§ 1. Найдавніші ранньодержавні утворення

З-поміж народів, які у давнину населяли територію України, першими на шлях державотворення в середині I тис. до н. е. вступили номади (кочові племена) Північного Причорномор’я - кіммерійці, скіфи, сармати та ін.

Кіммерія (IX - VII ст. до н. е.). Найдавніша з нині відо­мих згадка про кіммерійців та їх країну міститься, в «Одіссеї» Гомера. Кіммерія обіймала величезну територію від Дністра до Дону, частину північного Криму, Таманський та Керченський півострови. Столицею Кіммерії було місто Кіммерік, розташоване у Криму, в районі Керченської про­токи. Головним заняттям кіммерійців було кочове скотарс­тво. Чільне місце в ньому посідало конярство, що забезпечу­вало верховими кіньми воїнів та чабанів, давало велику час­тку продуктів харчування. Окрім того, кіммерійці здавна займалися землеробством, а також були на той час кваліфі­кованими металургами.

Кіммерійці були першим народом, який управлявся царями, що вийшли з родової і племінної знаті. До нашого часу збереглися імена деяких із них: Теушпа, Тугдамме (Лігдаміс) та Сандакшатру. Царям і знаті належала вся пов­нота влади в державі, яка була рабовласницькою. У постій­них війнах кіммерійці захоплювали багато полонених, яких згодом перетворювали на рабів.

У VIII - на початку VII ст. до н.е. розпочалися кімме­рійські вторгнення до Малої Азії та у прилеглі райони. Кі­ммерійці взяли участь у знищенні Фрігійського царства, що знаходилось на території сучасної Туреччини. Приблизно у 654 р. до н.е. вони оволоділи столицею Лідійського царства

Сарди, яке існувало у західній частині Малої Азії. Кімме­рійці також зруйнували деякі міста іонійських греків, зок­рема Магнесію та Ефес.

У 679-678 pp. до н.е. кіммерійці напали на Ассирію, од­нак потерпіли поразку. Відносини кіммерійців із Ассирією були не тільки ворожими - вони перебували там і як най­мане військо. Проте довго використовувати здобутки своїх перемог на Близькому Сході кіммерійцям не судилося - вто­ргнення до цього регіону скіфських племен і наступне утве­рдження тут скіфського панування поклало край кіммерій­ській навалі.

Таврика. Приблизно водночас із Кіммерією на півдні Криму існувала й протодержава таврів - Таврика (VIII - І ст. до н. е.). Давньогрецьке слово ταυροι (таври) означає «бики». У VI ст. до н.е. більшість таврів заселяла Головну гряду Кримських гір та південне узбережжя Криму. Зазвичай у таврів-горців не було постійних поселень. Таври вели рух­ливий спосіб життя, займаючись, головним чином, скотарс­твом. Окрім того, за свідченням Герадота, Амміана Мар- целліна та інших античних авторів, засоби до існування вони також добували розбоєм і війною: були професійними грабіжниками та піратами. У джерелах є згадки про неодно­рідність таврів, їх розподіл на племена («царства Арихи, Си­нхи та Налеї»). Давні автори відзначали замкненість таврів, їхнє небажання вступати у торговельні чи інші контакти зі своїми сусідами. Проте вони усе ж іноді вели мінову торгі­влю із сусідніми державами. У деяких випадках таври на­віть ставали жителями античних міст. У IV ст. до н.е. з неві­домих причин таври-горяни переселилися до передгірних районів, де з ПІІ ст. до н.е. жили їхні одноплемінники. Уп­родовж ІІ — ІІІ ст. н.е. таврське населення було поступово асимільоване скіфами.