Види ідентифікації людини за ознаками зовнішності та фактори, що впливають на об’єктивність сприйняття та зміну ознак зовнішності людини

Ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні сліди-відображення є основою для ідентифікації особи. Існує кілька видів ідентифікації людини за ознаками зовнішності з використанням методики словесного портрета.

Пред’явлення особи для впізнання виконується у вигляді процесуальної дії, передбаченої ст. 228 КПК України. Для впізнання можуть бути пред’явлені живі особи, трупи чи фотознімки осіб або трупів, відповідно до ст. 230 КПК.

Пред’явлення для впізнання особи за матеріальними зображеннями у вигляді суб’єктивних портретів (малюнків, фотороботів, композиційних мальованих портретів, скульптурних портретів обличчя за черепом) не передбачено законом.

Одним з видів ідентифікації особи є також безпосереднє зіставлення слідчим її зовнішності з фотознімками. Цей вид ідентифікації застосовують для перевірки особи, викликаної на допит як свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений; при цьому порівнюють зовнішність особи з фотокарткою у витребуваних особистих документах.

Ідентифікацію особи безпосереднім порівнянням її зовнішності з описом, складеним методом словесного портрета, фотознімками, мальованими, фотокомпозиційними та композиційно-мальованими суб’єктивними портретами, скульптурним портретом здійснюють оперативні працівники під час оперативно - розшукових заходів.

Експертна ідентифікація - безпосереднє порівняння експертом із застосуванням спеціальних знань ознак зовнішності людини, збережених на фотознімках, у кіно- та відеоматеріалах, зі зразками ознак зовнішності, відображеними на різних матеріальних носіях інформації.

Криміналістичну портретну експертизу призначають тоді, коли необхідно встановити особи невідомих злочинців, невпізнаних трупів, свідків, підозрюваних, фактів належності документів, які засвідчують особу, та інші фактичні обставини, що мають значення для розслідування кримінального правопорушення. Експертизою встановлюють, чи та сама або різні особи зображені на поданих фотознімках або інших матеріальних відображеннях.

Для цієї експертизи використовують тільки об’єктивні відображення людини - фотознімки, кіно- та відеокадри, які мають ознаки зовнішності конкретної людини. Криміналістична експертна ідентифікація за суб’єктивними відображеннями (мальованими портретами, композиціями) неможлива через відсутність методів аналізу уявних образів зовнішнього вигляду людини.

Для криміналістичної портретної експертизи використовують візуальні, вимірювальні, графічні методи, а також суміщення та накладання.

Візуальний метод є найпоширенішим та застосовується для дослідження одно- та різноракурсних фотопортретів за допомогою спостереження і порівняння своєрідності форм, розміру та взаємного розташування ознак зовнішності на поданих фотознімках.

Метод лінійних і кутових вимірювань, застосовуваний для дослідження одноракурсних фотознімків, полягає у виокремленні на фотознімках (фоторепродукціях) необхідної кількості антропометричних точок, відстані між якими й кути між лініями, що їх з’єднують, вимірюють за допомогою інструментів, а потім порівнюють.

Графічний метод полягає в побудові та порівнянні в системі координат графіків, які характеризують лінійні розміри відрізків, що з’єднують відповідні антропометричні точки, і ступінь вигину контурних ліній відповідних частин обличчя. Довжину відрізків, що з’єднують антропометричні точки, вимірюють циркулем та лінійкою, ступінь вигину контурних кривих - спеціальним приладом.

Метод суміщення зображень полягає в тому, що на одній з порівнюваних фотографій роблять вирізи за лініями, що перетинають найбільш інформативні та чітко визначені ознаки. Після цього фотографію накладають на іншу, а експерт визначає, чи збігаються однойменні ознаки зовнішності.

Метод накладання (фотоаплікації) полягає в тому, що одноракурсні та рівномасштабні діапозитиви (або негативи), виготовлені з наданих на експертизу фотографій, накладають один на одного за однойменними антропометричними точками в наскрізному світлі і перевіряють, чи збігаються відповідні точки.

Важливою частиною портретної експертизи є оцінювання виявлених збіжностей та розбіжностей в ознаках зовнішності і оцінювання достатності цих ознак для категоричного висновку експерта. Для об’єктивізації оціночних критеріїв застосовують математичні та ймовірнісно-статистичні методи.

На безпосереднє сприйняття зовнішності особи впливають фактори суб’єктивного та об’єктивного характеру, які потрібно обов’язково брати до уваги, складаючи словесний портрет.

До факторів суб’єктивного характеру належать загальногрупові - стать, вік, загальний розвиток (а також освітній рівень), національність, місце постійного проживання, професія; також індивідуальні характеристики того, хто спостерігає, - увага, гострота зору, зорова пам’ять, уява, темперамент, емоційність, особисте ставлення до об’єкта спостереження чи події.

Значний вплив на діяльність органів чуття робить професія, минулий досвід особи, її схильності та інтереси. Загальновідомо, що фахівець сприймає в об’єктах і явищах переважно те, що його цікавить, що він вивчає, водночас не звертаючи уваги на нецікаві для нього деталі. Таку залежність сприйняття нових об’єктів від наявних знань, минулого досвіду, світосприйняття і всього духовного життя людини в момент сприйняття у психології називають аперцепцією. Так, перукар докладно може описати зачіску, шкіру людини, стоматолог - особливості зубного апарату тощо.

Значну роль у визначенні повноти сприйнятого відіграє спрямованість уваги, від якої залежить ступінь адекватності сприйнятого.

Крім суб’єктивних здібностей людини, яка сприйняла і зберегла уявлення про зовнішність іншої, важливо враховувати об’єктивні умови цього сприйняття. Впливати на уявлення про зовнішність особи, за якою спостерігають, може: відстань від спостерігача до цієї особи, характер освітлення, час доби, метеорологічні умови, тривалість та інші обставини спостереження (у натовпі, на безлюдній вулиці, у лісі, приміщенні, через вікно, із транспорту, що рухається).

Фактори, що впливають на зміну ознак зовнішності людини. Суттєві зміни зовнішності особи настають, як правило, протягом тривалого часу. Найбільш помітні зміни відбуваються в дитячому й підлітковому віці, коли формується кістяк людини. Для криміналістики це не має визначального значення, адже між фіксацією зовнішніх ознак, наприклад фотографуванням чи складанням словесного портрета, і ототожненням проходить здебільшого нетривалий час. Проте зовнішність людини може змінитись і за короткий термін під дією різних ненавмисних чи навмисних факторів.

Окремими факторами, які за короткий проміжок часу можуть значно змінити зовнішність, є різні травматичні ушкодження та хірургічні втручання. Зокрема, косметичні операції обличчя, а також застосування косметичних засобів, театрального гриму, що суттєво змінює зовнішній вигляд різних елементів людини, внаслідок чого може виникнути враження, наприклад, збільшення розмірів розрізу очей, а також зміни положення їх кутів тощо.

Відповідним змінам можуть піддаватися і розміри носа. Застосування різної за тоном пудри іноді викликає зовнішній ефект зменшення довжини і ширини носа.

Зміна кольору і розмірів контуру обох губ досягається застосуванням губних помад і косметичних олівців різних тонів. Окреслення нових контурів губ і нерівномірне нанесення помади дає змогу змінити довжину рота і положення його кутів, а також змінити контури, борозенки кайми верхньої губи.

Іншим, найбільш дієвим засобом зміни зовнішності людини, який застосовують як чоловіки, так і жінки, є косметична (пластична) хірургія. У криміналістичній літературі проблему, пов’язану з впливом пластичних операцій на зміну різних елементів зовнішності і можливість ідентифікації людини після них, практично не розроблено і майже не висвітлено.

Питання для самоконтролю

1. Джерела отримання інформації про ознаки зовнішності особи.

2. Наукові основи використання методу ідентифікації людини за ознаками зовнішності.

3. Суб’єкти використання даних про зовнішність особи.

4. Фактори суб’єктивного характеру, що впливають на сприйняття зовнішності особи.

5. Фактори об’єктивного характеру, що впливають на сприйняття зовнішності особи.

6. Фактори, що впливають на зміну ознак зовнішності людини.

7. Класифікація джерел інформації про ознаки зовнішності людини за видами об’єктів - носіїв інформації.

8. Способи та методи фіксації ознак зовнішності людини.