<<
>>

3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті

Відповідно до ч.З ст.45 ЩІК органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень.

Підставою участі у справі органів державної влади та місцевого самоврядування є їх заінтересованість у правильному вирішенні справи, що випливає з обов’язків, покладених на них в силу їх компетенції. Кожен орган державної влади або орган місцевого самоврядування здійснює свої функціональні повноваження у сфері управління галуззю народного господарства або у певній сфері економіки, соціально-культурного або адміністративно-політичного будівництва.

З метою подання висновків у справі у цивільному процесі беруть участь такі органи державної влади та органи місцевого самоврядування:

а) органи опіки та піклування - у справах, що стосуються інтересів дітей;

б) органи державного архітектурно-будівельного контролю - у справах про визнання права власності на самочинне будівництво тощо — з питань дотримання вимог державних будівельних норм;

в) органи Міністерства з надзвичайних ситуацій - у справах про визначення порядку користування жилим приміщенням тощо - з питань дотримання правил пожежної безпеки;

г) органи санітарно-епідеміологічної служби - у справах про визнання перепланування законним, щодо дотримання вимог санітарного законодавства (санітарних норм та правил).

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовт-

ня 1991 р. № 7 судам рекомендується залучати такі органи для подання висновків у справі.

Частиною 3 ст.45 ЦПК встановлено випадки імперативної (обов’язкової) участі органів державної влади та органів місцевого самоврядування для подання у справі висновків:

- у випадках, встановлених законом. Так, у ч.4 ст.19 СК України зазначено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування;

- якщо суд визнає це за необхідне. В таких випадках органи державної влади та органи місцевого самоврядування залучаються судом до участі у справі, незалежно від того, передбачено це законом чи ні, в разі, коли суду необхідно отримати висновок органу державної влади з питань, що входять до компетенції цього органу. Про залучення такого органу суд постановляє ухвалу, у зв’язку з чим у органу державної влади або органу місцевого самоврядування виникає процесуальний обов’язок взяти участь у справі.

Питання залучення зазначених органів до участі в справі суд має вирішувати у ході попереднього судового засідання, однак з положень ст.45 ЦПК випливає, що суд вправі допустити органи державної влади та органи місцевого самоврядування до участі у справі й під час судового розгляду.

Висновки органів державної влади та органів місцевого самоврядування подаються суду у письмовому вигляді. Вони складаються, як правило, на підставі попереднього обстеження та іноді можуть складатися ще до пред’явлення позову до суду та підписуються керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною,

брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).

У своєму висновку орган державної влади або орган місцевого самоврядування оцінює конкретну спірну ситуацію з позиції державного інтересу, водночас допомагаючи суду вирішити спір між сторонами. При цьому у висновку орган державної влади або орган місцевого самоврядування висловлюють свої судження не лише з приводу досліджуваних фактів, але й з питання, яке рішення у справі, на їх думку, буде найбільш правильним. У справах про відібрання дитини у висновку орган опіки та піклування може прямо вказати, кому слід передати дитину, у справах про позбавлення батьківських прав або скасування усиновлення органи опіки та піклування можуть зазначити, чи доцільно позбавляти того чи іншого з батьків його прав чи ні, потрібно скасовувати усиновлення чи ні.

Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити представнику органу опіки та піклування запитання для роз’яснення та доповнення висновку.

Під час розгляду справи органи державної влади та місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновків, мають процесуальні права та обов’язки, встановлені ст.27 ЦПК.

Проте зазначені органи, вступаючи у справу для подання висновків, займають самостійне процесуальне становище серед осіб, які беруть участь у справі.

Тому неправильною є поширена практика залучення судами органів державної влади та органів місцевого самоврядування для подання висновків суду як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

На відміну від третьої особи, що бере участь у справі на стороні позивача або відповідача, та має особисту заінтересованість у результатах справи, оскільки рішення суду може вплинути й на права та обов’язки третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, органи державної влади та органи місцевого самоврядування вступають у процес не для захисту своїх суб’єктивних, цивільно-правових інтересів, а для захисту суспільних інтересів, інтересів держави. Вони не пов’язані з

жодною зі сторін цивільно-правовими відносинами, а тому за правом регресу не відповідають, їх заінтересованість у результатах справи випливає з тих обов’язків, що покладені на них законом у сфері управління галуззю народного господарства16. Нарешті, ніяких висновків у справі треті особи не надають.

Суд в силу вимог ст.62 ЦПК оцінює висновок органу державної влади та органу місцевого самоврядування поряд з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, та може не погодитися з ним, про що має зазначити у мотивувальній частині судового рішення.

Проте слід враховувати й те, що висновок державних органів не зазначений серед засобів доказування, перерахованих у 4.2 ст.57 ЦПК17.

4.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме 3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -