносну усталеність, незмінність, тобто збереження характерних ознак, які дозволяють ототожнювати його з самим собою. Хоча ототожнюваний об’єкт постійно змінюється, він одночасно є рівним і нерівним самому собі.

У криміналістиці і кримінальному судочинстві проблема об’єкта, що змінюється, є однією з найскладніших. Це пояснюється тим, що доводиться розв’язувати завдання порівняння двох станів, в яких об’єкт перебував у різний час, наприклад людина в момент вчинення злочину і через кілька років в момент пред’явлення її для пізнавання.

Отже, розкриття сутності та оцінка часових змін об’єкта є головним у процесі ідентифікації.

При вивченні змін необхідно знати їх види. Вони можуть бути природними, навмисними і випадковими.

Природні зміни - це такі зміни, які відбуваються безперервно внаслідок руху і розвитку об’єктів. У природі все існує лише завдяки будь-якому руху. Людина старіє, сприйняте забувається, свіжий слід на металі окислюється, чорнила на папері вицвітають тощо. Усе це природні зміни, котрим піддаються будь-які джерела доказової інформації.

Умисні зміни - це такі зміни, які суб’єкт вносить у відображення з метою його викривлення чи знищення. Наприклад, викривлення почерку при підробленні документів, використання маски та рукавичок при вчиненні розбійного нападу, знищення знарядь вчинення злочину, розчленування жертви тощо.

Випадкові зміни - це зміни, не пов’язані з подією злочину. До них належать, наприклад, пошкодження слідів на місці події випадковими особами, транспортом, тваринами і т.п. Випадкові зміни завжди виникають пізніше навмисних і з ними не пов’язані. Названі зміни аналізуються за так званий ідентифікаційний період, тобто за такий час, протягом якого ознаки і властивості об’єкта хоча й змінюються, але залишаються достатніми для встановлення тотожності.

Ідентифікаційний період є неоднаковим для різних об’єктів і залежить від багатьох чинників, які потрібно встановити у процесі доказування. Таким чином, криміналістична ідентифікація як окремий метод криміналістики відрізняється від ідентифікації, яка використовується в інших галузях знань, формою встановлення тотожності. У першому випадку встановлюють тотожність конкретного об’єкта, який має усталену зовнішню форму, а у другому - тотожність численних однакових об’єктів, поділених на класи, види, роди і дрібні групи.

Ідентифікація як окрема теорія встановлення тотожності у кримінальному судочинстві розроблена С.М. Потаповим. Значний внесок у розвиток цієї теорії зробили Н.В. Терзієв, Б.І. Шевченко, А.І. Вінберг, В.Я. Колдін, Р.С. Бєлкін, М.О. Селіванов, М.Я. Сегай, М.В. Салтевський, інші вчені-криміналісти.

Поняття «об’єкти» в теорії ідентифікації має принаймні два значення. У першому - це матеріальні об’єкти, тобто фізичні тіла: тверді, сипучі, рідкі, газоподібні як неорганічного, так і органічного походження, щодо яких необхідно встановити тотожність або групову належність. Ці об’єкти називаються ототожнюваними, або ідентифікованими. У процесі ідентифікації об’єкт має бути лише один, оскільки встановлюється тотожність конкретного об’єкта. Якщо об’єктів кілька, то й актів ідентифікації теж буде кілька. У другому значенні об’єкти - це будь-які матеріальні тіла органічного і неорганічного походження, які є засобом встановлення тотожності. Ці об’єкти називають ототожнювальними, або ідентифікувальними. Отже, структура процесу встановлення тотожності містить ідентифікований (ототожнюваний) та ідентифікуючий (ототожнюючий) об’єкти. Ідентифікуючих об’єктів у процесі ідентифікації може бути декілька.

Вище було розглянуто два метода ідентифікації - загальний і окремий. Для кожного з них існують певні об’єкти, щодо яких тим чи іншим методом можна встановлювати тотожність в її криміналістичному розумінні. В теорії ідентифікації можна виділити принаймні дві концепції. Згідно з першою методом ідентифікації можна ототожнювати будь-які матеріальні об’єкти: тверді, сипкі, рідкі та газоподібні тіла, окремі події, явища. Наприклад, можна ідентифікувати ґрунт із взуття підозрюваного з ґрунтом, вилученим з місця події, або встановити, що дві краплі рідини є тотожними. Ґрунт із взуття і зразок ґрунту з місця події - два певних об’єкти, кожний з них тотожний лише сам собі.

У світі немає двох однакових речей. Два об’єкти можуть бути скільки завгодно схожі, але в той же час кожний з них завжди залишається собою. Тому стосовно сипких, рідких і газоподібних об’єктів методом ідентифікації встановлюють не тотожність, а тільки скільки завгодно високий ступінь схожості або факт належності об’єкта певній групі, роду, виду, класу. Тому некоректно твердити, що зерно, виявлене у звинуваченого, є тотожним зерну з комори господарства, де було вчинено крадіжку. Згідно з другою концепцією ідентифікацію називають криміналістичною і вважають її окремим методом, застосовуваним для встановлення тотожності матеріальних об’єктів тільки з усталеною зовнішньою формою. Зовнішня форма є головною просторовою ознакою, яка виділяє конкретний предмет із середовища йому подібних.

Криміналістична ідентифікація - це окремий метод дослідження, який застосовується для ототожнення обмеженого кола матеріальних предметів. Методом криміналістичної ідентифікації не можна встановити тотожність матеріальних тіл, котрі не мають усталеної зовнішньої форми, минулої події, явища, моменту часу. Це завдання вирішується процесуальним доказуванням, у ході якого встановлюється тотожність, наприклад часу вчинення злочину, належності крові у плямі, знайденої на місці події, саме підозрюваному тощо.

Процесуальне доказування відрізняється від ідентифікації тим, що в його ході застосовуються всі заходи, регламентовані законом, у тому числі й метод криміналістичної ідентифікації. Процесуальне доказування є специфічною формою пізнання в кримінальному судочинстві, а криміналістична ідентифікація - лише окремим методом, який застосовується в процесі доказування[17].

Об’єктами криміналістичної ідентифікації можуть виступати люди (підозрюваний, потерпілий), різноманітні матеріальні предмети (знаряддя злочину, вогнепальна зброя, транспортні засоби, будівлі та ін.), речовини.

Криміналістична ідентифікація є процесом (процедурою) спеціального дослідження для встановлення тотожності конкретного об’єкта; має свою методику і структуру, аналогічну структурі загального методу ідентифікації.

Ідентифікацію як загальний метод у криміналістиці прийнято поділяти за різними ознаками: за рівнем досягнутої індивідуальності - на родову, видову, групову та індивідуальну, тобто криміналістичну; за природою ідентифікуючих об’єктів - на сигнальну і знакову; за способом відображення ідентифікаційної інформації - на ідентифікацію цілісних структур, розділеного цілого та ідентифікацію джерела пошкодження. Існують й інші (змішані) ідентифікації, серед яких найбільш поширені такі: а) за матеріально зафіксованими відображеннями; б) за ознаками загального походження; в) за уявним образом; г) за особливостями зовнішньої будови; д) за особливостями внутрішньої будови та складу; е) за функціонально-динамічними особливостями.

Сутність криміналістичної ідентифікації полягає у співставленні об’єкта та його відображення. Підґрунтям такого співставлення є криміналістичні постулати про використання матеріалістичної теорії відображення як властивостей живої та неживої матерії. Порівнянню можуть бути піддані: безпосередньо ідентифікований предмет з відображеннями його ознак, наприклад взуття з його слідом, знаряддя злому - за об’ємним слідом тиснення; безпосередньо ідентифікований об’єкт з його уявним образом - слідом пам’яті, наприклад при пізнанні людей і речей; нарешті, порівнюватися можуть тільки відображення ознак ідентифікованого об’єкта, як це трапляється при ототожненні людини за слідами пальців рук, ідентифікації цілого за його частинами.

В усіх випадках ідентифікації фігурують тільки матеріальні або ідеальні відображення. Порівняльне дослідження матеріальних та ідеальних відображень розрізняється засобами, методами і процесуальними формами, що застосовуються. Ідентифікація за матеріальними слідами-відображеннями, як правило, здійснюється спеціалістом із застосуванням різних технічних засобів і методів у формі судової експертизи. Ідентифікація за ідеальними відображеннями - слідами пам’яті - здійснюється джерелом ідеального відображення, тобто суб’єктом, який сприймав ідентифікований предмет (особу, річ тощо), і провадиться в ході слідчої дії - представленні для пізнавання. У кожному виді ідентифікації встановлюють тотожність об’єкта або його класифікаційну належність.

Тому криміналістичну ідентифікацію, на відміну від ідентифікації як загального методу, доцільно класифікувати за видами відображення: 1) за матеріально фіксованими відображеннями; 2) за ідеальними слідами- відображеннями (уявленими образами, слідами пам’яті).

3.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Поняття, об’єкти та види криміналістичної ідентифікації:

  1. Криміналістична характеристика комп’ютерних злочинів
  2. Інформаційно-довідкове забезпечення кримінальних проваджень. Поняття, система, завдання
  3. Інформація та інформаційні технології. Поняття, атрибути та класифікація
  4. Криміналістичні обліки і криміналістична реєстрація. Поняття, об’єкти та класифікація
  5. Сучасні криміналістичні інформаційні системи міжнародних організацій з протидії міждержавній злочинності
  6. Поняття, об’єкти та види криміналістичної ідентифікації
  7. Групофікація як окремий метод науки криміналістики
  8. Криміналістична діагностика
  9. Лекція 3 Концептуальні положення криміналістичної техніки
  10. Засоби криміналістичної техніки
  11. Лекція 5 Криміналістична габітологія
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -