Кримінальне законодавство

B Україні доби Гетьманату кримінальне законодавство, на думку дослідників (E. Кісіпюк), розвивалося за трьома головними напрямами. Посилена увага законодавців була спрямована: по-перше, иазлочини проти держави та охорону громадського порядку і громадського спокою (до них належали протиправні діяння, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; посягання на життя державного діяча; бандитизм; контрабанда та інші); по-друге,- на злочини проти власності - крадіжка, грабіж, шахрайство, умисне знищення або пошкодження майна та ін.; no-mpcmc,— на господарські злочини.

Ha забезпечення політичної та економічної безпеки держави, охорони державного порядку та громадського спокою було спрямовано ряд нормативних актів, серед яких - «Поспнтово про деякі юшчасові заходи щодо oxoponu державного порядку і громадського спокою» (26 липня 1918 p.). Вона надавала право передавати до Військового суду для засудження, згідно зі законами військового ^4acJ, справи про вчинення приватними особами злочинів, які становлять небезпеку для державного порядку й громадського спокою, навіть ЯКЩО ці злочини були вчинені в місцевостях, у яких не ОГО- ЛОШСІЮ воєнний стан. До таких злочинів належали усі, передбачені лгаданим вище «Законом про військову підсудність» (30 травня ⁵¹⁸ P), а саме: зрада держави, шпигунство, повстання проти влади, °нгр владі, напад на військових при виконанні ними службових °°ов’язків, антидержавна агітація, знищення або пошкодження військового майна, вантажів, технічних засобів і засобів зв’язку, вбивства, Р°збій, грабіж, підпал та згвалтування.

постанова відносила всі злочини проти державного устрою Украі. ни: напад на урядових осіб цивільного відомства при виконанні або з приводу виконання ними службових обов’язків, навмисне знищення або пошкодження майна і підробка грошових знаків.По- силював відповідальність за вищевказані злочини «Закон про доповнення постанови про деякі тимчасові заходи до охорони державного порядку та громадського спокою» (2 жовтня 1918 p.).

3 метою дотримання державної безпеки та правопорядку в Українській Державі було затверджено ще один законодавчий акт - постанову «Про міри проти осіб, які загрожують державній безіщі Української Держави та ї/ правопорядку» (24 вересня 1918 p.). Вона надавала право міністрові внутрішніх справ на всій території держави, губерніальним старостам та столичним і міським отаманам в межах підлеглих їм територій робити розпорядження про проведення обшуків і вилучень та попередні арешти осіб, запідозрених у здійсненні діянь, що загрожують державній безпеці й правопорядку.

При проведенні обшуків і вилучень належало керуватися правилами, встановленими для попереднього слідства. Було визначено строк попереднього арешту (два місяці, а від 30 листопада - три місяці), а також встановлювався прокурорський нагляд за додержанням законності в цій сфері. Крім цього, у разі необхідності вказаиі особи могли бути примусово вислані на строк до двох років у спеціально визначені Радою міністрів місцевості або за межі Української держави.

Окремо законодавець намагався правовими засобами захистити особу Гетьмана від будь-яких образ. Законопроект «Про захист жиіп тя. недоторканності й честі особи Гетьмана всієї України»(27 листопада 1918 p.) передбачав кримінальне покарання за низку таки протиправних дій: посягання на життя, здоров’я й свободу особи Гетьмана, а також за посягання на його верховну владу шляхомП обмеження чи позбавлення; участь в організованій групі, закликД° утворення організованої групи з метою заподіяння вищезазначених дій; образа особи Гетьмана, погроза його особі, вчинена безпосередньо або заочно, глум над його образом, розповсюдженая чи прилюдне виставлення творів чи малюнків, образливих для його гідності; вироблення творів чи малюнків, що містять образу або по ірозу особі Гетьмана, а також збільшення, переховування чиД° ставка з-за кордону таких творів, якщо розповсюдження чи пріглюД не виставлення їх не відбулося.

Правовим засобом боротьби проти страйків та саботажів-як охоплювали все більше різних підприємств, стало прийняття * ⁰ станови про відновлення на Україні сили закону Російської дер^^ае

під 2 грудня 1905 року про покарання за участь у деяких страйках» (19 липня 1918 p.), яка передбачала переслідування в кримінальному порядку й сувору відповідальність за будь-які заклики чи агі- таніюдо страйків.

Варто наголосити, що розвиток гетьманського кримінального законодавства здійснювався шляхом вибіркового скасування, онов- чсння й доповнення тих кримінально-правових нормативних приписів попередніх державних формацій, які не суперечили політичним та соціально-економічним засадам Української держави. Базовим документом у цьому зрізі було законодавство Російської імперії, зокрема російсько-імперське «Уложення про покарання крииінапь- ттавиправні» (1903). Статті останнього були відновлені в чинності, передовсім, як правовий засіб боротьби з контрабандою.

Попри це, окремо було прийнято Закон (2 вересня 1918 p.) щодо відповідальності державних службовців чи військовослужбовців, задіяних у контрабанді. Він передбачав кримінальну відповідальність, зокрема для військовослужбовців прикордонної служби - кор- донноїохорони - за переміщення краму через кордон контрабандним способом поза митними пунктами та за допомогу такому переміщенню. Розрізнялися два види цього злочину - під час виконання службових обов’язків з охорони кордонів і злочин, вчинений поза виконанням таких обов’язків.

Отже, кримінально-правові норми Гетьманату були спрямовані на врегулювання найбільш важливих галузей державного та громадського життя. Посилена увага приділялася забезпеченню дер- *авної безпеки та громадського спокою. B цій галузі було посилено кримінальну відповідальність за деякі злочини нроти держави, мкрема. зрада держави, повстання проти влади, опір владі, злочини проти державного устрою України, було встановлено відповідаль- ністьза страйки і контрабанду та інше.

Правовим заслоном на шляху злочинів проти власності мала стати низка прийнятих нормативно-правових актів щодо визна- нения покарання і судової підсудності за ці злочини, забезпечення законності й порядку в галузі сільського господарства тощо.

Згідно з приписами чПостанови про деякі тимчасові зміни кар зо крадіж, шахрайство, присвосння та розтрату чуж ого мийна і ^1,01иирення підсудності картоссправМирови.м Суддям» (14 червня ^8 p.) за перелічені у назві протиправні діяння, підсудні Miipo- ^вич судам, відповідальності підпадали винні, коли вартість захоп- зеного через ці злочини не перевищувала 1500 крб. (раніше було ® крб.). A покарання за такі злочини залишалися такими самими, ^якбУли при 300 крб. Коли ж ціна захопленого через крадіжку або ^uiaxPaHCTBo, присвоєного або розтраченого перевищувала 1500 крб.,

то покарання накладалося відповідно до статей російсько-ім- перського «Уложення про покарання кримінальні та виправні>> (у редакції 1885 p.).

Забезпечення законності й порядку в галузі сільського господарства, зокрема щодо умисного знищення різного сільськогосподарського майна (посіви, хліб у снопах або зерні, сінокоси, сільськогосподарський живий і робочий інвентар), покладалося на I/ocmauoe' про деякі тимчасові доповнення окремих статей «Уложення про покарання кримінальні та виправні» (29 червня 1918 p.). Зокрема, передбачалися покарання за підпал власником свого майна; за умисне знищення власником чи сторонніми особами сільськогосподарських речей, у тому числі живий і робочий сільськогосподарський інвентар.

Ухвалений Тимчасовийзакон про заходи боротьби ізрозрухао сільського господарства (8 липня 1918 p.) надавав право губерніальним земським комісіям видання обов’язкових постанов про примусове використання живого та робочого сільськогосподарського інвентара тих власників, які не повністю використовують його; власних господарствах, для робіт у інших господарствах і для перевезень, які мають державне значення; про норму платні за сільськогосподарську працю та примусове виконання місцевим населенням термінових сільськогосподарських робіт. За порушенн* цих постанов встановлювалося покарання - арешт до трьох місяців і штраф до 500 крб. Встановлювалася також кримінальна відповідальність - ув’язнення на строк до одного року чи примусові громадські роботи на такий же термін - за самовільне псування чи знищення посівів, зібраного врожаю, а також за схиляння до там вчинків.

Отже, значна увага приділялася і злочинам проти власності. Be лася боротьба з крадіжками майна, розбоями, шахрайством, присвоєнням та розтратою майна. Особливо це стосувалося галузі сільського господарства, де набули поширення такі злочини, як умисне знищення або пошкодження сільськогосподарського інвентар® та товарів виробництва, підпали.

Спекуляція «поглинула» Українську Державу, і тому було створено міцну законодавчу базу для боротьби з нею. Ha боротьб)⁵ господарськими злочинами, зокрема спекуляцією різними вид®¹¹¹ товарів, була спрямована Постанова про заходи боротьбизіс^,,с куляцією закордонною валютою (8 липня 1918 p.), яка передбача® заборонити купівлю-продаж закордонних грошових знаків насу№ понад одну тисячу карбованців поза місцями, що зазначені MiHiW ством фінансів, а також доповнити «Уложення про покарання кри- iiHGHbiti та виправні» статтею відповідного змісту, яка б передбачада кримінальні санкції за вищезазначені заборонені дії.

Тимчасовий закон про кримінальну відповідальність ta перевищення граничних i|hi та за спекуляцію (24 липня 1918 p.) був спрямований проти перевищення граничних цін на товари, торгівля якими підлягала урядовій регламентації, а також проти безперервно зростаючої спекуляції тими найбільш необхідними для населення товарами, торгівля якими залишалася вільною. Цей Закон мав надзвичайний характер і призупиняв дії раніше виданих законів про кримінальну відповідальність за підвищення цін і спекуляцію, оскільки застосування на практиці цих законів довело повну непридатність їх для боротьби зі спекулянтами.

Таким чином, можна зазначити, що за доби Гетьманату кримінальне законодавство, незважаючи на всі труднощі та недоліки, розвивалося. Було розроблено кримінально-правову законодавчу ба- зу для боротьби зі злочинністю, однак у зв’язку з важким економічним станом, політичною нестабільністю та постійними військовими діями на території Української держави впровадити іТ у життя майже не вдалося.

ДерЖава і право Української Народної Республіки доби Директорії («Друга УНР»)

Проголошений в Україні 1918p. Гетьманат не став довготрива- ВДю формою українського державного життя. Наростання соціаль- ноїнапруги в процесі гетьманського державного будівництва призвело -¹TO формування (травень 1918 p.) організованої опозиції - Україн- ського націона'іьно-державного союзу (від серпня 1918 p.- Украін птй Національний Союз). Цс був представницький орган найвпли- вовіших політичних об’єднань України (українських соціал-демо- хратів (УСДРП), українських соціалістів-революціонерів (УПСР). українських соціалістів-самостійників (УПСС), українських соціа- ДІстів-федералістів (УПСФ), Селянської спілки, низки профспілко- вих організацій та січових стрільців), які під час виборів до Україн- оьких Установчих зборів у 1917 p. спільно здобули до 80 відсотків голосів виборців.

B умовах поглиблення кризи гетьманського уряду, яка неминуче ^ква до чергової окупації України іноземними військами, Украін- °*№ Національний Союз у грудні 1918 p. взяв на себе державну ^8|Лповідальність. Для здійснення урядових функцій Український ^НаЧюнальний Союз обрав, за аналогією з Великою французькою

революцією, колегіальний управлінський орган - Директорію (від лат. directorium - управління, керівництво) у складі п’яти осіб щ чолі з Володимиром Винниченком. Передбачалося, що Директорія виступить на чолі антигетьманського повстання, а після його перемоги управлятиме Україїююдо скликання Установчихзборів.