Організація місцевої влади й самоврядування

Ha відміну від органів центральної державної влади та управління, формування місцевої влади в Україні за Центральної Ради свідчило про значні розбіжності між теоретичним обгрунтуванням загальних принципів функціонування місцевоі влади та реальпою практикою державного будівництва.

Причини цього явища, на думку згаданих вищих вчених-право- знавців, зумовлювалися насамперед організаційно-правовими чинниками, серед яких — відсутність належної правової бази (законодавство в цій сфері обмежувалося переважно загальними, декларативними нормами, що містилися в універсалах Центральної Ради тадеклараціях її Генерального секретаріату) та цілковита невизна- чепість самої системи інституцій, гцо мали закласти фундачеnn місцевої впади.

Інституціональна невизначеність, зокрема, виявляла себе до певної міри у теоретико-методологічних прорахунках. Центральна Paj_i в організації місцевої влади й місцевого самоврядування виходила з розуміння того, що органи місцевої влади водночас є і органами місцевого самоврядування, і органами державного управління.До. слідники (О. Мироненко) стверджують, що ця думка неодноразово підкреслювалась у документах УЦР, Генерального секретаріат Ради Народних Міністрів упродовж усього їх існування.

Підкреслимо, що, декларуючи єдність місцевих державних владних органів із самоврядними, реально Центральна Рада не пропонувала нічого нового, а беззастережно сприйняла усю попередню систему органів місцевого самоврядування. Про це, зокрема, йшлося у I Універсалі, який зберігав існуючу систему місцевого самоврядування і лише ставив питання про її українізацію та переорієнтацію на Центральну Раду. Ha практиці це означало, що створенії Російській імперії ще у бО-х роках XiX ст.

Розбудова місцевої влади Українською Центральною РаД стосувалися порушення громадського порядку та спокою і держав ної безпеки. Причому їм надавалося право застосування досіт серйозних санкцій до порушників виданих ними постанов (шгр4 до 3000 крб. або тюремне ув’язнення до трьох місяців).

Отже, в організації місцевої влади за часів УЦР можна виокремити декілька тенденцій. 3 одного боку, в рамках успадкованогоE: царської Росії адміністративно-територіального устрою українських земель УЦР перейняла попередню систему місцевої влад*, зокрема ту, що була створена під впливом Тимчасового уряду, з надією на її перепідпорядкування собі. Була спроба модернізуваиі систему органів управління окремими адміністративно-територіальна ми одиницями шляхом посилення ролі виборних органів. Владн: органи на місцях були також виявом народної самоорганізаші) складних революційних умовах. УЦР у формуванні місцевої влад допускала численних прорахунків, зокрема організаційно-правовт відсутність належної правової бази, невизначеність самої системн інституцій, що мали закласти фундамент місцевої влади. 3 і"^шОГ0 боку, формування адміністративно-територіального устрою укр^а#|' ських земель перебувало під впливом центральних орган» влади. УЦР у своїй діяльності намагалася реорганізувати поперел¹¹^ систему адміністративно-територіального устрою і пристосувати¹¹ до потреб національно-державного будівництва. Важливим акт*

нової влади був Закон про територіально-адміністративний ^nc^^1,1 УНР, який хоча й не був упроваджений у життя, встановлював HfJ ві принципи в організації місцевої влади. Державну територ

УНР було поділено на землі, які за площею мали бути чимось середнім між повітом і губернією.

Закладені за часів УНР принципи організації влади на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць стали основою для формування в подалыному адміністративно-територіального устрою України.