Висновки до розділу 2

У результаті аналізу основних елементів механізму здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в Україні та їх адміністративно-правового забезпечення ми зробили кілька важливих висновків.

Дослідження сутності контролю за нотаріальною діяльністю крізь призму різноманітних наукових підходів до дослідження сутності контролю, свідчить про доцільність його розгляду з трьох позицій:

1) Як різновид управлінської діяльності контроль у сфері нотаріату являє собою врегульовану нормами адміністративного права та здійснювану з використанням специфічних організаційних форм і методів цілеспрямовану діяльність спеціально уповноважених суб’єктів (державних органів та недержавних організацій, інших суб’єктів), наділених відповідними повноваженнями, що полягає в спостереженні, перевірці, аналізі та оцінці дотримання встановленого порядку організації та здійснення нотаріальної діяльності з метою запобігання, виявлення та припинення його порушень, а також забезпечення нормального функціонування нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

2) Як форма діяльності уповноважених органів контроль за нотаріальною діяльністю являє собою самостійну адміністративно-правову форму діяльності уповноважених органів державної влади, недержавних організацій та інших суб’єктів, система та повноваження яких закріплені в нормативно-правових актах, що спрямована на забезпечення дотримання суб’єктами нотаріальної діяльності правових приписів і тягне за собою настання правових наслідків.

3) Контроль за нотаріальною діяльністю можна визначити як одну з основних функцій державного управління у сфері нотаріату, реалізація якої спрямована на запобігання, виявлення та припинення порушень встановленого у нормативно-правових актах порядку організації та здійснення нотаріальної діяльності, своєчасне вжиття заходів, спрямованих на їх повне та своєчасне усунення, визначення законності, доцільності й ефективності надання нотаріальних послуг ,а також забезпечення ефективного функціонування та подальшого розвитку нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

Контроль за нотаріальною діяльністю характеризується низкою специфічних ознак, які дозволяють не лише отримати максимально повне уявлення про його зміст, спрямованість, місце й роль в системі функцій державного управління, але також підтверджують обґрунтованість його розгляду як самостійної функції державного управління в сфері нотаріату. Зокрема, контроль за нотаріальною діяльністю: 1) невід’ємний від держави і є складовою частиною державної діяльності; 2) є самостійною складовою функціональної системи управління нотаріатом і може відігравати як основну, так і допоміжну роль в управлінні нотаріальною діяльністю; 3) має правову природу, що передбачає його максимальну регламентацію нормативно-правовими актами;

4) має цілеспрямований характер; 5) має неоднорідний характер; 6) має активний, динамічний, державно-владний характер; 7) передбачає настання юридичних наслідків; 8) складається з низки послідовних, взаємообумовлених стадій;

9) передбачає детальну регламентацію процедури його здійснення; 10) має безперервний, систематичний, характер.

Стратегічною метою державного контролю за нотаріальною діяльністю є запобігання, виявлення та припинення порушень встановленого у нормативно- правових актах порядку організації та здійснення нотаріальної діяльності, своєчасне вжиття заходів, спрямованих на їх повне та своєчасне усунення, а також забезпечення ефективного функціонування та подальшого розвитку нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб.

Виходячи із зазначеної мети, можна визначити наступні завдання контролю за нотаріальною діяльністю на сучасному етапі: 1) аналіз, спостереження та перевірка стану функціонування нотаріальної системи в цілому, а також діяльності окремих підконтрольних об’єктів (державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, квазінотаріальних органів тощо) з метою встановлення та підтримання правопорядку, забезпечення неухильного дотримання законності та дисципліни; 2) отримання повної, об’єктивної та достовірної інформації про функціонування підконтрольних об’єктів, її співставлення із вимогами та критеріями, що визначають загальні напрями розвитку нотаріату, з метою виявлення відхилень, з’ясуванні причин їх утворення, вжиття заходів щодо їх усунення; 3) забезпечення дотримання законодавчого порядку організації нотаріальної діяльності, а також встановленої процедури вчинення нотаріальних дій; 4) забезпечення формування висококваліфікованого кадрового складу в нотаріальній системі, дотримання встановленого порядку допуску до посади нотаріуса, а також дотримання нотаріусами встановлених обмежень і заборон;

5) виявлення фактів порушень законності та дисципліни в діяльності підконтрольних суб’єктів, з’ясування суб’єктивних та об’єктивних причин, які сприяли їх учиненню, розробка та вжиття заходів, щодо їх усунення; 6) вжиття відповідних заходів реагування на виявлені порушення, зокрема, притягнення винних осіб до відповідальності, відшкодування заподіяних збитків, відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб; 7) розробка заходів, спрямованих на перспективний розвиток нотаріальної системи, уніфікацію нотаріальної практики, підвищення рівня якості надання нотаріальних послуг населенню, зміцнення позицій нотаріату як одного з основних засобів позасудового врегулювання цивільно-правових спорів.

Об’єктом контролю за нотаріальною діяльністю є суспільні відносини, що складаються у сфері організації нотаріату в Україні.

У рамках широкого підходу до розуміння нотаріату як складного правового інституту доцільно його розглядати відразу з кількох позицій: як системи органів і посадових осіб; як галузі права; як галузі законодавства; як наукової та навчальної дисципліни.

У рамках вузького підходу до розуміння нотаріату його слід розглядати як публічно-правовий інститут, що передбачає діяльність уповноважених на те органів і посадових осіб, спрямовану на забезпечення позасудової охорони та захисту цивільних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави в межах безспірних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій.

Під нотаріальною діяльністю необхідно розуміти здійснювану від імені держави публічно-правову, професійну діяльність нотаріусів та інших уповноважених державою осіб, що спрямована на забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави шляхом пocвiдчeння бeзcпipниx прав, а також фактів, що мають юридичне значення, вчинення інших нотаріальних дій, передбачених чинним законодавством, з метою надання їм юридичної достовірності та офіційного визнання.

Основний предмет контролю за нотаріальною діяльністю складають безпосередні (фактичні) правовідносини, що виникають з приводу дотримання встановленого Законом порядку і правил: 1) допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності; 2) організації нотаріальної діяльності державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів;

3) вчинення нотаріальних дій державними та приватними нотаріусами, а також іншими уповноваженими на це посадовими особами; 4) надання додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, та справляння плати за їх надання; 5) ведення нотаріального діловодства, звітності та архіву нотаріуса; 6) видачі та анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 7) зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності.

Додатковим предметом контролю за нотаріальною діяльністю є: 1) загальний професійний рівень нотаріуса; 2) дотримання нотаріусами

фінансового та податкового законодавства; 3) дотримання нотаріусами

встановлених обмежень, пов’язаних із здійснюваною нотаріальною діяльністю;

4) дотримання нотаріусами правил зберігання та розголошення нотаріальної таємниці; 5) дотримання нотаріусами правил професійної етики та антикорупційного законодавства тощо.