§ 2. Функції органів виконавчої влади і місцевого самоврядування щодо поводження з відходами: облік, моніторинг та інформація про відходи

Компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами присвячено розділ IV Закону «Про відходи». У цьому розділі визначено компетенцію КМУ, APK, місцевих державних адміні­страцій, органів місцевого самоврядування, спеціально уповноважених органів виконавчої влади у цій сфері.

Серед інших органів виконавчої влади, які можна віднести до спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, слід перелічити МінрегіонрозвиткуУкраїни, Мінагрополітики України, МНСУкраїни, Мінінфраструктури України, Мін'юст України, Мінекономторг України, MOH- молодьспорт України, Держтехрегулювання України, Держмитслужбу України, Держводагентство України, Держлісагентство України та інші. Відповідно до ст. 22 Закону «Про відходи», спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Мінприроди України та його органи на місцях, Держсанепідслужба України та інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань поводження з відходами.

Визначенню основ здійснення функцій державного обліку, моніторингу та інформування у сфері поводження з відходами присвячено Розділ V Закону «Про відходи». Державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому по­рядку всі відходи, що утворюються на територіїУкраїни і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік відходів - єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи підчас їх утворення та здійснення операцій поводження з ними. Паспортизація відхо­дів - це процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх ви­мірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, збері­гання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения.

Державний облік відходів ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і включає ведення пер­винного обліку відходів та державної статистичної звітності про них. Первинний облік відходів - реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними. Його ведуть підприємства від­повідно до типових форм первинної облікової документації з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Форми державної статистичної звітності про відходи та інструкції щодо по­рядку складання цих форм розробляються Мінприроди України, погоджуються з МОЗ України і затверджуються Держстатом України. Підприємства заповнюють форми державної статистичної звітності на підставі документів первинного об­ліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики та відповідним органам виконавчої влади. Органи державної ста-

тистики та інші органи виконавчої влади в установленому порядку проводять статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними, а також забезпечують контроль за достовірністю ведення державної статистичної звітності та інформаційно-довідкового обслуговування користувачів. Контроль за веденням підприємствами первинного обліку відхо­дів та за їх паспортизацією здійснюється Мінприроди України, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції. Окремим нормативно-правовим актом передбачений порядок ведення обліку безхазяйних відходів, тобто відходів, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий.

Виявлення та паспортизація відходів здійснюється відповідно до ДСТУ 3911-99 (ГОСТ 17.9.0.1-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлен­ня відходів і подання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги^{[432] [433], ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99). Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін[434]. Стандарт ДСТУ 2195-99 установлює вимоги до складу, вмісту, правил та послідовності заповнен­ня технічного паспорта відходів (ТПВ) і внесення подальших змін. Вимоги цього стандарту поширюються на будь-які виявлені відходи виробництва і споживання, а також на ті, які прогнозуються за технологіями, що вводяться, виробництвами та іншими видами взаємодії людини з довкіллям.}

До ТПВ (нормативно-інформаційного документа) вводять дані про найме­нування, місце, умови і обсяги утворення кожного окремого виду відходів, його технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, економічні та інші показники, методи їхнього контролю, зокрема враховані чинники впливу, про поля значень, а також відомості про наявні та можливі технології перероблення, зберігання, транспортування, утилізації або видалення цього відходу. Структура ТПВ перед­бачає його послідовне доповнення і уточнення з метою уточнення назви і показ­ників відходу, що паспортизується, для віднесення його до наявних класів, груп, переліківта інших категорій; виявлення оптимальнихтехнологій перероблення, зберігання, транспортування, утилізації або видалення відходу; вироблення пропозицій щодо заміни первинних джерел сировини паспортизованими від­ходами; покращення наявних і проектованих технологій, в яких утворюються (прогнозуються) відходи з метою мінімізації їхнього утворення і забезпечення екологічної безпеки, зокрема операції поводження з відходами, які не ведуть до їхнього альтернативного використання; визначення ефективних методів контролю відходів; уточнення термінологічних, класифікаційних і метрологічних вимог; оптимального розміщення підприємств з перероблення, утилізації або видалення відходів.

Відповідно до ст.

Реєстр складається з двох частин. До першої частини включаються об'єкти утворення відходів. До другої частини - об'єкти оброблення та утилізації відхо­дів інших власників. Складання і ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації за участю органів Мінприроди України та МОЗ України на місцях. Критерієм включення ОУВ до реєстру є показник загального утворення відходів, який розраховується за спеціальною формулою. До реєстру включаються об'єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значен­ня, що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік. Критерієм включення ООУВ до реєстру є показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів, який не може бути меншим 100 тонн на рік.

Відповідно до ст. 28 Закону «Про відходи» з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якіс­ного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів - це система даних, одер­жаних у результаті обліку та опису всіх об’єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів. Він ведеться на підставі від­повідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.