§ 2. Функції органів виконавчої влади і місцевого самоврядування щодо поводження з відходами: облік, моніторинг та інформація про відходи
Компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами присвячено розділ IV Закону «Про відходи». У цьому розділі визначено компетенцію КМУ, APK, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, спеціально уповноважених органів виконавчої влади у цій сфері.
Серед інших органів виконавчої влади, які можна віднести до спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, слід перелічити МінрегіонрозвиткуУкраїни, Мінагрополітики України, МНСУкраїни, Мінінфраструктури України, Мін'юст України, Мінекономторг України, MOH- молодьспорт України, Держтехрегулювання України, Держмитслужбу України, Держводагентство України, Держлісагентство України та інші. Відповідно до ст. 22 Закону «Про відходи», спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Мінприроди України та його органи на місцях, Держсанепідслужба України та інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань поводження з відходами.
Визначенню основ здійснення функцій державного обліку, моніторингу та інформування у сфері поводження з відходами присвячено Розділ V Закону «Про відходи». Державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на територіїУкраїни і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік відходів - єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи підчас їх утворення та здійснення операцій поводження з ними. Паспортизація відходів - це процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения.
Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів затверджено постановою КМУ № 2034 від 1 листопада 1999 року[431].Державний облік відходів ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і включає ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них. Первинний облік відходів - реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними. Його ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.
Форми державної статистичної звітності про відходи та інструкції щодо порядку складання цих форм розробляються Мінприроди України, погоджуються з МОЗ України і затверджуються Держстатом України. Підприємства заповнюють форми державної статистичної звітності на підставі документів первинного обліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики та відповідним органам виконавчої влади. Органи державної ста-
тистики та інші органи виконавчої влади в установленому порядку проводять статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними, а також забезпечують контроль за достовірністю ведення державної статистичної звітності та інформаційно-довідкового обслуговування користувачів. Контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та за їх паспортизацією здійснюється Мінприроди України, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції. Окремим нормативно-правовим актом передбачений порядок ведення обліку безхазяйних відходів, тобто відходів, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий.
Він затверджений постановою КМУ № 1217 від 3 серпня 1998 року1.Виявлення та паспортизація відходів здійснюється відповідно до ДСТУ 3911-99 (ГОСТ 17.9.0.1-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлення відходів і подання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги[432] [433], ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін[434]. Стандарт ДСТУ 2195-99 установлює вимоги до складу, вмісту, правил та послідовності заповнення технічного паспорта відходів (ТПВ) і внесення подальших змін. Вимоги цього стандарту поширюються на будь-які виявлені відходи виробництва і споживання, а також на ті, які прогнозуються за технологіями, що вводяться, виробництвами та іншими видами взаємодії людини з довкіллям. До ТПВ (нормативно-інформаційного документа) вводять дані про найменування, місце, умови і обсяги утворення кожного окремого виду відходів, його технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, економічні та інші показники, методи їхнього контролю, зокрема враховані чинники впливу, про поля значень, а також відомості про наявні та можливі технології перероблення, зберігання, транспортування, утилізації або видалення цього відходу. Структура ТПВ передбачає його послідовне доповнення і уточнення з метою уточнення назви і показників відходу, що паспортизується, для віднесення його до наявних класів, груп, переліківта інших категорій; виявлення оптимальнихтехнологій перероблення, зберігання, транспортування, утилізації або видалення відходу; вироблення пропозицій щодо заміни первинних джерел сировини паспортизованими відходами; покращення наявних і проектованих технологій, в яких утворюються (прогнозуються) відходи з метою мінімізації їхнього утворення і забезпечення екологічної безпеки, зокрема операції поводження з відходами, які не ведуть до їхнього альтернативного використання; визначення ефективних методів контролю відходів; уточнення термінологічних, класифікаційних і метрологічних вимог; оптимального розміщення підприємств з перероблення, утилізації або видалення відходів. Відповідно до ст. Реєстр складається з двох частин. До першої частини включаються об'єкти утворення відходів. До другої частини - об'єкти оброблення та утилізації відходів інших власників. Складання і ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації за участю органів Мінприроди України та МОЗ України на місцях. Критерієм включення ОУВ до реєстру є показник загального утворення відходів, який розраховується за спеціальною формулою. До реєстру включаються об'єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення, що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік. Критерієм включення ООУВ до реєстру є показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів, який не може бути меншим 100 тонн на рік. Відповідно до ст. 28 Закону «Про відходи» з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об’єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів. Він ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. У реєстрі вміщується узагальнююча інформація щодо кожного місця видалення відходів (розміщення, технічні та екологічні характеристики, дані про власника тощо). Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Реєстр створюється і ведеться на підставі паспортів місць видалення відходів, звітних даних, що подаються виробниками відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації. Контроль за повнотою та якістю ведення реєстру покладається на органи Мінприроди України на місцях. На кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником місць видалення відходів відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, яка була затверджена наказом Мінекобезпеки № 12 від 14 січня 1999 року1. Власники місць видалення відходівабоза їхдорученням спеціалізовані проектні організації, що мають відповідну ліцензію, здійснюють інвентаризацію місць видалення відходів та складають проекти їх паспортів, що в подальшому погоджуються з органами МОЗ України, Мінпраці України та Мінрегіонрозвитку України на місцях, а також відповідними організаціями, що належать до сфери управління Мінприроди України та Держводагентства України, і затверджуються Радою міністрів APK, обласними, Київською та Севастопольською міською державними адміністраціями. На підставі Положення про державний реєстр радіоактивних відходів, затвердженого постановою КМУ № 480 від 29 квітня 1996 року2, ведеться державний реєстр радіоактивних відходів, який є одним з елементів єдиної державної системи обліку та інвентаризації радіоактивних відходів і являє собою послідовний поточний запис актів спеціальної форми про утворення, фізико-хімічний склад, обсяги, властивості, а також перевезення, зберігання та захоронения радіоактивних відходів. З метою забезпечення оперативного контролю за місцезнаходженням і переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання і захоронения, використанням наявних потужностей із зберігання радіоактивних відходів ведеться державний кадастр сховищ та місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів. Він являє собою зведення систематизованих відомостей про об'єкти, призначені для зберігання чи захоронения радіоактивних відходів у єдину інформаційну експертну систему даних про місцезнаходження, кількісну та якісну характеристику сховищ радіоактивних відходів. Створення і організація ведення кадастру покладаються на MHC України. Положення про державний кадастр сховищ та місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів затверджене постановою КМУ № 480 від 29 квітня 1996 року1. Відповідно до ст. 29 Закону «Про відходи», з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також Мінприроди України здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища. Мінприроди України здійснює моніторинг звалищ промислових і побутових відходів; моніторинг об'єктів поховання радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів, радіаційна обстановка) здійснює MHC України на підставі Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою КМУ № 391 від ЗО березня 1998 року2.
Еще по теме § 2. Функції органів виконавчої влади і місцевого самоврядування щодо поводження з відходами: облік, моніторинг та інформація про відходи:
- § 5. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо охорони довкілля
- Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
- § 5. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
- Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень
- 4. Юридична природа органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування: особливі й спільні риси
- Стаття 174. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум
- Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю
- § 4. Правове регулювання поводження з небезпечними відходами: вимоги щодо їх утворення, транспортування та зберігання
- Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
- Стаття 8. Контроль Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
- § 2. Правовий режим поводження з відходами
- 3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті
- Мета, підстави і процесуальні форми участі у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування
- § 6. Основні види правопорушень у сфері поводження з відходами та застосування юридичної відповідальності за їх скоєння
- § 3. Законодавство Європейського Союзу в галузі поводження з відходами
- § 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади