<<
>>

Організація місцевої влади і самоврядування

Особливу увагу Українська Національна Рада приділяла організації органів влади і управління иа місцях. Згідно з її розпорядженням (1 листопада 1918 p.), на всій території держави слід було ліквідувати всі старі органи державної влади і управління, зберігшн, однак, попередній адміністративно-територіальний поділ - повіт, чісто, містечкові ra сільські общини (громади).

Замість авсгрін- ськнх органів у містах, містечках і селах псрсдба'илось обрати, від- повідио, міській та громадських комісарів і колективні оргапн при них, які представляли б усі верегви населення - повітові націотиьиі pwto і так звані «прибічиі ради». Ila думку дослідників (В. Тищик), якяприбічні», так і повітові націоішльні ради були дорадчими органами іфи громадських і повітових комісарах, а як виконавчі органи на рівні повітових рад обиралися повітові комітети.

Варто відзначити активне перебирання українцями влади иа рівні місцевих адміністрацій краю. Так, повітові ради було створено, шоправда в умовах слабкого зв’язку з центром, у Долині, Дрогобичі. Перемишлі, ГІідгайцях, Сокалі та Станіславові інс до листопадово- гаїювстаиня (О. Пивтшпт). Лише впродовж 1-7 листопада 1918 p. українці иерсбрали адміністрацію в 50 повітах Східної Галичини, ї Перемишлі та Чесанові вони утримували владу лічені дні. у пові- тахЛісько та Сяпік («Комаичацька Республіка») — до січня 1919 p. у ряді місцевостей Буковини встановлена (6 листопада 1918 p.) українська влада проіснувала декілька днів. Проте і тутбуло розпочато створення повітових органів. 11 листопада 1918 p., після вступу румунського війська до Чернівців, осідок Украінського Kpa- яового Комітету було перенесено до Кіцманя. B результаті Кіц- манська повітова національна рада стала крайовим органом влади.

Спочатку населення обирало керівників місівмюі адміністрації фомадських комісарів - на загальних зборах громад. Щодо вибо- Ряповітових комісарів, то порядок ix проведення було визначено 8 «Уставі і інструкції для повітових органів Украіиськоі РІацюнсі'іь- 1101 Ради» (листопад 1918 p.). Так, иовітові комісари в ЗУНР оби- ралися повітовими зборами «відпоручників» усіх громад. Останніх '1 llPailH мешканці громад віком від 20 років. Якшо громада палі- ч'вала попад 3 тис осіб, то мала право обирати від кожних настун- ll1' ^ тис. мешканців щс по «відпоручнику». Обрання «відпоруч- ииків» очолювали місцеві політичні організації, а коли таких nc було, то просвітні чи січові товариства (C. Макарчук). Місцевих керівників обирали з-поміж людей знаних, авторитетних, які хіа. ли певний професійний досвід і бажання працювати. Наприклад, Самбірським повітовим комісаром обрали Апдрія Чайковського, відомого письменника та адвоката, а повітовим комісаром Стрий- щиіім - Остапа Мижапківського, пс менш відомого композитораі диригента.

Із прийняттям «Тимчасового закону про адміністрацію ЗУНР» (16 листопада 1918 p.) право визначення керівництва адміністративно-територіальних одиниць покладалося на Державний Секретаріат у Львові, якому - як найвищій державній інстанції (§ 3) - підпорядковувалися усі місцеві адміністрації.

Повітові комісари набували статусу державного повітового комісара (§ 4), яких призначав і усуван Державний секретар внутрішніх справ. Він також повинен був затверджувати на своїх посадах обраних раніше населенням повітових комісарів. При цьому передбачалося збереження старих кадрів службовців, особливо суспільно необхідних служб (комунальних, зв’язку, залізниць тощо). Як зазначалося в законі, всі службовці, які дадуть письмове зобов’язання чеспо служити Українській державі, залишаються на своїх місцях.

Згодом Державний Секретаріат внутрішніх справ узагальнивдо- свід місцевої адміністрації і розробив проект Закону Про повітові трудові ради (квітень 1919 p.). Передбачалося, що нова адміністрація обиратиметься загальним голосуванням, а комісари будуть підконтрольні Раді. Проте цим демократичним намірам нссудилося бути здійсненими.

Поточні потреби розвитку державності зумовили деталізацік1 функцій та завдань повітових, міських і сільських органів влади Так, обов'язки державних повітових комісарів були визіичені у роз- порядженпі Державного Секретаріату «Про державну адміністрацію» (16 листопада 1918 p.). Зокрема, Державний повітовий комісар: призначав у селах і містах, що пе були повітовими центрами, сільських і містечкових комісарів; приймав присягу службовців повітових служб і адміністрації; мав право розпускати місцеві громадські ради і призначати нові вибори до них; затверджував розпорядження повітових властей; дозволяв носіння зброї цивільїюм; населенню; наглядав за діловодством державних служб тощо. CepfJ головних завдань, що висувалися перед комісарами, було створо* оборонної сили шляхом залучення до цього і військового вишкояу молоді; організація продовольчого забезпечення повітів; назаго дження збору податків і добровільних внесків на користь дер*36" тощо (C. Макарчук). Відповідним чином було регламентовано11 повноваження комісарів нижчих лапок.

Повітовим комісарам підпорядковувалися повітові військові коменданти та коменданти жандармерії, однак тільки у справах громадської (публічної) безпеки. У всіх іниіих справах вони мали сііівпращовати. У господарських снравах повітові комісари повинні були співпрацювати з повітовими харчовими управами (/>'. Tu- щіік). 1з компетенції державних повітових комісарів, отже, були вилучені військові справи, судочинство, справи залізниці, пошти й тс- леїрафу, які в умовах военного часу підлягали суворій централізації.

Статус та принципи організації повітового самоврядування впродовж існування ЗУНР-ЗОУНР пс були законодавчо регламентовані, через що існували різні його форми. Так, дослідники (О. Ilae- тшнн) зазначають, що у Дрогобичі, Коломиї та Псрсмишлі повітові ради утворили низку фахових комісій. Спільним представницьким органом повітів Коломиї та Печеніжина була Окружна YH Рада, яка створила підрозділи («референтури») відповідно до структури Державного Секретаріату. У Станіславові була створена Повітова Господарська Рада, вибори до якої відбулися на основі загального і безпосереднього права. Наприкінці 1918 p.- иа початку 1919 p. ГІовітові УН Ради реорганізуються у т. зв. Ширші УІІ Ради па основі представництва від сільських громад та робітничих осередків повіту. Такого типу Ради діяли у Бучачі, Бережанах. Дрогобичі, Калуші, Коломиї, Станіславові, Тернополі та Чорткові.

У ряді місцевостей були утворені органи самоврядування на професійній основі. У Дрогобичі, Калуші, Косові, Стебнику діяли Ради робітничих депутатів, у Коломиї, Станіславові та Стрию - Ради солдатськіа депутатів. У Стебнику робітнича Рада була створена як місцевий орган влади, у Дрогобичі - як робітнича організація місцевого солезаводу. Ці інституції взяли па себе вирішення виробничих і соціальних питань.

Отже, Українська Національна Рада здійснила важливі кроки До формування місцевих органів влади - повітових національних рад та їхніх виконавчих органів - повітових комітетів. Ксрівиика- 411 місцевої державної адміністрації були громадські та повітові комісари. Останні, зокрема, керували фактично всіма цивільними організаціями повіту, окрім війська, суду, залізниць, пошти й геле- Ф%. Ці функції виконували спеціальні повітові та окружні коменданти. Спочатку комісарів обирали иа загальних повітових 3Mpax, згодом це право було передано Державному Секретаріату ВІ1Утрішніх справ. Віи призначав повітових комісарів, які, у свою 4cPry, призначали громадських — сільських та містечкових — комі- сарів. Організація місцевого самоврядування не була законодавчо Регламептована, що зумовило різноманітність форм його існування, гпрямованих, однак, на вирішення виробничих і соціальних пробам громадськості.

<< | >>
Источник: Терлюк I. Я.. Історія держави і права України: Навчальний посібник,- K.,2011.- 944 c.. 2011
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме Організація місцевої влади і самоврядування:

  1. 1. Державна влада як інститут конституційного права
  2. 2. Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження
  3. 2. Організація здійснення правосуддя в Україні
  4. 3. Організаційно-правова, матеріальна та фінансова основи місцевого самоврядування в Україні
  5. 2. Організація державного управління у сфері економіки
  6. 2. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері
  7. 2. Організація державного управління у сфері інформатизації
  8. Глава 35 Участь громадських організацій у реалізації функцій органів виконавчої влади
  9. Організація місцевого самоврядування в Україні в контексті форми правління
  10. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України (8 червня 1995 р.)
  11. Розділ 14. Організація управління в українських землях королівської Румуни (1918-1940 рр.)
  12. Організація місцевої влади й самоврядування
  13. Організація місцевої влади й самоврядування
  14. Організація державної влади й управління
  15. Адміністративно-правовий статус недержавних громадських організацій в Україні та його характеристика
  16. Правові засади і форми діяльності недержавних громадських організацій
  17. Правові основи і гарантій інформаційного забезпечення діяльності недержавних громадських організацій в Україні
  18. Організація контролю органів місцевого самоврядування за діяльністю суб'єктів рекламних правовідносин
  19. Система та повноваження місцевих органів влади у сфері економіки
  20. Нагляд і контроль у сфері економіки та особливості їх реалізації на місцевому (територіальному ) рівні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -